Полтава отримала у спадок від минулих епох унікальне нашарування архітектурних стилів. Значна частина міста зазнала перебудов, історичні будівлі були знесені, а на їхньому місці звели офісні центри чи багатоповерхівки. Подекуди у місті залишилися осередки, де збереглися будівлі XVII-XVIII ст. Вони відображають самобутність та атмосферу старої Полтави, яка зникає. Саме через це час звернути увагу на збереження історичних будівель, які руйнуються.
Історична зона міста визначена Історико-архітектурним опорним планом. Полтавський архітектор та член ГО Save Poltava Артур Ароян каже, що це комплексна охоронна зона історичного центру, територія заповідника «Поле Полтавської битви». Є окремі будівлі, які не входять у ці зони, але внесені до реєстру об'єкти культурної спадщини. Простір довкола них і має стати захисним амулетом від забудовників, адже це неповторна архітектурна складова міста.
Попри це, як буває у Полтаві, памʼятки усе частіше опиняються під загрозою знесення. У випадку з будівлею на вул. Гоголя, 7 власник заявляє про плани збудувати на її місці багатоповерхівку, хоч історична будівля має охайний вигляд. Нещодавно, у березні 2024 року, пролунав скандал щодо будівлі на вул. Конституції, 9. Вона має вигляд занедбаної, тож господарі не проти її позбавитися – знести, а ділянку забудувати.
У цьому матеріалі ЗМІСТ розбирається: а чи дійсно можна зносити будівлі у центрі Полтави, навіть якщо вони не визнані памʼятками? У цьому допоможе архітектор Артур Ароян. Разом ми відвідали кілька столітніх будівель, що руйнуються, й показуємо, чому заміна історичної на житлову забудову – крок у безодню для сучасної Полтави. Яких змін потребує місто сьогодні? Дивіться у новому репортажі:
Руйнування архітектури, яку не можемо повторити
Архітектура Полтави представлена одиничними пам'ятками XVII-XVIII ст. народної архітектури та українського бароко. Також є зразки ансамблевої забудови початку ХІХ ст. у стилі класицизму та різноманітних історичних стилях середини ХІХ – початку XX ст. Водночас у цей же період з'являються будівлі у стилі модерну й одночасно з ним – український архітектурний модерн.
Артур Ароян каже, що стан пам'яток, які збереглися до нашого часу, доволі різний. Це залежить від їхньої історії експлуатації, форми власності та кваліфікованості реставраційних робіт:
«Є майже еталонні зразки, як от Полтавський краєзнавчий музей, є більш-менш нормальні, наприклад, частина адмінбудівель на Круглій площі. Є приклади недбалої експлуатації – колишній Будинок Дворянського зібрання. А деякі пам'ятки взагалі закинуті, як флігель садиби Занькових у Крутому Березі».
Збереження потребують не лише поодинокі пам’ятки архітектури, а й будівлі, які зводили сотні років тому. Вони відображають історію міста та архітектурне середовище, притаманне саме Полтаві.
Частина історичної забудови здебільшого не має окремого охоронного статусу або є об'єктом культурної спадщини місцевого значення. Наприклад, двоповерхові будинки середини ХІХ – початку XX ст.: деякі з них знаходяться в гарному стані чи потребують реставрації, а інші – на межі знищення.
До таких будівель можемо віднести споруду на вул. Конституції, 9. Вона знаходиться поблизу Сонячного парку імені Євгенія Браха та Петровського парку. На початку ХІХ ст. тут був старий базар, а довкола нього зводили будинки, де здебільшого жили купці, здавали квартири тощо. Уже значно пізніше звели триповерхові будівлі колишнього Нацбанку та нинішнього апеляційного суду, які гармонійно вписалися в загальну картину.
«Головна цінність кожної з цих будівель – те, що вони є складовими історичного середовища Полтави, яке подекуди вже зруйноване. Тому в такому випадку не можемо сказати, що будинок на вул. Конституції, 9 – це пам'ятка, яку потрібно тільки реставрувати й нічого не змінювати. Це буде неправильно, бо тут важливо зберегти поверховість, щоб не розбалансувати фронт вулиці».
Наразі доля будівлі невідома, помітні тріщини та просідання фундаменту. Люди покинули її через аварійність. Будинок потребує капітального ремонту, а у випадку знесення, щоб не розбалансувати фронт вулиці, доцільно зводити двоповерховий з можливим третім – мансардним.
«Ці старі будинки можна реконструювати, відкривати тут кав'ярні, робити офіси чи житло. У Полтаві є такі приклади, коли поверховість зберегли та гарно облаштували будинок без значних змін. Так вдається зберегти історичне осердя міста».
Іншим прикладом руйнування є Будинок з медальйонами. Він розміщений в історико-культурній заповідній території Полтави, на території Старополтавського городища. Будівля разом з прилеглими формує містобудівний ансамбль Спаської церкви.
Характерними для нього є медальйони, що розміщені на фасаді. Їх походження залишається таємницею. Артур Ароян каже, що існують різні припущення щодо їхнього значення: дехто каже, що там зображені ножиці, інші запевняють, що – шаблі:
«Якщо уважно придивитися, то можемо побачити, що на всіх медальйонах під перехрещеними елементами ніби щось було ще. Але його прибрали. Можливо, то був іменний вензель чи елемент, який прибрали з міркувань цензури. Зрештою, може виявитися, що це не ножиці і не шаблі, а стилізована літера. Це чергова загадка».
Артур Ароян каже, що з адресних книг відомо, що цей будинок колись належав родині Паскевичів:
«Якщо говорити про Паскевичів, то це козацький рід, який проживав тут у XVIII ст. Але дивлячись на будинок, я точно можу сказати, що це будівля ХІХ ст. Але якщо подивитися на подвір’я навколо будинку, можемо побачити ззаду білу частину будинку, яка ймовірно і є частиною двору Паскевичів. Адже будівля зазнавала перебудов та змін».
Наразі будинок знаходиться в аварійному стані, в ньому ніхто не живе. Він має охоронний статус, тому знести його не можна. Будинок з медальйонами вкрився тріщинами, дещо похилився, тому потребує серйозних реставраційних робіт. Попри це, перспективи щодо його відновлення нині немає.
Показувати стан цих будівель, розповідати про їхні особливості – важливо. Кожне рішення щодо майбутнього памʼяток в Полтаві неможливо буде змінити за 10-20 років, адже спадщина вважатиметься втраченою.
Якщо раніше унікальні будівлі зникали через спалення більшовиками чи німецькими окупантами за часів Другої світової війни, то нині громада знищує їх добровільно. Історія Полтави знає факти підпалу будівлі Музичних класів Феофанії Базилевич, пошкоджені маскарони біля Центрального ринку чи понівечений часом особняк Бахмутського.
З року в рік ми не маємо відповіді про те, що робити з нашою спадщиною, але ставимо питання про її знесення і нову забудову. Тенденція до змін – невблаганна вимога часу. Через це потрібні публічні дискусії, які допоможуть зберегти найважливіше, бо без них невдовзі у Полтаві не буде чого рятувати.