Піраміди, мумії та Ніл – асоціації, що зринають в уяві у відповідь на слово «Єгипет». Або ж пустеля, верблюди й готелі – екзотика для туристів, розваги для поціновувачів старовини. Крізь ці образи проглядає давнє й сучасне обличчя тисячолітньої цивілізації, яка не загубилася в минулому й досі бентежить розум людства.
Сьогодні давньоєгипетська культура популярна серед загалу у спрощеному й «голівудизованому» вигляді завдяки туризму, впливу кіно й літератури, проте мода на неї зародилася ще понад 200 років тому. Єгиптоманія захопила Європу після військово-дослідницького походу Наполеона, а у 19 столітті її відгомін дістався й України.
На Полтавщині єгиптоманію підхопили представники дворянських родів Закревських та Білевичів, які збудували фамільні усипальні в формі єгипетських пірамід. Ці споруди в Березовій Рудці та Комендантівці збереглися донині, проте втратили первинний вигляд в часи радянського лихоліття.
У чому ж полягає секрет тисячолітньої слави Стародавнього Єгипту? Харківська науковиця Дар’я Зіборова вважає, що передумовами для цього стали унікальне обличчя його культури та здатність відроджуватися після падінь.
ЗМІСТ поспілкувався з вченою й розповідає, чому для України важливі дослідження історії Єгипту, які скарби давньої культури зберігають у полтавському краєзнавчому музеї, та завдяки чому стався успішний експорт єгипетської культури у світ.
«Єгипет вмів відроджуватися після катастроф». Для чого Україні вивчення давнини
Від живої культури Давнього Єгипту нас відділяють понад півтора тисячоліття. Її останні порухи почали згасати з втратою власної системи письма, ієрогліфіки, у 4 столітті нашої ери. Забуття після цього не настало, проте відсутність можливості розуміти тексти вплинула на подальшу рецепцію культури.
За кілька тисячоліть свого існування давньоєгипетська цивілізація розвивалася в умовах самостійної держави та завоювань, проте навіть під пануванням ассирійців, персів, греків та римлян Єгипет продовжував породжувати власну неповторну культуру.
«Навіть з-поміж давніх культур він вирізняється своєю унікальною яскравістю, витонченістю, глибиною. Там є на що подивитися й що почитати, це дуже цікаві й різноманітні тексти: від любовної лірики й розповідей про мандри до складних релігійних, теологічних, дуже метафоричних текстів. Ця культура вабить своєю унікальністю. Існував певний історичний процес закохування Європи в Давній Єгипет, хоч вона ніколи й забувала про нього, бо завжди мала багато пам'яток звідти, привезених римськими імператорами як трофеї», – говорить Дар’я Зіборова.
Науковиця вивчає єгиптологію восьмий рік поспіль й працює в Харківському національному університеті імені Василя Каразіна. Захистивши кандидатську дисертацію на філософському факультеті, вона викладає й досліджує культуру Стародавнього Єгипту, перекладає її автентичні тексти й пише наукові статті.
У 2024 році Дар’я Зіборова разом з українськими колегами приєдналася до польської місії, яка з минулого століття працює над вивченням храму Хатшепсут у Дейр ель-Бахрі. На запрошення Анастасії Ступко-Любчинської з Варшавського університету вчені України вперше за роки незалежності офіційно працювали в археологічній місії в Єгипті. Дар’я Зіборова називає це кроком до започаткування державою власних закордонних досліджень, які мають значення для міжнародного іміджу України.
«Європейська цивілізація бачить цінність вивчення досвіду інших культур, які прямо, можливо, й не впливали на сучасні країни. Проте саме Єгипет є справжнім підґрунтям Європи, адже греки не самі все винаходили. Вони займалися запозиченням із культур Месопотамії та Єгипту, а також фінікійців, які перебирали звідти ж. У Єгипті ми маємо побачити підґрунтя Європи».
