25 лютого, 18:02
25 лютого, 18:02

Сміття на Макухівське сміттєзвалище завозять понад 60 років. Розмір сміттєзвалище перевищує норми. Наразі немає альтернативних полігонів, щоб закрити Макухівку. 

ЗМІСТ розповідає про історію сміттєзвалища, негативний вплив на навколишнє середовище та можливі шляхи розв’язання проблеми. 

Історія Макухівського сміттєзвалища

Макухівське сміттєзвалище розташоване поблизу села Макухівка, на відстані приблизно 600 м. 

Сміттєзвалище утворилося у 1953 році. Раніше на його місці був кар‘єр, там добували пісок для відбудови Полтави після Другої світової війни. Натомість завозили будівельні уламки, всілякий непотріб, а згодом і побутові відходи. 

За словами екоактивіста Сергія Антоненка наразі розмір сміттєзвалище понад 17 га, що значно перевищує норми:

«У 1996 році був виданий акт на право постійного користування землею, але вже фактично сміттєзвалище не відповідає тим офіційним нормам, які були встановлені».

Наразі на сміттєзвалище вивозять сміття  КАТП-1628 та «всі кому потрібно». Сергій Антоненко пояснює, що люди на вході купують талончики, тож будь-яка фізична чи юридична особа може висипати туди сміття.

Макухівське смвттєзвалище

У 2019 році сміттєзвалище почали пересипати землею, щоб уникнути загорянь. Адже згідно з правилами експлуатації є вимога, щоб звалища пересипали, тобто шар сміття і шар «пересипки».

Якщо говорити про Макухівське сміттєзвалище, то це саме сміттєзвалище, а не полігон. Адже полігон твердих побутових відходів (ТПВ) є інженерними спеціалізованими спорудами, які призначені для захоронення твердих побутових відходів. Загальні положення щодо полігонів ТПВ прописані в Державних будівельних нормах України, зокрема ДБН В.2.4-2-2005.  

«Полігон це інженерно-будівельна технічна конструкція, дно якої вистилається гідроізольованим матеріалом, щоб нічого із сміттєзвалища не потрапляло в ґрунт, ґрунтові води. Такого на Макухівському сміттєзвалищі немає. Тобто весь фільтрат потрапляє в землю, в ґрунтові води, в річку», – каже Антоненко.

Сергій Антоненко розповідає, що офіційно на сміттєзвалищі не переробляють нічого, а неофіційно «там непогано заробляють» мешканці села Макухівка:

«Вони відбирають ліквідну вторсировину (папір, склобій тощо) пресують і продають».

Антоненко каже, що спілкувався із мешканцями села Макухівка щодо сміттєзвалища:

«Ті люди, які працюють на сміттєзвалищі їх все влаштовує. Інші мешканці категорично проти сміттєзвалища. Постійний дим, запах, отруєна ґрунтова вода, вони багато разів бойкотували, але результатів не було». 

Стічні води сміттєзвалища

Через фільтрати жителі Макухівки не можуть вживати воду з колодязів, адже вона є отруйною. 

Фільтрати – це стічні води сміттєзвалища, що виникають в результаті проходження атмосферних опадів через товщу сміття, які концентруються на його дні. Головними джерелами утворення отруйного фільтрату стають викинуті батарейки та акумулятори, побутова хімія, будівельні матеріали (залишки фарб, лаків, клеїв), «економні» лампи, які в собі містять ртуть.

Після проникнення крізь товщу відходів, фільтрат збагачується токсичними речовинами, що входять до складу сміття або є продуктами їх розкладання (важкими металами, органічними та неорганічними сполуками). На Макухівці немає системи очищення тому ці води потрапляють в ґрунт, ґрунтові та підземні води та річок, зокрема Коломак.

«Чомусь проблему сміття і відходів влада ігнорує. Я не вірю що найближчим часом щось зміниться». 

Пожежі на сміттєзвалищі

Однією із проблем сміттєзвалища є пожежі. Час від часу на Макухівці виникають задимлення. Одна із найбільш пожеж почалася 3 вересня. Загальна площа, де горіло сміття, сягала 2,2 га. На ліквідацію пожежі рятувальники витратили тиждень. Залучили 37 людей та 14 одиниць техніки. Після цього до поліції передали заяву про підозру підпалу.

Причиною підозри є те, що загоряння на полігоні почалося одночасно на 70 м² сміттєзвалища. У поліції відкрили кримінальне провадження та проводять слідчо-оперативні заходи після пожеж. За словами Романа Грішина, поліція розслідує порушення правил охорони або використання надр та вимог пожежної безпеки:

«Коли були задимлення, надходило декілька заяв. Їх об’єднали в одне кримінальне провадження за статтею 240 та 270 Кримінального кодексу України. У межах цього провадження поліціянти проводять слідчі заходи та опитують свідків та очевидців. Триває досудове розслідування. Наразі підозрюваних немає».

