Вишиванка стала невіддільною частиною української культури. Як і раніше, однострій відображав статус, професію та ідентичність людини.
Про роль одягу в суспільстві та особливості полтавського однострою в інтерв’ю ЗМІСТу розповідає наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею Катерина Штепа.
Особливості полтавської вишивки
Вишивка «білим по білому», чиє походження приписують Полтавщині, свого часу стала хітом та бестселером в Україні. Наприкінці 19 століття популярності набула також червоно-чорна брокарівська вишивка. Етнографка каже, що Полтавщина завжди брала участь у формуванні загальноукраїнської моди. Окрім неї, у кожному куточку України та кожному селі була своя мікромода:
«Якщо в село приходили, можна було помітити як дівчата між собою дружили. Видно було, що на цьому кутку більш популярні брокарівські мотиви з кущиками на рукавах, а в інше село їдеш – там великі червоні квіти», – говорить Катерина Штепа.
Мікромода на вишивку була властива українським селам. Через це виділити золоту середину між орнаменталістикою та кольорами, які використовували на Полтавщині майже скрізь, доволі складно, адже це великий регіон. Як наслідок, на Полтавщині довгий час зберігалися чимало автентичних зразків однострою. Сюди можна зарахувати плахту або сорочку «білим по білому». Причиною стало те, що Полтавщина була і лишається аграрним регіоном, де сформувалася усталена символіка.
Полтавському регіону також більше притаманні хустки, а не вінки серед жінок. Звісно, полтавські дівчата могли створити вінок з квітів, але це усе ж було не так поширено, говорить Катерина Штепа. Історично склалося, що на Полтавщині жінки частіше носили хустки, що стали невіддільним доповненнями однострою з вишиваними елементами одягу.
Особливістю однострою Полтавщини також є темно-синя або кольору індиго вишивка. Її початок пішов на Гадяччині, куди ледь не найперше привозили спеціальні фарби. За переказами, синій колір у вишиванці означав, що родина власниці чи власника має гроші:
«Аби вишити не блакитним, який був по всій Україні, а насиченим темно-синім кольором, що був подібним ледь не чорному, треба було докласти зусиль. Це стало виразником статусу».
Вишивка у сучасному одязі
Полтавська вишивка збереглася до наших часів завдяки вишивальницям, які досі зберігають старовинні техніки і створюють традиційні і символічні візерунки. Вишивка призвичаюється до сучасності й існує завдяки цікавості до неї, вмінню відроджувати її сенси та закодовані обереги:
«Хоч в архаїчних регіонах почала зникати традиція носіння національного костюму, залишаються носії, які перестали його виготовляти, але знають яким був традиційний устрій. У 21 столітті маємо новий спалах цікавості до вишивки, тож зʼявилися майстри, які передали автентичні зразки і секрети, а інші їх перейняли».
Якість тканин завжди була важливими елементом створення вишиванки. Приміром, у 19 столітті модними були парча та шовк, а у 20 столітті набули популярності синтетичні матеріали. При цьому, до середини 20 століття матеріали та техніки для вишивки віднайти було складно через дороговизну крамних товарів – продукції, яку завозили з інших місцевостей. Незмінними на Полтавщині лишалися традиція вишивання.
Проєкт «Коли говорять гармати: обличчя культури Полтавщини» реалізується за підтримки Українського культурного фонду.
#ЗапідтримкиУКФ