Фото з особистого архіву мами
«Запалюйте, ця дитина буде горіти», – саме такі слова сказав відомий дизайнер Андре Тан, коли п'ятирічна Аліна Киценко вперше вийшла на його показ. Сьогодні, у свої 12, дівчинка з Полтавщини вже є офіційно визнаною європейською моделлю, співпрацює з італійськими брендами та готується до підкорення головної вершини модної індустрії – New York Fashion Week. За за цими успіхами стоять роки роботи і сотні годин підготовки.
Шлях до міжнародних контрактів пролягав через скепсис місцевих агенцій, жорстку конкуренцію та самостійну підготовку кожного номера. Як українській дівчинці вдалося підкорити закриті європейські платформи та як вони готуються до підкорення Нью-Йорку?
Читайте в інтерв’ю ЗМІСТу з мамою Аліни Киценко Валентиною про зворотний бік дитячого моделінгу, справжню ціну успіху та силу батьківської віри.
Як народжувалася модельна історія Аліни Киценко
Історія Аліни Киценко у моделінгу почалася фактично з першого дня її життя. Мати дівчинки, професійна фотографиня, знімала доньку від самого народження і надсилала ці роботи на кастинги в європейські видання. Уже у трирічному віці Аліна з'являлася на сторінках кількох європейських глянцевих журналів.
Справжнім поворотним моментом стала одна конкретна зйомка. Для чергового образу мати вирішила зробити щось принципово інше – підкреслено українське. Національний костюм для доньки вона замовила у київської дизайнерки, яка спеціалізується саме на автентичних українських образах. Аліні тоді було п'ять років.
«Мені захотілося зробити щось унікальне й українське. Я замовила національний костюм в однієї з найкрутіших дизайнерок, які створюють автентичні образи – Вікторії Куліш. Аліні тоді було п'ять років. На морозі мінус тринадцять ми одягнули її в шикарний костюм з рукавами з органзи, розкидали навколо квіти на снігу, що виблискував, наче кристали. Фотограф зробив дуже багато кадрів і чимало з них згодом розлетілися по Європі».
Ці світлини побачила сама дизайнерка костюма і вражена витривалістю та впевненістю дитини на морозі, зізналася, що ніколи не наважувалася на подібний експеримент навіть із власними двома доньками. Вона висловила бажання познайомитися з Аліною особисто і це знайомство відбулося вже в межах офіційного показу в Києві, куди п'ятирічну дівчинку запросили як обличчя української колекції.
Саме на цьому заході на Аліну Киценко звернув увагу бренд Andre Tan. Дизайнер запросив дівчинку до участі у своїй колекції, і в п'ять років вона вже дефілювала подіумом. Після показу Andre Tan подарував Аліні сукню, ідентичну тій, у якій його власна донька йшла до першого класу.
«Після показу він подарував їй сукню й сказав слова, які я запам'ятала назавжди: "Запалюйте, ця дитина буде горіти". Уже тоді було видно її особливу харизму. Вона виходила на сцену, і вся увага залу була прикута саме до неї»
Після серії успішних колекційних проєктів родина ухвалила рішення віддати дівчинку до модельної агенції. Оскільки в рідному невеликому місті власної агенції не було, вибір стояв між Полтавою та Кременчуком і зупинилися на останьому. Там Аліна отримала ґрунтовну базу навичок фотопозування та дефіле.
Коли директорка кременчуцької агенції пішла у відпустку, родина перейшла до однієї з полтавських агенцій з гучним іменем на ринку. Цей досвід виявився негативним: в агенції не побачили в дитині ані особливої перспективи, ані харизми, оцінивши її як «середню» і не помітивши нічого виразного. Для матері це стало викликом, а не приводом здатися.
«У нашому маленькому місті не було модельної агенції, тому ми змушені були їздити на навчання. Спочатку це був Кременчук, де Аліна отримала хорошу базу з фотопозування та дефіле. Потім ми перейшли до Полтави. Саме там отримали, мабуть, один із найцінніших уроків: нам сказали, що не бачать у дитині нічого особливого, не бачать перспектив і харизми. Для когось такі слова могли б стати причиною опустити руки, але для мене це стало викликом. Ми змінили агенцію, почали ще більше працювати над акторською майстерністю, пластикою, дефіле, продовжили розвивати хореографію. І саме після цього почалися наші найбільші перемоги».