Сергій Антоненко каже, що пожежі можуть виникати внаслідок утворення газу метану. Метан — це  безбарвний газ, що не має  запаху і смаку та майже у два рази легший від повітря. Його суміш з повітрям або киснем вогненебезпечна  та вибухонебезпечна.

Антоненко пояснює, що органічні відходи під час гниття утворюють  цей газ і в середині сміттєзвалища там постійно температура. 

«Метан спалахує від найменшої іскри. Наприклад, на дзеркало впаде промінь сонця і вже все може спалахнути. Основна причина це газ метан і та горюча фракція яка там є (пластик, папір тощо)». 

Сергій Антоненко каже, що майже 4 роки тому там збудували станцію (когенераційну установку),  яка відбирає метан.  Пробурили спеціальні свердловини, уклали систему трубопроводів, яка і відбирає цей газ. Його спалюють і виробляють електроенергію.

Пожежа на сміттєзвалищі (Фото – exo.in.ua)

Шляхи ліквідації сміттєзвалища

Сергій Антоненко каже, що в ідеалі Макухівку потрібно закривати, а точніше рекультивувати, це також прописано в Програмі поводження з твердими побутовими відходами, яку затвердили 21 жовтня 2020 року.

«Тобто все сміттєзвалище покривається матеріалом, який не пропускає воду, умовно це гумовий брезент. Це унеможливить попадання опадів та утворення фільтрату.  

Потім цей матеріал покривають шаром ґрунту  і засаджується рослинністю. Паралельно потрібно будувати новий полігон із гідроізоляцією і біля нього будувати переробні потужності».

Наразі немає альтернативних сміттєзвалищ чи полігонів, щоб почати ліквідовувати Макухівку.  

Розв'язувати питання Макухівки безпосередньо може сміттєпереробний завод. Однією із причин, чому завод досі не побудували є відсутність земельної ділянки. Завод неможливо збудувати на землі громади без її згоди. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» забороняє затверджувати детальний план території без громадських слухань.

У 2018 році про свою незгоду з ідеєю сміттєпереробного заводу поруч із селом Кашубівка висловила Терешківська громада. Щербанівська тергромада теж не дозволила розміщувати підприємство поруч із Розсошенцями. 

Раніше Олег Синєгубов казав, що в усіх мешканців різних ОТГ  є асоціація, що завод – це другий Чорнобиль, відходи якого негативно впливатимуть на їхнє життя, хоча це абсолютно не так. Тобто є і проблема комунікації між владою та громадою.

Вагомою проблемою є забезпечення роботою цього заводу на 100%.  ЗМІСТ писав, що невідомо чи громада захоче надавати сміття заводу, адже тоді люди повинні будуть сплачувати більшу суму за вивіз сміття.

Наразі важливим є сортування сміття. Сергій Антоненко каже:

«Якщо люди сортуватимуть сміття, то ми зможемо на 50% зменшити об’єм відходів. Та це має бути комплексне рішення».

У Програмі поводження з твердими побутовими відходами прописано, що за період 2021-2025 роки передбачено розширити зони роздільного збирання відходів та організувати роботу мобільних пунктів для збирання небезпечних компонентів побутових відходів. Також заплановано придбати сучасні контейнери для роздільного збирання відходів. 

У програмі також передбачено будівництво ангару та закупка і монтаж сортувальних ліній типу МСЛ-1/50. 

Це допоможе зменшити  об’єм захоронення відходів на звалищі та збільшить термін експлуатації полігону. Після сортувальної лінії залишок відходів, що не утилізується, направляється на сміттєзвалище ТПВ для захоронення. 

«Ліквідну частину сміття можна відправляти на перероблювання в інші міста.  Зокрема пластикові пляшки відправляють в Харків чи Суми, склобій можна відправляти в Дніпровську чи Київську область, папір можна відправляти в Харківську чи Житомирську області. У нас тільки переробляється поліетиленова плівка, стретч-плівка. 

Наразі головною метою є відсортовувати відходи та відправити їх  на підприємства з перероблювання. Місто з цього матиме прибуток та робочі місця».

Також важливо проводити інформаційно-просвітницьку компанію з метою підвищення рівня екологічної свідомості громадян. Зокрема, розповсюдження тематичних статтей у ЗМІ, розміщення мотиваційних плакатів, соціальної реклами, проведення заходів у школах та дошкільних закладах.