Позиція редакції може не співпадати із думкою автора.

Історія руйнації будівлі, де свого часу виступали Чайковський і Мусоргський, і де вперше в Полтаві вивісили синьо-жовтий прапор. Чому так сталося, що історичний дім у центрі міста в занепаді, та кому це вигідно, розповіла Оксана Бєлявська, кандидат архітектури, член Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Полтавської ОДА, член правління ГО «Save Poltava».

Котрий рік точаться запеклі суперечки, а нерідко і жорстокі бої, стосовно неоковирних прибудов до кінотеатру імені І. П. Котляревського. Громада розділилася на два табори і на смерть воює: одні – за знищення усіх матеріальних згадок про минуле міста, інші – відстоюючи право Полтави на історію та збереження національної спадщини. В обох таборах спрацьовує інстинкт самозбереження. Проте, як по різному він проявляється у людях. Ті, хто не бачить нічого злого у тому, що 200-річну будівлю знищують на очах та при мовчазному потуранні громади, скоріш за все бережуть від стресу та майбутньої відповідальності за наслідки лише самих себе. Хоча, ні, не лише себе, а й необачний місцевий бізнес, який став інквізитором для пам’ятки. Виправдовуючи діяння цих «благодійників», люди мабуть сподіваються отримати якісь дивіденди для себе. Але що вони отримають насправді – то велике питання.

Натомість містяни, котрі трішечки забули про власний спокій, а пріоритетом виставили дотримання законності та оберігання полтавських матеріальних пам’яток від нахабного, але завуальованого благими намірами (тими, що вистилається дорога до пекла), вандалізму, самозберігаються через історичну пам’ять і наміри залишити своїм дітям культурне, освічене місто.

Короткою є пам’ять інфантильних полтавців, які блискавично піддаються примітивним маніпуляціям із боку лукавих «благодійників», мовляв, де ж там пам’ятка, то занедбаний туалет, а ми вам і ресторан, і дискотеку, і наллємо, і нагодуємо. Правда, між справами, старовинну будівлю спотворимо – не біда, так то ж для блага самого колишнього кінотеатру. Ну, а щоб остаточно та назавжди ошукати полтавців, пообіцяють дерева з квітами підсадити поряд з прибудовами. Та ні пари з вуст про те, що усі дії над пам’яткою є незаконними.

Отже, для вас, поступливі, толерантні містяни в першому поколінні, історія буття пам’ятки архітектури національного значення будинку Дворянського зібрання, знайомого усім як кінотеатр імені І. П. Котляревського.

Для кожного з повітів губернії у Дворянському будинку була виділена окрема кімната, у залі відбувалися засідання різноманітних урядових комісій. Експлуатували будинок активно, тому і ремонти виконувалися регулярно. Парадний зал був єдиним у Полтаві, у ньому регулярно влаштовували концерти, бали, спектаклі, приймали членів імператорської родини та заїжджих артистів. Згодом, у 1874 році, будівля була передана Дворянському клубу, на умовах належного утримання будинку та оплати будь яких його потреб. У різні часи тут концертували Модест Мусоргський, Антон Рубінштейн, Петро Чайковський, Сергій Рахманінов, Федір Шаляпін. До 1917 року Дворянський клуб був одним з осередків культури Полтави.

За радянських часів будівля Дворянського клубу була віддана для громадських потреб широкого кола містян. Так, у 1920-ті роки тут розмістили пролетарський клуб імені Карла Маркса, а вже перед самою війною, 1941 року, в будинку знаходилася центральна наукова міська бібліотека. Яким би жорстоким не був тодішній суспільно-політичний режим, але історична будівля з потужною культурною історією була використана саме під просвітницьку діяльність. Звісно, не обійшлося без перших проявів більшовицького варварства. Скульптури, що стояли між колонами портика, були знищені, а ліпне зображення герба Полтавської губернії, розташоване на фронтоні, замазане будівельним розчином. Натомість, будинок «покращили», притуливши до його бічного фасаду (там, де зараз дерев’яний ресторан) одноповерховий сарай для відправлення природних потреб відвідувачів. Одним словом – туалет.

У 1944 році розпочалася відбудова Полтави.

Щоб досягти цієї мети демонтували жахливу прибудову і перенесли санітарні вузли у підвали. Вже 1946 року кінотеатр запрацював, і був завжди популярним серед полтавців аж до середини 2000-х років.

Знищення пам’яток архітектури в Полтаві стало майже нормою. Інвестори-«благодійники» осідлали швидкого коника, який доставляє їх до омріяних вартісних земельних ділянок у центрі міста майже без перешкод. Варто лише відшукати стару будівлю в історичному центрі, швиденько довести її до жалюгідного стану, оголосити аварійною і… готово. Механізм запрацював, маніпуляції в дію! Тепер, коли якась з полтавських пам’яток горить або просто тихо руйнується від дощу, снігу, морозів, стоїть роками без опалення, а ще у ній час від часу прориває водогін і заливає підвали, тут, як чортики з коробочки з’являються «благодійники», яких полюбляють називати «київськими спонсорами».