Заняття проходили, зокрема, в індивідуальному форматі у педагога Олександра Білоконя в Полтаві. У вісім років дівчинка взяла участь у показі в Парижі, у Вандомському палаці. Уже наступного дня її фотографію опублікували на офіційному сайті Тижня моди в Європі – честь, яку за той сезон отримали лише двоє дітей: Аліна та ще одна дівчинка.
Шлях до цього паризького подіуму розпочався випадково. Родина перебувала на зйомці в Києві з одним із найвідоміших українських фотографів – Сергієм Покідовим, де проводилася кампанія колекції іспанського бренду By Well. Дизайнерка бренду побачила світлини з Аліною і запросила дівчинку до Парижу. Мати описує це як приклад того, що на перший погляд випадкові події насправді часто закономірні.
«Найцікавіше, що до Парижа ми потрапили абсолютно несподівано. Ми просто були на фотозйомці в Києві для іспанського бренду. Дизайнерка побачила світлини Аліни й запросила її на показ. Саме так інколи працює ця індустрія: випадкові знайомства виявляються зовсім не випадковими. Але за кожною такою "випадковістю" стоять роки щоденної роботи, навчання, поїздок і величезної підготовки».
Валентина Киценко відкрито говорить про своє критичне ставлення до частини українських конкурсів краси. Вона звертає увагу на практику, коли організатори разом з положенням про конкурс одразу надсилають учасникам прайс на «корону» і суми ці, за її словами, можуть бути доволі значними для українського ринку. Показово, що ті самі організатори, проводячи аналогічний конкурс за кордоном, встановлюють вартість, порівнянну з ціною однокімнатної квартири в Полтаві. Спостерігаючи, хто саме отримує титул переможця серед учасниць, мати відчуває внутрішній дисонанс щодо чесності таких змагань.
Через це родина обирає для участі лише конкурси з підтвердженою репутацією та історією, уникаючи, зокрема, проєкту «Міні-міс України». Сьогодні Аліна Киценко співпрацює з провідними європейськими дизайнерами. Підготовка до кожного міжнародного конкурсу починається за кілька місяців до події.
«Коли ми готуємося до міжнародного конкурсу, робота починається за кілька місяців. Уже зараз, якщо конкурс відбудеться восени, одна із суконь для Аліни вже готова. Над образами працюють відомі дизайнери, продумується кожна деталь. Після перемог деякі сукні залишаються в дизайнерів і потім здаються в прокат уже як "переможні сукні Аліни Киценко". Це дуже приємно, адже означає, що твоя робота стає частиною історії й надихає інших»
Мама як режисерка: як влаштована щоденна підготовка Аліни до конкурсів
Валентина Киценко готує доньку до конкурсів самостійно і як наставниця, і як фактична режисерка кожного номера. За її словами, саме напередодні цієї розмови вона отримала договір про співпрацю з американським дистрибутором у ролі модельного скаута: багаторічний практичний досвід і напрацьоване відчуття індустрії дозволяють їй точно розуміти, що потрібно її дитині.
«Ніхто не підготує мою дитину краще, ніж я. За ці роки я набила дуже багато шишок, отримала величезний досвід і сьогодні вже сама працюю як модельний скаут. Я знаю, що потрібно дитині, які вимоги міжнародної індустрії, як будувати кар'єру крок за кроком. Саме тому я взяла на себе роль не лише мами, а й наставниці, режисерки та людини, яка супроводжує кожен етап підготовки».
Підготовка образів для конкурсів – це майже дизайнерська робота. У студентські роки Валентина Киценко мріяла стати дизайнеркою й тепер сама створює ескізи майбутніх суконь, орієнтуючись на особливості фігури доньки. Готові ескізи вона передає дизайнерам разом із чіткою концепцією образу. Дизайнери шиють вбрання виключно вручну, за попереднім погодженням із матір'ю.
Не менш ретельно продумана й відеосупровідна частина конкурсних виступів. Усі сюжети, розкадровки та постановку кадрів для промовідео Валентина Киценко прописує самостійно. Родина працює виключно з одним відеографом – полтавським спеціалістом Олександром Шуліком. Досвід зі стилізації Валентина здобувала свого часу на курсах у полтавської фахівчині зі стилю і застосовує ці навички для формування різнопланового гардеробу доньки.
«Багато хто бачить лише красиву сукню й усмішку на подіумі. Але мало хто знає, що деякі сукні важать по сім кілограмів, бо вручну розшиті камінням і стразами. Після показів на плечах залишаються сліди від ваги, на тілі ранки від корсетів і конструкцій. Це важка робота, до якої дитину потрібно готувати фізично й психологічно».