Від свого заснування єгиптологія розвивалася як елітарна дисципліна, адже займатися нею могли дозволити собі тільки заможні люди з надлишком дозвілля. З середини 19 століття серед європейських держав розпочалася справжня боротьба за дослідження спадщини Єгипту: кращу археологічну місію та музейну колекцію.
«Починається змагання за Єгипет. Чому? Тому що це стало елементом престижу держави на міжнародному рівні. Не так багато країн мають свою єгиптологічну школу, навіть в Європі. І мати єгипетську колекцію, власну концесію в Єгипті, музеї та школу стало елементом елітарності й показником дійсної суб'єктності держави. Відсутність в України власної місії й концесії зараз ми можемо виправити, адже на міжнародному рівні це представницький момент: демонстрація серйозності держави, яка вивчає культуру й історію не тільки власну, а й ту, яка призвела до виникнення європейської культури та цінностей. Таким чином ми долучаємося до західного світу й демонструємо свою суб'єктність на міжнародній арені».
У серпні 2025 року Дар’я Зіборова разом із видавцем Олександром Савчуком приїздили до Полтави, аби презентувати книгу «Давньоєгипетська література в українських перекладах». Монографія містить літературні твори, а також релігійні та храмові тексти різних періодів: від перших перекладів Івана Франка та Лесі Українки з європейських мов до результатів праці сучасних українських єгиптологів, які досліджують першоджерела. Видання рецензував почесний професор Оксфордського університету Джон Бейнс.
«Це така панорама єгипетських текстів. Там є релігійні, історичні, царські інскрипції з певним ідеологічним значенням, і суто літературна форма. Наталія Бондаренко займається Хатшепсут, вона перекладала тексти з її храму. Ольга Заплетнюк досліджує добу Амарни, вона перекладала Амарнські стели. Микола Тарасенко – відомий фахівець із Книги Мертвих – надав декілька фрагментів. Я переклала середньоєгипетську казку – класичну літературну форму того періоду, а Дінара Герейханова надала текст періоду Середнього царства, з текстів саркофагів».
Учених об’єднує Центр єгиптології при Інституті сходознавства імені Агатангела Кримського. Його емблемою є образ із Книги мертвих, який символізує перемогу світла над темрявою: бог Ра у вигляді рудого кота перемагає передвічного змія Апопа, який не дає сонцю зійти.
Силами науковців сьогодні формується українська єгиптологічна школа, завдяки якій держава поступово здобуває суб’єктність у цій дисципліні на міжнародному рівні.
Досліджувати артефакти Стародавнього Єгипту вчені можуть і в Україні, адже музеї тут мають власні колекції. Їх бережуть в Одесі, Львові, Дніпрі та інших містах. Полтава також має власну базу для вивчення давньоєгипетської культури. Краєзнавчий музей зберігає колекцію з понад сотні артефактів.
«Там є дуже цікавий рельєф із профілем фараона в короні з уреєм. Є ушебті й канопи в дуже гарному стані. Конопічні посудини з прекрасного блакитного фаянсу, на одній із яких навіть поливка збереглася просто ідеально. Там є конус поховальний, який вставляли на знак того, що гробниця завершена й запечатана. Є предмети поховального інвентарю. Дуже багато амулетів, які саме на муміях знайшли. Там колись були й папіруси, але вони загинули в пожежі. У колекції є навіть фрагменти інскрипцій із рельєфу, мабуть, якогось храму».
Як і від багатьох теоретичних галузей науки, загалу не варто очікувати прагматичної користі від досліджень Стародавнього Єгипту. Проте саме вони дозволяють масштабніше побачити історію України крізь призму підґрунть європейської цивілізації, а також проаналізувати досвід культури, яка не втрачала життєздатності в часи лихоліття.
«У Єгипту дуже унікальний історичний досвід. І це те, до чого нам треба придивитися. Тому що Єгипет вмів відроджуватися після катастроф. Страшних катастроф, які будь-яку іншу культуру просто закінчили б, як і траплялося в історії. А от Єгипет відродився, пам'ятаючи свої давні знайдені ідеали».
