Школи, що пережили імперію. Архітектурні шедеври Полтавського земства у фільмі  Ukraine Open

В українському культурному ландшафті є скарби, які не завжди помітні з вікон швидкісних потягів чи на сторінках популярних путівників. Вони заховані серед тихих сіл Полтавщини, у затінку вікових лип та вздовж мальовничих берегів Удаю й Сули. Це земські школи, зведені на початку XX століття за проєктами видатного архітектора, етнографа та художника Опанаса Сластьона. У народі їх назвали школами у вишиванках за унікальні цегляні орнаменти, що повторюють візерунки українського ткацтва, стрункі шестикутні вікна та вишукані башточки. Саме вони стали маніфестом українського модерну в добу, коли право українців на власну ідентичність придушувала імперія.

Сьогодні ці архітектурні шедеври переживають власну драму. Без належної державної консервації, страждаючи від плину часу, негоди та подекуди варварського мародерства, спадщина Сластьона ризикує залишитися лише в архівних кресленнях. Але команда діджитал-платформи й культурної ініціативи Ukraine Open вирішила змінити цю траєкторію. За підтримки Українського культурного фонду (УКФ) вони створили документальний інклюзивний фільм-маніфест «Зберегти не можна втратити. Спадок Сластьона».

Спільно з Ukraine Open ЗМІСТ розповідає про земські школи Опанаса Сластьона, які сьогодні опинилися на межі зникнення. Чому ці школи у вишиванках є культурним маніфестом, як команда проєкту об’єднала кінематограф, цифровізацію та безбар’єрність, і де саме суспільство має поставити кому у виразі «Зберегти не можна втратити», читайте в нашому матеріалі.

Щоб осягнути масштаб нової кінострічки, варто звернути увагу на розвиток ініціативи Ukraine Open. Створена як інноваційний цифровий гід і платформа інтерактивного туризму, Ukraine Open за роки своєї роботи змінилася на лабораторію оцифрування та популяризації української спадщини.

У той час як традиційний підхід до туризму зосереджувався на стандартних туристичних центрах, Ukraine Open від самого початку поставила за мету розкрити глибинну й автентичну Україну. Їхні цифрові напрацювання від інтерактивних мап та мобільного додатку до створення панорамних турів і 3D-моделювання музейних експонатів дали змогу відкривати музеї та пам'ятки малим громадам.

Ключова робота команди полягає у реалізації цифрової фіксації спадщини та безбар'єрності. Реалізуючи проєкти з оцифрування колекцій, зокрема Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, команда Олени Романенко доводить, що спадщина повинна належати кожному. Якщо людина не може дістатися віддаленого села через стан доріг, або має порушення зору чи слуху, то культура повинна знайти шлях до неї сама. Саме такий погляд перетворив створення фільму про школи Сластьона з класичного краєзнавчого репортажу на повномасштабний інклюзивний кіноманіфест.

На початку 1900-х років Лохвицьке земство ухвалило сміливе рішення про побудову мережі початкових і земських шкіл у селах повіту. Опанас Сластьон розробив серію типових проєктів шкіл, які здійснили справжній прорив. Вперше в шкільному будівництві врахували важливі моменти для навчання. Зокрема, величезні трапецієподібні вікна забезпечували природне освітлення, розсувні дерев’яні перегородки перетворювали суміжні класи на простору залу для громади, а вентиляційні системи створювали здоровий мікроклімат.

Проте найголовнішим був фасад, де Сластьон інтегрував у кладку складні мотиви полтавського геометричного орнаменту. Будівля школи промовляла до селянської дитини її рідною мовою, стверджуючи, що твоя культура гідна, висока, велична.

Сьогодні з понад сотні зведених споруд збереглася лише частина, і багато з них наразі стоять пусткою з вибитими шибками та проваленими дахами. Бездіяльність перетворює формулу «зберегти не можна втратити» на фатальний вирок. Нова стрічка Ukraine Open прагне поставити кому в цій фразі там, де починається суспільна дія — після слова «зберегти».

Сценаристом стрічки виступив відомий кіносценарист і член Української кіноакадемії Антон Базелінський. Разом зі знімальною групою він вибудував не лінійну лекцію, а живу мандрівку-експедицію автентичними куточками Полтавщини.

Об'єктив камери пройшов крізь села Старий Хутір, Бодаква, Харсіки, Яблунівка, Гільці, Чорнухи та Піски Удайські. Кожна з цих локацій має власний характер і рівень збереженості від шкіл, де ще жевріє громадське життя або де місцеві ентузіасти намагаються латати дахи, до напівзруйнованих шедеврів, що кричать про негайну потребу у реставрації. Зйомки розгорнулися також у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, Музеї мистецької родини Кричевських в Опішному і Лохвицькому та Миргородському краєзнавчих музеях, де зберігаються автентичні ескізи, етнографічні збірки та документальні свідчення епохи.

Особливої ваги стрічці надає експертний підбір. У фільмі звучать голоси людей, які присвятили захисту українського модерну десятиліття. Серед них амбасадорка проєкту, журналістка, голова Національного комітету програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» та засновниця ГО «Школи Лохвицького земства» Ольга Герасим’юк. Саме вона роками б'є на сполох задля збереження лохвицьких шкіл. Разом із нею у стрічці ділиться рефлексіями легендарний полтавський мистецтвознавець Віталій Ханко, який досліджує творчість Опанаса Сластьона ще з 1971 року та член Української академії архітектури, доктор архітектури і професор Вадим Вадімов.

Найбільшим новаторством проєкту є інклюзивність медіапродукту. Часто інклюзію сприймають формально як додавання дрібних субтитрів. Ukraine Open підійшла до справи за світовими стандартами доступності, розробивши чотири повноцінні версії стрічки. Основна кінематографічна версія виконана з глибокою кольорокорекцією, автентичним саунд-дизайном та високоточною фіксацією архітектурних деталей. Версія з перекладом українською жестовою мовою створена у співпраці з представниками Українського товариства глухих, зокрема Світланою Баклицькою, що забезпечує органічне сприйняття оповіді нечуючими глядачами. 

Версія з аудіодискрипцією записана за участі експертів з інклюзії та Українського товариства сліпих, зокрема Марини Бабець. Спеціальна звукова доріжка точно змальовує все, що відбувається на екрані у паузах між репліками й навіть гру світла на цегляних карнизах, форму віконних прорізів, пластику руїн та жести спікерів. Також додана міжнародна версія з професійними англомовними субтитрами для культурної дипломатії.

Завдяки цьому проєкт стає доступним для ветеранів, людей з інвалідністю, міжнародних дослідників та широкого загалу без винятків.

Прем'єрні покази стрічки та широка серія публічних презентацій стартують у жовтні 2026 року. Трансляцію фільму заплановано на загальнонаціональних платформах Суспільного Мовлення, зокрема вже в жовтні стрічка вийде  на телеканалі Суспільне Культура, а також безстроковий відкритий доступ до всіх версій фільму на сайті та офіційному YouTube-каналі.

Автори кажуть, що фільм «Зберегти не можна втратити. Спадок Сластьона» – це прямий заклик до дії, до громад, на чиїй землі стоять ці школи, до архітекторів-реставраторів, до бізнесу, меценатів та міжнародних донорів. Ukraine Open закликає світ до збереження шкіл сильним, впевненим і безбар'єрним голосом.

Проєкт «Інклюзивний фільм- маніфест «Зберегти не можна втратити. Спадок Сластьона» реалізовано командою Ukraine Open за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Мистецтво в кадрі».