Стара/нова Полтава. Як змінилося місто за 100 років (ФОТО)

Полтава змінюється й набуває нових обрисів. Нові покоління додають елементів на вулицях та будинках. З’являються нові квартали, але забуваються старі. Побачити зміни можна, порівнюючи старі та сучасні світлини. Якщо придивитися до старих фото, можна побачити, що купол на будівлі архіву мав інші деталі, стіни театру були сірими, а пам’ятник Келіну – вищим.

ЗМІСТ знайшов старі фото Полтави й порівняв з сучасними, аби містяни могли на власні очі побачити зміни.

Цей будинок з’явився у 1901 році. Його збудували у стилі модерн за проєктом архітектора Зінов'єва. Приміщення  на розі сучасних вулиць Гоголя та Пушкіна звели для земської бібліотеки та громадського книжкового складу. 

У 1943 році будівлю зруйнували й майже через 10 років відреставрували. Під час відбудови на будівлі розібрали портик з боку вулиці Гоголя та змінили форму купола. Сьогодні тут знаходиться Державний архів.

Будинок центрального універмагу у Полтаві збудували на початку 1960-х років. Для покупців магазин вперше запрацював 6 вересня 1961 року, а з 1970 року він перейшов на нову форму торгівлі – самообслуговування. Тут встановили нове устаткування й незручні прилавки замінили на стелажі. Асортимент товарів збільшився майже вдвічі, й покупці самі могли обирати товар.

Готель на перехресті вулиць Сінної та Соборності у Полтаві збудували у 1963 році. Ця нова п’ятиповерхова споруда стала прикладом нетрадиційного архітектурного рішення у місті. Готель збудували у модерністському стилі, який був новим для Полтави і мав нові містобудівні акценти.

Готель розрахований на 300 місць. До появи нових, тут залишалися на ночівлю київські артисти, які приїжджали у Полтаву на гастролі. 

Співоче поле у Полтаві існує не так давно – з 1987 року. Його збудували на схилі у парку «Перемога» для проведення фестивалю. На відкриття локації приїхали понад 5 тис. людей з різних областей. Першою піснею, яка пролунала з «полтавського амфітеатру» стала «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні хору.

Протягом кількох років на співочому полі проводили фестивалі, концерти й вистави. Один з найвідоміших фестів, які проводили тут, став «Мазепа-Фест». Цей етнорок фестиваль заснували у 2003 році, у програмі якого були виступи винятково колективів українського року. Також для учасників організовували кінопокази, концерти хорової музики та інші події. На одну події тут могли збиратися близько семи тисяч гостів.

Сьогодні це місце у Полтаві стоїть пусткою. Останні виступи тут проводили понад п'ять років тому.

Південний – найстаріший вокзал у Полтаві, який відкрили у 1870 році. Сьогодні він вважається пам’яткою архітектури місцевого значення. До 1880 року будівля вокзалу, яку називали Харківсько-Миколаївською станцією, була тимчасовою. Згодом на цьому місці збудували двоповерхову будівлю.

«Південною» залізницю назвали в 1934 році. Через три роки вокзал перебудували й розширили через замалі зали очікування, але у роки Другої світової війни його було зруйновано. Відбудували у 1947 році. 

Сьогодні зі станції переважно здійснюють приміське сполучення, а послугами вокзалу щодня користуються сотні людей.

Стадіон у Полтаві відкрили в 1951 році. Його збудували на території колишнього Полтавського іподрому. За цей час стадіон зазнав двох реконструкцій у 1968 – 1974 та 1995 – 2000 роках. 

Перед цим стадіон мав назви «Урожай», «Колгоспник» та «Колос». Сучасну назву «Ворскла» стадіон отримав у червні 2008 року, коли йому додали ім'я одного з засновників Міжнародного олімпійського комітету Олексія Бутовського. Сьогодні на стадіоні можуть вмістити 24 тисячі 795 глядачів.

15 липня 2008 року на стадіоні розіграли Суперкубок України з футболу, володарем якого став донецький «Шахтар». Через 3 роки на «Ворсклі» ще раз провели матч Суперкубка України. Цього разу перемога дісталася киянам, які перемогли з рахунком 3:1.

Монумент на честь 200-річчя Полтавської битви у Полтаві встановили 27 червня 1909 року на місці четвертого бастіону Полтавської фортеці.

Він розташований на розі Першотравневого проспекту, вулиць Шевченка та Садової. На обеліску постаменту – бронзовий старий герб Полтави, а біля підніжжя – бронзова фігура лева. 

Авторами пам’ятника стали архітектор Олександр Більдерлінг та скульптор Луї Обер. За їхнім проєктом, пам'ятник увінчувала бронзова скульптура двоголового орла, але під час нацистської окупації бронзові деталі вивезли в Німеччину. 

У 1947-1949 роках у тодішньому Ленінграді заново відлили й встановили нові елементи. Як результат, пам’ятник став вищим. У 1949 році його відреставрували.

