Цими вихідними, в ніч на 5 квітня, вандали розбили три меморіалі дошки – вп’яте (!) Сергію Лимарю (на фасаді гімназії №9, вул. Шведська, 3), Мирославу Кабушці (на фасаді ЗОШ № 18, вул. Горького, 56), та Симону Петлюрі (на фасаді будинку на вулиці Симона Петлюри, 7/22). Також невідомі пошкодили дошку Олександру Горячевському (на фасаді Полтавської ЗОШ №25).
Секретар міськради Олександр Шамота оприлюднив відео з камери спостереження, розміщеної на фасаді однієї зі шкіл. Але один з ініціаторів встановлення меморіальних дощок, депутат міськради Вадим Ямщиков каже, що воно поганої якості, тому навряд чи допоможе правоохоронцям знайти вандала.
За словами головного речника поліції Юрія Сулаєва, дошки пошкодили вночі, між 2 та 4 годинами ранку.
«Ці злочини вчиняються на замовлення добре підготовленими особами. Вони обирають глухі місця, найбільш вразливі точки і працюють. Повірте, це добре організована кимось (будемо встановлювати, ким), антиукраїнська акція», – розповів речник Юрій Сулаєв, відмітивши, що за всіма фактами відриті кримінальні провадження.
Але вандалізм у Полтаві – явище не нове. Час від часу невідомі б’ють дошки полеглим військовослужбовцям та нівечать пам’ятники. Запобігти цьому мала б спільна робота поліції та Служби безпеки України. Очевидно, що такі «акції» не схожі на спонтанний прояв неприязні до воїнів АТО. Чому б’ють меморіальні дошки? Чиїм коштом відновлюють? Куди дивляться правоохоронні органи? Спробуємо розібратися.
Історія полтавського вандалізму
Травень 2016 року
Найбільше шуму навколо вандалізму було у 2016 році.
Як писало ІВ «Полтавщина», вночі та вранці 29 травня невідомі розбили три меморіальні дошки – Антону «Сіфу» Грицаю на стіні ПНПУ імені Короленка, Олександру Мочалову на фасаді ЗОШ № 38 (вул. Пушкіна, 74) та Сергієві Лимарю на будівлі ЗОШ № 9 (вул. Шведська, 3)*.
* Боєць «Азова» Антон «Сіф» Грицай загинув 15 травня 2015 року під Широкіно (Донеччина). Розвідник-санітар 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас» Олександр Мочалов загинув під Іловайськом 29 серпня 2014 року. Сергій Лимар загинув у 2014 році в бою в селі Старогнатівка, що на Донеччині.
Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за статтею 296 ККУ (хуліганство) й обіцяли докласти максимум зусиль, аби знайти винних.
На відміну від слідства, роботи з відновлення меморіальних дощок героям просувалися швидше. На початку червня ГО «Асоціація ветеранів та учасників АТО Полтавщини» вдруге презентувала відновлену дошку на честь Антона «Сіфа» Грицая. 15 липня того ж року відновили меморіальну табличку й на честь Олександра Мочалова. Обидві дошки і встановили, і відновили коштом небайдужих полтавських підприємців.
Що стосується слідства, то біля однієї зі шкіл поліція знайшла мобільний телефон. Наприкінці липня прокурор Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області попросив суд про тимчасовий доступ до інформації, якою володіли оператори мобільного зв’язку, і суд задовольнив це клопотання. Так, у правоохоронців був місяць доступу до смс-повідомлень, вхідних і вихідних дзвінків, інтернет-з’єднань за період з 18:00 28 травня до 06:00 29 травня 2019 року.
Журналісти ІВ «Полтавщина» спробували самостійно знайти власника мобільного та повідомили про результати правоохоронців. У пресслужбі зазначили, що знають ім’я власника телефона, але підозру нікому не вручили.