Особливу увагу мати приділяє фізичній витривалості дитини на зйомках і показах, якості, якої, за її спостереженнями, часто не вистачає європейським дітям-моделям через надто «тепличні» умови їхньої підготовки. Тренування витримувати будь-які умови зйомки Валентина Киценко проводить сама.
«Європейська мода вимагає універсальності. Дитина повинна однаково впевнено працювати і в авангардних fashion-образах, і в класичних вечірніх сукнях зі шлейфами. Саме тому ми постійно тренуємося, працюємо над витривалістю, позуванням, пластикою. Бувають сукні вагою сім кілограмів, повністю розшиті вручну. Після показів залишаються синці, ранки від корсетів і важких конструкцій, але це теж частина професії».
Освітня складова підготовки не менш насичена. Родина цілеспрямовано обирає найсильніших модельних коучів, як в Україні, так і в Європі, і для занять з конкретним фахівцем може, наприклад, спеціально виїхати до Києва на кілька днів. Паралельно Аліна проходить курси акторської майстерності.
Найвищим досягненням Аліни на сьогодні мати називає офіційне визнання дівчинки європейською моделлю – статус, отриманий рік тому. Це відбувається в межах закритої платформи, конференція якої раз на рік проходить в Італії й об'єднує дизайнерів з усієї Європи та Азії, від нішевих брендів до Dolce & Gabbana.
«Найбільшим досягненням Аліни я вважаю не корони, а те, що її офіційно визнали європейською моделлю. Це закрита професійна платформа, куди потрапляють лише моделі, які вже довели свій рівень. Потрібно показати портфоліо, результати кількох сезонів, свої досягнення. Після затвердження сімнадцять європейських дизайнерів одразу запропонували Аліні співпрацю. Саме це для мене є справжнім показником успіху».
Однак процес ускладнився через позицію української агенції, яка відмовилася працювати з англомовною стороною напряму. Наразі в дівчинки вже є первинні робочі документи з Італії, а родина розглядає пропозиції від кількох провідних модельних агенцій Мілана.
Контроль за безпекою доньки на майданчиках Валентина тримає особисто: вона має офіційний допуск до цеху пошиття та доступ до всіх зон бекстейджу, супроводжуючи дитину у форматі 24/7. Наразі родина співпрацює із сімома перевіреними дитячими дизайнерами і, за її словами, в Європі загалом не так багато фахівців, які постачають колекції саме для дитячих конкурсних показів. Найближчим кроком у планах родини є участь у Тижні моди в Нью-Йорку.
Титул амбасадора WLBF: що насправді стоїть за десятиденним випробуванням
За словами організаторів конкурсу, титул амбасадора у ФЛБВФ присуджують не за зовнішність, а за сукупність факторів – сценічну майстерність, харизму та витривалість дитини протягом усього змагання. Формат конкурсу передбачає десять днів, упродовж яких діти постійно перебувають під наглядом широкого складу журі.
«Титул амбасадора отримують не лише за зовнішність. Десять днів дитина буквально перебуває під прицілом великого складу журі. Вони оцінюють абсолютно все: дефіле, талант, акторську майстерність, харизму, уміння спілкуватися, поводитися в різних ситуаціях. Це не конкурс, де достатньо вдягнути красиву сукню й пройтися сценою. Тут дивляться, якою людиною є дитина».
У випадку Аліни Киценко таким талантом стала хореографія. Разом зі своїм старшим братом вона виконує складні акробатичні підтримки та трюки і журі оцінює цей номер надзвичайно високо. Окрему увагу приділяють акторській майстерності: серед досягнень дівчинки – перемога в конкурсі TV Star за роль у відеоролику на платформі Vel Track, після чого організатор помітив її й рекомендував на Лондонський кінофестиваль. Не менш важливим критерієм є вміння триматися в нестандартних, часто незручних ситуаціях.
«У нас був випадок, коли за дві години до конкурсу зіпсували білий костюм, над яким я працювала майже двадцять днів. Це була повністю ручна робота – велика аплікація, мотанка, каміння. У хімчистці сказали, що врятувати його неможливо. Ми швидко змінили концепцію, зробили новий образ і вийшли на сцену. Такі моменти теж оцінюються – наскільки ти можеш зібратися і викрутитися із ситуації».
Умови проведення конкурсу теж вимагають фізичної витривалості. Хореографічні номери можуть відбуватися в театрі біля моря у складних погодних умовах, тоді як гала-концерти проходять уже у великих залах з технічним обладнанням. Оцінюється й те, як дитина взаємодіє з іншими учасниками. Найбільшим внутрішнім випробуванням вона називає не зовнішні обставини, а необхідність постійно морально доводити собі й іншим, що дитина справді має досягнення, підтверджені реальними фото та відео.
