Як військовослужбовець, Сергій Жадан доволі стриманий в оцінках та очікуваннях. Війна чимало змінила у житті рокера і письменника. Сьогодні він служить у «Хартії», іноді дає концерти з гуртом «Жадан і Собаки» на підтримку своєї бригади і все більше займається ідеологічним просвітництвом в українському війську.
Пліч-о-пліч з ним воюють полтавці, адже «Хартія» – підрозділ, де історично кількісно переважають воїни з Лівобережжя. Одним з них був Станіслав Близнюк – бойовий медик, який поліг на фронті. Його дружина Дарія, після трагічної втрати, теж вступила до «Хартії».
У боротьбі з російською армією Полтава має важливе значення для східніших міст. Відчуття міцного тилу робить військових упевненішими, а цивільних обʼєднує. Під час візиту до Полтави, Сергій Жадан дав нове інтервʼю ЗМІСТу про радянщину в армії, «Хартію» та залучення молоді до війська.
«Можеш скільки завгодно бути патріотом України у Варшаві чи у Празі, але не впливатимеш на ситуацію в країні»
Новини про зміну риторики нового керівництва США викликають занепокоєння українців, тож ігнорувати їх доволі складно. На тлі новин про Дональда Трампа, можливих перемовин та виборів, військовослужбовець вважає єдиним правильним рішенням буде акцентувати на важливості боротьби та збереження державності:
«Історія останніх 100 років, історія Української Народної Республіки показує, що втрата державності призводить до катастрофічних наслідків. Поразка призвела до того, що через 10 років почалося масове винищення українців, розкуркулення, Голодомор та репресії».
Зважаючи на це, у «Хартії» вбачають важливість історичних уроків та закликають не піддаватися маніпуляціям:
«Нам головне зберегти нашу державність, власний каркас незалежності. Мені здається, це головний чинник, який би мав нас всіх сьогодні об'єднувати. Власне, не політика та наші уподобання, не партійні інтереси. Не буде його, то всі наші політичні амбіції, всі наші політичні інтереси й вподобання не матимуть жодного сенсу. Можеш скільки завгодно бути патріотом України у Варшаві чи у Празі, але не впливатимеш на ситуацію в країні».
Над обʼєднанням України щодня працює 13-та бригада Національної гвардії України «Хартія», що виросла з об’єднання добровольців на початку повномасштабної війни. Бійці бригади обороняли Харківщину та одними з перших вийшли на кордон із Росією під час контрнаступу у вересні 2022 року.
Невдовзі «Хартія» стала 13-ю бригадою НГУ в складі рекрутингової кампанії «Гвардії наступу». Сергій Жадан говорить, що основа підрозділу – вмотивовані добровольці, які усвідомлюють свою роль у війську:
«Їм нічого пояснювати особливо не потрібно. Я спілкувався з людьмми у різних підрозділах і помітив, що такі риси притаманні молоді Кривого Рогу, Дніпра, Запоріжжя, Харкова та Полтави. Усі наші лівобережники. Коли розпочалася війна, вони зробили ці важливі кроки у Сили оборони».
У «Хартію» прийшли цивільні українці різних професій. У війську бійці також служать на різних посадах. Їх об’єднує ухвалене рішення долучитися до війська. Серед бійців – чимало людей з вищою освітою, вихідців з бізнесу чи креативних індустрій. У розпал війни вони знайшли себе в армії. Через це Сергій Жадан вважає важливим розповідати про воїнів бригади, тож створив перше у війську «Радіо Хартія»:
«Це медіаканал, через який ми намагаємося показувати, що відбувається в бригаді. Там даємо можливість говорити багатьом нашим бійцям, і говоримо про цивільних, які знаходяться завжди поруч із підрозділом».
За словами військового, проєкт не конкурує із розважальними шоу і за пів року роботи здобув власну має власну аудиторію. Сергій Жадан каже. що команда орієнтується на людей, яким «вважливо сьогодні чути серйозні речі».
Козацькі традиції «Хартії» і реформа армії
В айдентиці бригади «Хартія» заховані символи слобідського козацького полку. Це стилізований лук, який обрали з герба харківського козацького полку. Для підрозділу також важливо слідувати за історією решти козацьких полків, зокрема полтавського. Саме так цінністю для бригади стала й історична освіченість бійців.
За словами воїна, у бригаді усвідомлюють, що бойові завдання усе ж пріоритетніші, тож складно знайти час на освіту. Для цього у «Хартії» створили середовище, щоб за можливості військові мали що вивчати:
«Ясно, що у людини, яка знаходиться на передовій, в окопі, не так багато часу займатися читанням. Ми це чудово розуміємо, але якщо і з'являється можливість, ми намагаємося нагадувати нашим бійцям про те, що освіта в сучасних умовах дуже важлива. Світ швидко змінюється, знання швидко знецінюються і дуже важливо не втрачати цей ритм життя».