Вересень 2016 року
11 вересня невідомі пошкодили одразу 5 меморіальних дощок, встановлених на честь полтавських АТОвців, а саме: Антонові Грицаю та Олександрові Мочалову (відновлені), Валерію Боняківському* (встановлена на фасаді ЗОШ № 11), Антонові Цедіку* та Святославу Горбенку* (на фасаді ліцею № 1), а також Олександрові Фролову (на фасаді ЗОШ № 6).
* Валерій Боняківський загинув 16 жовтня 2014 року поблизу с. Нетайлове (Донеччина). Антон Цедік загинув 29 серпня 2014 року під Іловайськом. Святослав Горбенко загинув 3 жовтня 2014 року під час оборони Донецького аеропорту. Олександр Фролов загинув 16 лютого 2015 року під Дебальцевим.
Правоохоронці, як і минулого разу, відкрили кримінальне провадження за тією ж статтею 296 ККУ та почали досудове слідство.
Агресія нарешті змусила зреагувати громадськість. Наступного дня, 12 вересня, близько сотні осіб (серед яких були й батьки загиблих на Сході полтавців), протестували біля Головного управління поліції. Вони скаржилися на бездіяльність правоохоронців і вимагали знайти злочинців.
Тодішній очільник управління Олег Бех виступив перед мітингувальниками та запевнив, що слідство триває. Також він зазначив, що не вважає знищення дощок випадковим – на думку слідства, в Полтаві діє злочинна група, і її скоро знайдуть.
Забігаючи наперед, констатуємо: на жаль, цього не сталося. За рік Олег Бех переїхав служити до Харкова, а потім – до Одеси.
Один із ініціаторів встановлення меморіальних дощок на честь воїнів АТО, депутат міської ради та голова ГО «Асоціація ветеранів та учасників АТО Полтавщини» Вадим Ямщиков пообіцяв, що дошки скоро відновлять, і в майбутньому запропонував встановити там відеокамери. Також він анонсував, що відеоспостереження точно буде біля Меморіалу воїнів АТО на Центральному кладовищі.
За кілька днів, 14 вересня, представники влади, поліції, активістів і родин героїв зібралися на круглий стіл у стінах управління Нацполіції. Тоді депутат міськради Юліан Матвійчук розповів, що домовилися залишити меморіальні дошки ззовні, але робити їх з металу. Директори шкіл пристали на пропозицію робити «куточки героїв» усередині закладів. Тодішній мер Олександр Мамай пообіцяв встановити відеокамери та освітлення на Алеї героїв на Центральному кладовищі.
Подальші події нагадували поганий фільм. За два дні, 16 вересня, у спільноті «Полтавські месники» тоді ще не забороненої мережі «ВКонтакте» з’явився відеозапис – заява про існування групи осіб, які вчиняють «акцію помсти» проти бійців АТО. За словами чоловіка, що говорив на камеру, це вони розбили всі п’ять меморіальних дощок 11 вересня.
21 вересня журналісти «Полтавщини» отримали відео, де чоловік у камуфляжі та балаклаві представив неназвану групу патріотів і заявив, що вони піймали одного з «месників».
«Месники» ніяк не коментували «зникнення» товариша – останній запис у спільноті був зроблений 10 грудня 2016 року. Він стосувався підтримки скандального батальйону «Торнадо».
Того ж дня, буквально за кілька годин, поліція оприлюднила три відео з різних камер спостережень із підозрюваним у побитті меморіальних дощок (ймовірно, Валерію Боняківському, Антону Цедіку та Святославу Горбенку). Правоохоронці вкотре звернулися до полтавців, які могли бути свідками чи впізнати чоловіка на відео, а наступного дня надали фоторобот підозрюваного.
І знову нічого.
11 жовтня того ж рокувдруге відновили меморіальну дошку Антону «Сіфу» Грицаю. Як тоді розповів Вадим Ямщиков, кошти надав невідомий меценат. Матеріал використали інший – депутат назвав його антивандальним, але складові не розкрив.
Наприкінці жовтня відновили ще дві меморіальні дошки – Олександру Фролову та Олександру Мочалову.
У середині грудня 2016 року Олег Бех пообіцяв на пресконференції надати цікаву інформацію в цій справі та запевнив журналістів, що правоохоронці володіють ситуацією.