«Найважче було морально довести, що моя дитина чогось варта. Особливо після того, як колись нам казали, що не бачать у ній перспектив. Сьогодні в мене є фото й відео, де європейські дизайнери самі тиснуть Аліні руку й пропонують співпрацю. Для мене це найкраща відповідь на всі сумніви».
Найбільш дискомфортним аспектом кар'єри мати називає не труднощі самі по собі, а накладки в розкладі, спричинені надто щільним потоком запрошень. Через отримання титулу амбасадора родина не потрапила на Каннський кінофестиваль цього року, хоча була там роком раніше. Цієї осені Аліна вже затверджена як членкиня дитячого журі на Каннському фестивалі.
Стресостійкість як одна з головних переваг
За словами Валентини Киценко, юна модель за роки роботи у моделінгу навчилася спокійно реагувати на конкуренцію та психологічний тиск. Вона вважає, що донька має природну стресостійкість, яка лише зміцнилася завдяки багаторічній участі у конкурсах, показах та хореографічних змаганнях.
Відвертої агресії з боку інших дітей, каже мати, Аліна майже не відчувала. Натомість певне напруження частіше помітне серед дорослих – матерів інших учасниць або представників модельних агенцій. За словами Валентини, це пов'язано з тим, що Аліну вже добре знають у професійному середовищі, а на показах їй нерідко довіряють найвідповідальніші виходи – відкривати або закривати дефіле, а також демонструвати найскладніші дизайнерські образи.
«Якоїсь сильної заздрості чи агресії саме від дітей я не бачила. Діти плюс-мінус нормально ставляться одне до одного. А от негатив іноді можна побачити в очах мам або представників модельних агенцій. Бо вони вже знають: якщо приїхала Аліна Киценко, то, найімовірніше, вона буде відкривати показ, закривати його або отримає одну з найкращих суконь».
Йдеться не лише про ефектні сукні, а й про технічно складні виходи. Наприклад, моделі доводиться працювати з багатометровими шлейфами та важкими конструкціями, які потребують особливих навичок дефіле. За словами матері, саме здатність упевнено представити такий образ часто стає вирішальною під час вибору моделі дизайнером.
«У моєї дитини зазвичай не прості сукні – це конструкції з вау-ефектом, важкі, і треба не показати, що на тобі буквально висить п'ять кілограмів на рюшах. І коли розстібається шлейф і ти це відчуваєш, як наліпки на талії розстібаються, тобі треба красиво й моментально придумати, як кинути той шлейф і потім красиво зійти зі сцени або коли розстібається туфля. Є дітки, які "тухнуть", забирають ті туфельки і йдуть за куліси. А хтось може просто красиво дійти, навіть розстебнувши такі босоніжки. Це все помічається й оцінюється значно вище, ніж сама сукня».
Водночас у міжнародному модельному середовищі організатори намагаються створювати атмосферу взаємної поваги. Дітям не дозволяють конфліктувати між собою чи порушувати теми, які можуть спричинити суперечки, зокрема політичні. Це допомагає зосередитися на роботі та підтримувати професійну атмосферу.
Найсильнішою рисою доньки Валентина називає саме стресостійкість. На її думку, цей характер сформувався завдяки великому досвіду участі у хореографічних конкурсах, де дитина змалку звикла виступати перед журі та великою аудиторією. Саме тому, переконана вона, Аліну практично неможливо вивести з рівноваги.
«Я не перебільшую, коли кажу, що в Аліни дуже сильна сценічна майстерність. Це не з'явилося за один рік. За цим стоять роки хореографії, конкурсів, показів і постійної роботи над собою. Саме тому сьогодні вона спокійно почувається на будь-якій сцені й може працювати в тих умовах, які для багатьох дітей стали б серйозним випробування».
Нью-Йорк, франшиза й плани на майбутнє
Найближчою метою родина визначає участь у Тижні моди в Нью-Йорку, запланованому на лютий. За словами Валентини Киценко, це своєрідна вершина модельної кар'єри, якої багатьом європейським моделям так і не вдається досягти. Наразі триває підготовка контракту з американською дизайнеркою. Паралельно з показом Аліна Киценко отримає статус обличчя бренду.