Єгипет сьогодні: давнє й сучасне обличчя тисячолітньої культури
Знову зрозуміти давньоєгипетські тексти після втрати ієрогліфіки вдалося тільки у 19 столітті, проте нагальна потреба виникла ще в часи Ренесансу. Народись Жан-Франсуа Шампольйон, який дешифрував забуту систему письма, на кілька століть раніше, культура Європи могла б розвиватися по-іншому.
Зацікавленість Стародавнім Єгиптом в епоху Відродження не отримала належного розвитку саме через відсутність можливості читати тексти. Тож ця культура сперлася на живу грецьку мову з її спадком та античними ідеалами.
«Була зацікавленість в Єгипті, але не було перекладів текстів, не була дешифрована ієрогліфіка, а грецьку знали, її почали активно вивчати. Тобто Єгипет не переміг, але просто уявіть собі, якби відродження пішло не через античну Грецію, а через давній Єгипет. У нас була б зовсім інша естетична картина, бо вона сформована здебільшого європейським Відродженням. Можливо, хтось із письменників-фантастів колись напише альтернативну історію Європи, де дешифрування ієрогліфів відбулося в 15 столітті й пішло відродження єгипетської спадщини. Адже передумови й зацікавленості були».
Давня й сучасна єгипетська культура – продукт розвитку впродовж тисячоліть, який не завжди тривав у сприятливих умовах. І хоч втрата єгиптянами власної державності позначилася на їхньому мистецтві, проте не стерла з лиця землі.
«Єгипет дуже повільно, але все ж помітно втрачав свою давню ідентичність. За 300 років під владою грецьких царів він сильно еллінізувався. Після Клеопатри підпав під римську владу й був частиною Римської імперії. А це також період потужної еллінізації культури. Потім із ним сталася християнізація наприкінці другого століття. І вже в четвертому столітті нашої ери Єгипет перестає користуватися ієрогліфікою. У сьомому столітті його завойовують араби – мусульмани. Відтоді там триває ісламська історія й культура».
Чи докорінно змінило Єгипет більш як тисячоліття панування арабської цивілізації? За думкою Дар’ї Зіборової, хоч тяглості давньоєгипетської культури зберегти не вдалося, нею все ще просочений побут і спосіб життя місцевого населення.
«Ми не можемо сказати, що зараз там живуть тільки завойовники-араби, адже їх було всього лише півтори тисячі. Вони змішалися з місцевим населенням, тож можна сказати, що в жилах сучасних єгиптян усе ще частково тече кров давніх. Особливо вона концентрована в коптах, єгипетських християнах, які не брали шлюбів із мусульманами. Якщо вони залишилися коптами донині, то, найімовірніше, мають чисту давньоєгипетську генетику».
Обличчя сучасного Єгипту значно змінилося. Проте крізь нього все ще проглядає давня історія. Цей сплав культур особливо помітний у побутових практиках, говорить дослідниця:
«Коли ви бачите їхні домівки, одяг, побут, релігію, то розумієте, що вони – інші. Але потім ви дивитеся, як вони обробляють поля, а ті – ніби з Нового царства. І такі ж пташки там бігають, як на гробничних розписах, і така ж тростина росте біля Нілу. І такий самий Ніл. А в побуті в них досі посуд глиняний, як у давньому Єгипті, який охолоджує воду навіть у спеку. Такої ж форми, з тієї ж єгипетської глини. І ви розумієте, що це ніби дійсно інша культура, але якісь релікти там зберігаються».
Зацікавленість західного світу Стародавнім Єгиптом зародилася органічно, і самим єгиптянам не довелося докладати зусиль для експорту своєї культури. Тільки в останні десятиліття вони взялися за вивчення власної спадщини. З’явилися археологічні місії, де працюють виключно єгиптяни, тож давня історія почала «проростати» в сучасну культуру. Що з неї Україна візьме для себе – покаже час.
Обкладинка Юлії Сухопарової