Пізніше стало відомо, що вони об’єднали в одну справу такі випадки: розбиття трьох меморіальних дощок (29 травня), п’яти меморіальних дощок (11 вересня), спробу підірвати пам’ятник Мазепі (4 травня) та обливання фарбою (2 червня).
Правоохоронці отримали доступ до телефонів п’яти абонентів – як і у випадку зі знайденим раніше мобільним, вони могли дослідити смс-повідомлення, вхідні та вихідні дзвінки, інтернет-з’єднання.
За рік, 11 вересня 2017 року, поліція звітувала, що розслідування триває.
Квітень 2017 року
8 квітня поліція повідомила, що вандали розбили ще дві дошки – учасникам АТО Сергієві Лимарю (вул. Алмазна, 9) та Миколі Чепізі* (вул. Сакко, 19а).
*Микола Чепіга загинув у липні 2014 року в районі селища Металіст (Луганщина).
Крім того, невідомі пошкодили пам’ятну дошку Симону Петлюрі на фасаді Полтавської аграрної академії.
Речник поліції Юрій Сулаєв тоді зазначив, що поліція продовжує працювати в посиленому режимі, а також попросив полтавців допомогти поліції в охороні правопорядку, зокрема біля меморіальних дощок.
Наприкінці липня Вадим Ямщиков зазначив, що всі розбиті дошки на честь воїнів АТО, вже відновлені.
Що стосується Петлюри, то тут справи затягнулися. Наприкінці серпня 2018 міська влада прийняла рішення відновити пам’ятку на честь Головного отамана військ УНР. Нову пам’ятну дошку з граніту повернули на фасад аграрної академії наприкінці серпня 2019 року – тихо, без відзначень, аргументувавши тим, що це всього-на-всього відновлення, а не встановлення нового пам’ятного знаку.
Квітень 2018 року
21 квітня ЗМІСТ писав про пошкодження меморіальної дошки на фасаді будинку на вул. Алмазна, 9. Це вже було третє нівечення багатостраждальної пам’ятної дошки зв’язківця з Полтави. 23 квітня, начальник поліції Полтавщини Андрій Замахін заявив, що за фактом відкрито кримінальне провадження за тією ж статтею 296 ККУ (хуліганство).
Але, як уже можна було здогадатися, це закінчилося нічим.
На початку травня дошку відновили та зробили.
Листопад 2019 року
У ніч на 30 листопада вандали відзначилися тричі:
- розбили інтерактивну дошку на Алеї героїв у парку Котляревського,
- понівечили меморіальну дошку Сергія Лимаря (уже вчетверте) та розбили підставку для квітів на фасаді будинку на вул. Алмазна, 9;
- спалили волонтерський мікроавтобус Volkswagen Transporter, на якому волонтер і капелан Ігор Убийвовк доправляв допомогу в зону проведення АТО/ООС.
Юрій Сулаєв тоді зазначив, що підозрюваних або затриманих у справі немає.
Пізніше речник повідомив, що за фактом підпалу буса відкрито кримінальне провадження за ч. 2 статті 194 «Пошкодження майна шляхом підпалу». Стаття передбачає покарання від 3 до 10 років позбавлення волі.
Що стосується попередніх двох випадків, то кримінальні провадження відкрили одразу:
«Кваліфікація – 297 стаття Кримінального кодексу України ч. 2, це наруга над пам’ятниками захисникам територіальної цілісності України. Називається стаття “Наруга над могилою”, і в межах неї тривають слідчі дії по факту пошкодження підставки меморіальної дошки на Алмазному та інтерактивної дошки на Алеї [героїв]. За цими фактами діє санкція від 3 до 5 років обмеження волі або від 3 до 5 років позбавлення волі», – зазначив головний речник поліції.
Вадим Ямщиков зазначив, що дошку Сергієві Лимарю вже відновлюють – активісти знайшли кошти й сплатили за роботу, тому незабаром її знову повернуть на місце.