У «Хартії» вважають, що освіта впливає на вмотивованість бійців, тому їй приділять важливу роль. Недостатньо просто людину одягнути, озброїти й дати підготовку. У бригаді вважають, що важливо пояснити людині, що вона робить у війську і за що воює:
«Ми займаємося історичною просвітою бійців, сержантів та офіцерів. Читаємо лекції. Ми зробили проєкт “Бібліотека хартівця”, де уже багато історичних книжок. Для нас принципово важливо, щоб військові, хоча б у загальних рисах знали історію України».
Звʼязок бригади з козацтвом має коріння на Лівобережжі. Сергій Жадан говорить, що багато бійців 13-ї бригади НГУ – полтавці, тому для «Хартії» важливо розвивати зв’язки із рідним містом воїнів:
«Полтава – наш тил за 100 кілометрів, де завжди приймуть. Ми знаємо, що у разі чого сюди можна приїхати і нас підтримають і допоможуть.
Невдовзі у Полтаві може зʼявитися хаб від «Хартії», де намагатимуться зробити бригаду зрозумілішою для цивільних. Програма у хабах залежатиме від зацікавленості місцевої громади. Нині ж військові планують зробити освітній, волонтерський, реабілітаційний та культурний центри:
«У нас багато полтавців воюють. Є поранені, і, на жаль, загиблі. Хочеться підтримувати їхні родини, дітей, які залишилися без батьків. Хаб – це теж про комунікацію, яка працює і на бригаду, і на громаду. Думаю, для багатьох полтавців чиї рідні воюють в “Хартії”, теж важливо мати можливість більше розуміти, чим їхні батьки, чоловіки, брати та сестри займаються в бригаді».
Хаб дозволить розвʼязати проблему з дистанціюванням багатьох цивільних від армії. На думку військовослужбовця, попри підтримку війська, у суспільстві відчувається дистанційованість цивільних від армії. Аби про це поговорити, днями Сергій Жадан разом із побратимами та власним гуртом приїхали до Полтаву, щоб провести лекцію про військо для молоді та концерт. Це частина туру 13-ї бригади Нацгвардії:
«Усі рейтинги показують, що українці підтримують свою армію, довіряють їй, але часто ця підтримка доволі абстрактна. Люди підтримують армію, не розуміючи її реальні потреби та проблеми бійців. Ми ж намагаємося пояснювати, що будуємо підрозділ нового типу.
Під час зустрічі у Полтаві, військовослужбовці говорили про цінності 13-ї бригади НГУ та службу. Одна з тез – бажання «Хартії» будувати армію нового зразка та реформування усередині підрозділу.
Як говорити з молоддю про військо
Сергій Жадан говорить, що під час зустрічей із молодими українцями помічає зацікавленість студентства до армії та служби. Інтерес зчитують у поглядах молодих людей, які намагаються розібратися на кого вони дивляться і розглядають «Хартію» як можливе місце служби. Зважаючи на тенденцію зацікавленості, у бригаді вирішили діяти на випередження й самостійно організовувати зустрічі з молоддю, щоб розповісти про себе:
Подібний досвід взаємодії розповідає молоді про армію і зменшує дистанцію між тилом і фронтом, вважає військовослужбовець:
«Людина розумітиме, що війна та армія – це не дещо знеособлене. До нас на зустрічі та концерти приходить дуже молода публіка і майже у кожного хтось воює. Нам хочеться пояснити, що їхні друзі, батьки чи знайомі виконують цілком конкретні завдання і знаходяться не “десь”, а долучені до оборони усієї держави».
Культура пам’яті у «Хартії»
Для бригади пам'ять про полеглих побратимів важлива, каже Сергій Жадан. Для цього військові підтримують патронатну службу, а також розробляють інші механізми пам’яті:
«Потрібно зробити так, щоб ніхто не був забутий. Минулого року загинув наш головний сержант Олександр Ющенко із Луцька. Ми поїхали у місто, поговорили з міською владою і намагаємося домовитися, щоб одну з вулиць міста назвали на честь нього. Наскільки я знаю, меморіальна дошка вже є. Проте, окрім прояву поваги до загиблих, має бути повага до їхніх рідних».
Власне через це військовослужбовець підтримує створення меморіального цвинтаря під Києвом:
«Мені здається, це дуже правильна та своєчасна ініціатива. Це дуже болюча тема, коли ти бачиш квартал із прапорами, який постійно збільшується. Зрозуміло, що у майбутньому ми постанемо перед питанням шанування. Добре було б подумати про це уже зараз і не перетворювати на формальність, як у радянській культурі пам'яті. Після Другої світової війни це часто зводилося до формальних речей, нещирості та офіціозу. І за цим стояла величезна профанація та знецінення».
Фото Аліни Гончарової