Січень 2012 року – Полтавський виконком судиться з орендаторами, котрі заборгували значну суму за оренду кінотеатру імені І. П. Котляревського, а віддавати не збираються. Міський голова О. Ф. Мамай запевняє, що знайшов «київського спонсора», який вкладе у реставрацію будівлі півмільйона гривень.

Липень 2012 року – розпочалася істерія навколо пам’ятки. «Будівля розсипається!» – волають журналісти. Хто у цьому винен? Мер і виконком мовчать. Так же тихо поводить себе орган охорони культурної спадщини. Ніхто нічого не бачить.

Серпень 2012 року – цікаво, мер розповідає, що якби пам’ятку продати, тоді її можна врятувати. Забув, бідолашний, що пам’ятки архітектури національного значення приватизації не підлягають і до продажу заборонені. Хто ж такий, той орендар, що заборгував гроші і доводить пам’ятку до руйнування?

Січень 2013 року – виконком програв суд з орендарем, бо угода виявилася на користь орендаря, а не громади і пам’ятки. До слова, охоронний договір на пам’ятку чомусь не укладався. О, мер обіцяє виділити 5 млн гривень з міського бюджету для порятунку пам’ятки. Слідкуємо за руками!

Травень 2013 року – хтось невідомий ремонтує фасад. Адміністрація кінотеатру ні сном, ні духом.

Липень 2013 року – «благодійник» проявився будівництвом дерев’яного ресторану. Але хто ж він, таємниця.

Жовтень 2013 року – досить церемонитися, пора виносити несучі стіни у кінотеатрі та будувати там нічний клуб. Що ж це за неподобство: стара будівля у центрі міста, а доходу не приносить. Журналісти таки зачепили хворобливу тему, «хазяїн» об’явився і представився Сергієм Анатолійовичем Гонтовим. Він співвласник розважальних закладів у Полтаві «Шоколад», «Спайдер», «Робін Гуд», «Буффало». Тож у кінотеатрі планується трирівнева дискотека. Мабуть з частковим демонтажем плит перекриття. Управління комунального майна, орган охорони культурної спадщини, а також Державна архітектурно-будівельна комісія традиційно мовчать, нічого не знають, нічого не бачили.

Листопад 2013 року – ДАБК здійснила інспекцію кінотеатру імен І. П. Котляревського і констатувала здійснення незаконного будівництва. Невідомі особи проводять будівельні роботи: облаштовують систему вентиляції, будують на першому і другому поверхах додаткові приміщення невизначеного призначення, влаштовують підлогу та оздоблюють стіни, виконують інші види робіт на кількох ярусах за відсутності проектної документації та документу, що надає право на виконання будівельних робіт, ‑ так повідомила комісія журналістам. Щоб встановити замовника будівництва, ДАБК надіслала відповідного листа правоохоронним органам. Слідство розпочалося. Мер мовчить.

Грудень 2013 року – як повідомили правоохоронці, замовники та виконавці робіт на пам’ятці встановлені, але інформація секретна. Полтавський виконком відповідає, що нічого не знає. Але ж мабуть, щось таки знає. Бо позачерговою сесією Полтавської міської ради терміново затверджують рішення про погодження здійснюваних будівельних робіт на кінотеатрі, укладання договору оренди з ТОВ «Старнайт» із зобов’язанням орендаря оформити дозвільну документацію на завершення будівельних робіт у середині приміщення.

Червень 2014 року – гра у демократію та законність скінчилася. Головний посил мера: «Де я знайду таких дурнів», як ТОВ «Странайт», котрі сплачують оренду за будівлю. І не важливо, що усі дії орендарів направлені на знищення пам’ятки та її фізичну руйнацію. Охоронного договору так ніхто і не уклав.

Серпень 2014 року – приголомшлива новина. Народний депутат України Сергій Каплін подав позов до ТОВ «Старнайт», Дмитра Собакаря та виконкому Полтавської міської ради з вимогою визнати перепланування кінотеатру самочинними та зобов’язати відповідачів повернути пам’ятку у первісний стан.

Березень 2015 року – суд постановив скасувати рішення Полтавської міської ради на реконструкцію історичної будівлі під приватний розважальний заклад, а також постановив Міністерству культури терміново відреагувати на ситуацію з руйнуванням пам’ятки. Суд визнав неприйнятною позицію представників Полтавської міської ради та виконавчого комітету, які стверджували, що будівля Дворянського зібрання (кінотеатру імені І. П. Котляревського) не належить до складу об’єктів культурної спадщини. Дивно, що органу охорони культурної спадщини Постанова Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 р. № 970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР» та Наказ Комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 02.06.1999 № 128 «Про Державний реєстр національного культурного надбання (пам’ятки містобудування і архітектури)», якими будівля Дворянського зібрання визнана пам’яткою архітектури національного значення з охоронним номером 577/6 не відомі.