Згодом поліція через суд отримала доступ до переліку дзвінків та повідомлень операторів «Лайфсел» та «Київстар», здійснених поблизу Алеї пам’яті захисників в ніч на 30 листопада.
Наприкінці грудня слідчі поліції через Октябрський райсуд наклали арешт на розбиту інтерактивну дошку, адже та визнана речовим доказом.
Але це не особливо допомогло: як зазначив Юрій Сулаєв, щодо усіх фактів триває слідство.
Що стосується екрану, то 2 квітня КП «Декоративні культури» вже підписало договір на виготовлення екрану з ФОП Слєпушков М.В. Як зазначив директор підприємства Сергій Луценко, підприємець відновіть екран за 60 тис. грн, максимальний термін – до середини травня.
«Це включає встановлення монітору (43 дюйми), каркас, кріплення до нього, захисного скла та систему вентиляції, що знаходиться всередині каркасу, аби відвести тепло від монітора».
Також Сергій Луценко сказав, що протягом двох днів оформить звернення на УЖК, аби встановити камеру відеоспостереження в рамках програми «Безпечного міста» після встановленого вдруге екрану на Алеї героїв.
Меморіальні дошки в Полтаві: хто, кому, навіщо
Меморіальна дошка – це найпоширеніший спосіб увічнити та вшанування пам’яті загиблих воїнів, видатних особистостей та історичних постатей. Як роз’яснюють у Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, крім цього пам’ятного знаку, також встановлюють пам’ятники та меморіальні об’єкти – знаки у визначених місцях в місті чи інтер’єрах будівель, пов’язаних з подіями життя чи діяльність видатних осіб).
Як розповів Вадим Ямщиков, згідно з чинним законодавством дозвіл на встановлення меморіальної дошки дає місцева влада. Спочатку особа, яка хоче встановити пам’ятну дошку загиблому військовослужбовцю, письмово звертається до виконкому Полтавської міської ради та надає низку документів.
За його словами, найскладніше питання стосується балансоутримувача. Якщо це навчальний заклад (а більшість встановлених дощок – саме на фасадах шкіл чи ПТУ), то знак передають на баланс актом прийому-передачі. Коли дошку б’ють, то керівництво й батьки звертаються до депутата, а той вже шукає гроші на її відновлення.
Як зазначив Вадим Ямщиков, на встановлення меморіальних дощок не витрачено жодної копійки бюджетних коштів – тільки кошти спонсорів.
Припускаємо, саме тому їх так швидко відновлюють. Як ми писали вище, на відновлення пам’ятної дошки на честь Симона Петлюри, яку побили разом з дошками Сергію Лимарю та Миколі Чепізі в 2017 році, міській владі знадобилося два роки.
Вберегти та запобігти
На жаль, не вдалося втілити нічого з того, що пообіцяв у далекому 2016 році міський голова Олександр Мамай.
«Ні відеоспостереження, ні освітлення поставити не вдалося. Я дістав купу звернень, які писав, коли звертався до тодішнього міського голови Мамая. І нічого не було зроблено, крім Алеї героїв, бо я про це постійно говорив», – зазначив голова ГО та депутат міськради.
Він переконаний: школи реально нічого не можуть зробити в таких випадках, адже там чергують пенсіонери-охоронці, які просто бояться вийти з приміщення вночі.
По-друге, наявність камери відеоспостереження не гарантує успіху.
«Це відбувається вночі, і навіть якщо там була б камера, людину з капюшоном ви не впізнаєте. Як додаткова зачіпка для правоохоронних органів – так, але це не панацея».
Ямщиков каже, що надавав до поліції адреси меморіальних дощок, які найчастіше страждали від вандалів, аби ті внесли їх до переліку адрес «Безпечного міста», але не побачив відгуку.
«Жодного не було покарано. Вони там збиралися, є заяви, але нічого не знайшли».
На його думку, щоб запобігти подальшим знищенням меморіальних дощок, треба зробити наступне:
1. Поставити біля меморіальних дощок освітлення й камери через програму «Безпечне місто».