«Зараз наше головне завдання – закрити найвищу вершину модельної кар'єри, яку може мати модель – New York Fashion Week. Уже є попередні домовленості, ми готуємося до підписання контракту з дизайнеркою зі США. Для мене це той рівень, до якого прагнуть тисячі моделей у світі, але доходять далеко не всі. Навіть багато успішних європейських моделей ніколи не потрапляють на подіум у Нью-Йорку».
Ще один стратегічний напрямок – розвиток франшизи. Валентина вже отримала право самостійно готувати до конкурсів інших європейських дітей і фактично закладає фундамент цього напрямку для доньки. Мати не має сумнівів, що донька налаштована лише на розвиток, а не на регрес.
У найближчій перспективі, вже у вересні, Аліну Киценко чекає участь у наймасштабнішому подіумному заході Європи – показі в Іспанії за участю 350 метрів, де дівчинку вже затверджено як обличчя ще одного бренду. Що стосується довгострокових планів, модельну кар'єру родина розглядає приблизно до 15-річного віку Аліни. Сама дівчинка вже висловлює бажання в майбутньому створити власну модельну агенцію, поєднавши це з форматом школи талантів.
«Вересень для нас теж буде дуже важливим. Аліну вже затвердили як обличчя бренду на одному з найбільших подіумів Європи в Малазі. Це подіум довжиною 350 метрів, де представляють свої колекції провідні дизайнери. Такі запрошення підтверджують, що її вже знають і чекають у професійній індустрії».
Окремо родина не відкидає й акторський напрямок розвитку. Аліна Киценко отримала пропозицію зйомок від лондонського кінорежисера, який виявив до неї особливий інтерес. Наразі основний фокус підготовки – активне вдосконалення англійської мови, необхідної для подальшої роботи на міжнародному рівні.
«Спочатку треба почути дитину»
Головною порадою для батьків, які замислюються над розвитком таланту своєї дитини, Валентина Киценко називає не пошук модельної школи чи конкурсів, а вміння зрозуміти, чого насправді хоче сама дитина. За її словами, батьківські амбіції не можуть бути рушієм успіху, якщо дитина не отримує задоволення від справи, якою займається.
Вона розповідає, що ніколи не обмежувала Аліну одним напрямком. Донька пробувала себе в малюванні та відвідувала художні курси. Однак згодом стало зрозуміло, що цей напрямок її не захоплює.
«Перше, що я б порадила батькам – почути свою дитину. Не свої амбіції, не свої бажання, а саме дитину. Я давала Аліні можливість спробувати різне: малювання, творчість, різні напрямки. Але в якийсь момент зрозуміла, що треба не нав'язувати, а запитати: "А чого хочеш ти?". І коли я побачила, як вона запалюється на сцені, коли сторонні люди почали казати: "Працюйте, у цієї дитини є потенціал", тоді я зрозуміла, що ми на правильному шляху».
Валентина Киценко переконана, що батькам варто спілкуватися з родинами дітей, які вже досягли результатів, уважно вивчати досвід модельних агенцій та шукати тих наставників, які можуть реально допомогти розвитку дитини, а не лише обіцяють успіх.
Окремо вона наголошує на важливості виходу саме на європейський ринок. На її переконання, талант дитини має побачити міжнародна індустрія, адже саме там працюють модельні скаути та дизайнери, які можуть запропонувати реальні контракти. Водночас жінка каже, що не вважає всі українські модельні агенції однаковими. Вона позитивно відгукується про полтавську модельну школу «Єва» та H&M Beauty, які, за її словами, дали Аліні важливу базу для подальшого розвитку.
«Неможливого не існує. Я звичайна мама, у мене не було власної модельної агенції, не було величезної команди. Але ми змогли пройти цей шлях. Дитину потрібно показати Європі. Якщо її не побачать міжнародні скаути й дизайнери, то ніхто й не дізнається про її можливості. У нас був випадок, коли Аліна просто знімала селфі за лаштунками, а до нас підійшов дизайнер вечірніх суконь і запропонував місячний контракт у Греції із проживанням, роботою та зйомками. Такі можливості іноді приходять абсолютно несподівано».
Сьогодні Валентина регулярно консультує батьків, які звертаються до неї через соціальні мережі. За її словами, вона ще не відмовила жодній мамі, яка просила поради, а в майбутньому навіть замислюється над створенням власного курсу, де могла б систематизувати багаторічний досвід підготовки дітей до міжнародних конкурсів і роботи з європейською модною індустрією. Головною ж порадою для всіх батьків вона називає віру у власну дитину, готовність підтримувати її вибір і не боятися шукати можливості за межами України.
Фото з особистого архіву Валентини Киценко