Квітень 2015 року – кінотеатр закрили. Що чекає будівлю у подальшому?

Грудень 2015 року – народний депутат Сергій Каплін передумав далі займатися судовою тяганиною щодо повернення будівлі Дворянського зібрання первісного вигляду і відмовився від позову. Щось пішло не так. А що саме, а чому?

ГО «Save Poltava» знайшло шляхи для повернення ситуації в законне русло і переконало Міністерство культури скасувати неправомірне рішення та здійснити подання до Кабінету Міністрів щодо занесення пам’ятки будівлі Дворянського зібрання до Державного реєстру нерухомої культурної спадщини України за категорією пам’ятка архітектури національного значення.

Здавалося б тепер Закон «Про охорону культурної спадщини» в даному конкретному випадку запрацює, а відповідальні міські виконавчі служби почнуть діяти на захист пам’ятки. Ні, не почали.

Тим часом, порушуючи усі можливі пам’яткоохоронні закони та реставраційні норми, ТОВ «Старнайт» вперто продовжувало перебудови всередині кінотеатру. Не обмежуючи свої зазіхання на пам’ятку, орендарі вирішили вийти за її межі та прибудувати «тимчасовий майданчик сезонного використання з виносними столиками». Це так у документах називається споруда, яку ми бачимо на власні очі. Дійсно, не вір очам своїм. Не повірили своїм очам і представники Прокуратури. Було розпочато слідство щодо незаконного будівництва та незаконного заволодіння земельною ділянкою. Відгукнулася і ДАБК, котра нарешті виявила сміливість та скасувала паспорт прив’язки тимчасової споруди. Тепер справа розглядається в суді.

Улітку 2018 року ГО «Save Poltava» ініціювали перевірку стану пам’ятки Міністерством культури України. Результатом інспекції став припис Міністерства культури України з вимогою негайно привести пам’ятку у первісний вигляд. Це спонукало і депутатів Полтавської міської ради прийняти рішення про демонтаж незаконної прибудови силами орендаря в місячний термін. В іншому випадку, цей демонтаж виконають за рахунок бюджетних коштів з подальшим відшкодуванням з винуватця, орендаря ТОВ «Странайт».

І не треба тепер розповідати, що ця прибудова захищає пам’ятку, а орендарі є міськими «благодійниками», які життя своє кладуть на захист культурної спадщини. Тепер ТОВ «Старнайт» намагається виторгувати собі рішення в депутатів Полтавської міської ради про дозвіл на незаконну прибудову. Пропонуючи взамін сумнівної якості та змісту картинку з тропічними деревами і квітами, які вони мріють висадити в залишках скверу кінотеатру.

А легковірних, інфантильних полтавців у цих комерційних оборудках використовують як прикриття. Це на них непомітно перекладають відповідальність за порушення Законів України. Бо тепер неперебірливі полтавці виправдовують злочин буцімто власними (а насправді втовкмаченими тими, кому це вигідно) міркуваннями про колишній туалет і теперішню прибудову. У підсумку виходить, що це не ТОВ «Старнайт», а вже самі містяни сприяють позбавленню своїх дітей історичної культурної спадщини.

Бо це саме полтавці підтримують своїми підписами маніпулятивну петицію до Полтавської міської ради, написану прибічниками ТОВ «Старнайт», у якій вони неприховано глузують з усієї полтавської громади.

Уся підноготна на поверхні – спочатку віддали пам’ятку на поталу людям, зорієнтованим лише на матеріальний прибуток за будь яку ціну, ті довели кінотеатр до незадовільного фізичного стану, щоб зменшити оціночну вартість об’єкту нерухомості, а також спробувати знизити історичну цінність пам’ятки. Побіжно закрили громадську вбиральню, а підвал завалили непотребом. І, на додачу, усупереч статті 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», змінили і спотворили пам’ятку, прибудувавши до неї капітальну споруду з пінополістирольними колонками та металопластиковими віконцями. У несучих стінах пам’ятки пробили безліч додаткових отворів, які суттєво знижують несучу спроможність 200-річної будівлі, а на додачу ще й пошкодили фундаменти. Це «архітектурне диво» прикріпили до основного об’єму кінотеатру важкими металевими конструкціями. Увесь цей жах (інше визначення підібрати важко), ТОВ «Старнайт» називає «збереженням будівлі кінотеатру».

Наразі довірливі полтавці читають лише заголовок петиції, оминаючи увагою її зміст. Більшість людей не занурюється в сутність проблеми та істинну мету цієї петиції.

Дотискають громаду ще і демонстрацією картинок з тропічним парко-лісом. Візуальне зображення завжди діє ефективніше на свідомість, бо думати не треба – все вже придумали за вас.

Тож думайте, люди, думайте.

Бо стараннями пробачливих лібералів у дурнях залишаємося ми усі.

Авторський матеріал Оксани Бєлявської.

Обкладинка Юлії Деркач.