2. Поліція та СБУ повинні заходити спільноти сепаратиського напрямку та попереджувати їхні дії.
«Щодо підпалу автобусаа, то ми бачимо, що це організоване угрупування. Лякає, що в нашому місті безкарно вже чотири роки відбуваються такі події. Це запитання до поліції», – вважає Вадим Ямщиков.
Також він додав, що на свята біля пам’ятних дощок чергують і патрулі, і представники полтавських організацій «Січ» і «Сокіл». Але весь рік біля них не стоятимеш.
«Минув рік від попереднього пошкодження дощок. І це не прив’язується ні до якої дати. От якби 14 жовтня, я б зрозумів. Багато питань. Поки не будуть виявляти до факту вчинення таких злочинів, нічого не буде», – переконаний депутат.
Як розповів речник поліції Юрій Сулаєв, вони раніше вже подали прохання до міськради встановити камери відеоспостереження за майже 50 адресами. Адрес, де встановлені меморіальні дошки на честь воїнів АТО, там не було. Але після вихідних вони доповнили перелік.
«Поліція подала пропозиції з урахуванням подій 30 листопада. У нас були збори, на яких було ухвалено включити до переліку ті об’єкти, які є найбільш вразливими».
Далі все залежить від депутатів – вони мають підтримати розміщення відеокамер за цими адресами.
Начальник відділу оперативного реагування Сергій Зубань зазначив, що програма «Безпечне місто» є дійсно ефективною – як для комунальників, так і для правоохоронців. Тому він всіляко підтримує розширення мережі відеоспостереження. Що стосується понівечених екрану на Алеї героїв та меморіальної дошки, то за його словами, найближчі камери розташовані досить далеко.
Так, найближча камера до будинку Сергія Лимаря (вул. Алмазна, 9) розташована на зупинці «Вулиця Алмазна». У той час як будинок стоїть з іншого боку.
Алея героїв у парку Котляревського також немає відеоспостереження – найближчі камери розташовані на перехресті вулиць Патріарха Мстислава та Європейської, а також Раїси Кириченко та Остапа Вишні. Тому якщо поліція внесла пропозиції, а депутати їх підтримають, то мережа «Безпечного міста» охопить і місця, де встановлені меморіальні дошки полтавцям-АТОвцям.
На зборах поліції, активістів, влади й батьків загиблих військовослужбовців у 2016 році обговорювали можливість встановлення пам’ятних знаків всередині навчального закладу. Чомусь ця ініціатива не прижилася – як ми підрахували, з 2016 року по 2019 було встановлено 18 меморіальних дощок, і лише одна з них – у приміщенні.
Так, 3 вересня 2019 року у приміщенні Полтавського політехнічного коледжу НТУ «Харківський політехнічний інститут»відкрили меморіальну дошку на честь загиблого «кіборга», воїна АТО, кавалера ордену «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Дениса Сенюка*.
*Денис Синюк загинув 26 січня 2015 року поблизу с. Спартак (Донеччина).
Ініціатор встановлення пам’ятного знаку, керівник ГО «Побратими України» в Полтавській області Олександр Пєхов розповів, що рішення розмістити дошку АТОвцю не на фасаді, а в приміщенні навчального закладу вони прийняли спільно з директором Олександром Пітяковим.
«По-перше, ми там зробили міні-виставку “Відлуння війни” – поклали понівечену зброю, уламки снарядів. Хотіли, щоб діти бачили, що війна реальна, і що є люди, які захищають їх та вмирають за це. По-друге – так, це було зроблено з метою зберегти меморіальну дошку від ідіотів».
За його словами, вони знали, що невідомі знищують дошки на честь АТОвців, і дуже не хотіли б ще одного такого прецеденту.
«Відновлювати – це завжди кошти. Ми – неприбуткова громадська організація. Виготовлення пам’ятних знаків не є основним напрямком нашої діяльності, але тут все співпало – знайомий десантник знав директора коледжу, і знайшовся меценат».
Олександр Пєхов зазначив, що вони планують розширити «куточок героя» в коледжі – зокрема, додати стенд з фото військовослужбовцями.