У жовтні 2022 року пам’ятник Келіну і захисникам фортеці накрили синьо-жовтою маскувальною сіткою, щоб приховати їх з публічного простору.

Сучасна вулиця Небесної Сотні колись називалася Петровською.  Свій початок вона брала з Кобеляцької (нині Європейської) й завершувалася біля річки Ворскли.

Прокладена через Мазурівський Яр, по якому проходила дорога від Мазурівської брами Полтавської фортеці на Поділ. Відтинок вулиці називався Мало-Петровською (до пам'ятника Тарасу Шевченку), Ново-Миколаївською (на відтинку до сучасної вулиці Анатолія Кукоби), далі вулиця називалася Різдвяною (завдяки церкві Різдва Пресвятої Богородиці, яку знищили у 1931 році). Ряд забудов понад яром навпроти садиби краєзнавчого музею називали Миколаївським бульваром. Вулиця завершувалася Кінно-Ярмарковою площею на березі річки Ворскли.

На перехресті вулиць Кобеляцької та Мало-Петровської знаходився один з полтавських банків «Російська спілка взаємного кредиту». Поруч було найбільше у Полтаві ательє мод, де зараз розташований магазин «Силует». До речі, ремісники кравецького цеху мешкали поряд у Карповському провулку (після 1917 року Піонерський, з 2016 року провулок Романа Шухевича), пише Ольга Чепіль в книзі «Вулицями старої Полтави».

Після 1917 року – вулиця Володимира Леніна.

З 2016 року – вулиця Небесної Сотні, перейменована на честь загиблих протестувальників на Майдані незалежності у грудні 2013 – лютому 2014 років.

Попри те, що полтавський театр з’явився у 1808 році, відкриття сучасного приміщення відбулося 7 листопада 1958 року. Міська влада вирішила збудувати його до 100-річчя від дня народження Миколи Гоголя. Архітекторами стали Олексій Крилов та Олег Малишенко.

Через 50 років у вересні 2008 року приміщення обласного музично-драматичного театру закрили на капітальну реставрацію. За три роки там повністю замінили обладнання, оновили сцену та встановили відеопроєкцію, якої раніше не було. Водночас відреставрували фасад, залу для глядачів, артистичні гримерні, фоє, ліпні частини, розписи, старовинні люстри та паркет. 

Нинішня вулиця Соборності – одна з перших вулиць міста, яку проклали за часів Гетьманщини від Успенського соборного храму до Київських воріт

Полтавської фортеці. На честь цього вона й отримала свою первісну назву – Київська або Мостова. Згодом її «пробили» далі через передмістя, тому й перейменували на Пробивну.

Згідно з указом Катерини ІІ від 1768 року, для багатьох міст в російській імперії зробили генеральні плани забудови. За планом для Полтави, від Соборного майдану на захід повинні були розходитися вулиці-промені. Тоді не врахували особливості рельєфу місцевості, тому обмежилися тим, що на початку ХІХ століття від Соборного майдану пробили нову вулицю. Вона з’єднала Соборний майдан з Круглою площею й стала центральною.

Вздовж вулиці Соборності розташовувалися: Воскресенська церква, Спаська церква, Стрітенська церква, будинок Дворянського і Селянського банку, будинок Державного банку, «Гранд Отель», будинок Таранушенка та інші громадські й приватні споруди.

З 1809 року вулиця від Соборного Майдану до Круглої площі називалася Олександрівською. Від Круглої площі брала початок Куракінська вулиця, яка теж була прямою. У 1922 році вулиці Олександрівську і Куракінську об’єднали в одну й назвали Жовтневою. У повоєнні роки частина вулиці від Соборної площі до Корпусного парку називалася вулиця Сталіна. З 1961 року – знову перейменована в Жовтневу.

З 2016 року – вулиця названа на честь Соборності України.

Спускаючись з «кам’янки» на Поділ, на перехресті вулиць Небесної Сотні та Анатолія Кукоби, стоїть житловий п'ятиповерховий будинок. Його збудували у радянські часи (наприкінці 1960-х – початку 70-х років). Тоді місто інтенсивно роздобували, адже потрібно було багато нового і дешевого житла для населення. 

Проте довгий час на цьому місці стояв храм Різдва Пресвятої Богородиці. Спочатку це була дерев’яна церква, яка згоріла від удару блискавки в 1771 році. Згодом до неї прибудували дерев'яну дзвіницю і вже в 1899 році тут збудували нову, кам’яну церкву у візантійському стилі.

У новій церкві Різдва Богородиці знаходився чудотворний образ Тивинської Божої Матері. Ця ікона єдина, котра вціліла після пожежі в дерев’яній церкві.  Також за старовинних речей тут було Євангеліє 1757 року в срібній оправі. Але як і більшість унікальних речей, воно зникло під час руйнування храмів більшовиками.

У 2000-х Полтавська православна єпархія оголосила конкурс на кращий ескізний проєкт нового храму Різдва Пресвятої Богородиці. Його збудували у 2005 році, але вже на Леваді вулиці Головка, 19.

Фото – Ірина Задара

Колажі – Юлія Сухопарова