Не тільки дошки
Але вандалізм стосується не лише пам’ятних дощок. Так, 22 квітня 2018 року невідомі розмалювали антисемітськими написами пам’ятник «Скорботна мати». Цей випадок поліція кваліфікувала як «хуліганство» та відкрила кримінальне провадженняза фактом.
За словами голови міської єврейської громади Леоніда Сухаря, немає такого єврейського свята, якого б не знати антисеміти. Напередодні важливих дат пам’ятники, зокрема і «Скорботна мати», розмальовані свастикою та образливими написами. Також невідомі обписують паркани та стіни будинків.
«Вони вже гарно в цій темі розбираються», – з іронією каже голова громад.
Свого часу він як голова благодійного фонду «Хесед Нефеш» писав листи до СБУ, навіть зустрічався з одним із керівником відділу служби. Каже, що писали листи й у міськвиконком, і в поліцію – і він, і нова голова фонду Світлана Москвітіна. Але результату це не дало.
«Мерія пообіцяла: коли будуть облаштовувати сквер, де знаходяться наші пам’ятники, вони обов’язково там поставлять камери. По-друге, вони казали, що прийняте рішення, є патрульна машина, яка їздить по місту, і вона буде кілька разів на тиждень заїжджати».
Що стосується написів, то їх прибирала або група співробітників благодійного фонду (вони допомагали самотнім євреям з ремонтом каналізації чи електрики), або представники ЖЕКів. Вони зчищали фарбу з ґраніту (якщо мова про пам’ятник) або замальовували образливі написи.
Леонід Сухар переконаний: антисемітизм – не проблема євреїв, а проблема суспільства, яке не проводить грамотної роз’яснювальної роботи:
«Такого, щоб зовсім не було, не може бути, це як тінь людини. Але чим більше було б просвітницької роботи, тим менше було б антисемітизму», – впевнений Леонід Сухар.
5 жовтня 2019 року невідомі пошкодили плакат, присвячений полеглим в Іловайську воїнам. Наступного дня ветеран і підприємець Олекса Коба запропонував усім охочим скинутися, аби знайти інформацію про зловмисників і винагородити інформатора.
За кілька днів, 10 жовтня, він повідомив, що вдалося зібрати 18 тис. грн.
«Спільними зусиллями ми готові віддати суму в розмірі 18 тис. грн за інформацію про тих, хто посмів підняти руку на пам'ять про Героїв, які віддали своє життя за Україну в Іловайську».
Відтоді минуло кілька місяців. Як розповів Олекса Коба, ніхто так і не зміг надати інформації щодо зловмисників.
Ольга Цедік, мати Антона «Енея» Цедіка, зазначила, що точно не знає про перебіг слідства, але, скоріш за все, навряд чи воно рухалося.
Підсумки
Меморіальні дошки АТОвцям пошкоджують не тільки в Полтаві. Так,у жовтні 2019 року невідомі облили фарбою пам’ятну дошку воїнам АТО, що розміщена в одному з парків Києва.
В Одесі на початку листопада невідомий розбив меморіальну дошку активісту «Правого сектора» Ігореві Іванову, який загинув 2 травня 2014 року. Винуватця скоро знайшли – ним виявився Олександр Євченко, який розповів, що посварився з дружиною, випив, подивився «Джокера» та «під враженнями» від перегляду взяв кувалду та пішов чіплятися до перехожих. Про те, що побив меморіальну дошку, дізнався зранку з новин.
У травні 2019 року в Кременчуці побили меморіальні дошки учаснику АТО Дмитрові Шевченку та Герою Небесної Сотні Ігореві Сердюку.
Інколи, як-от в Одесі, поліція знаходить винуватців, інколи, як у Полтаві, не знаходить. Встановлення пам’ятних знаків всередині приміщень, як нам здається, могло б вирішити проблему, але поки що ця ідея не дуже популярна.
Перефразуючи «Телебачення Торонто», люди бідкаються, а правоохоронці розводять руками.