В Україні триває мобілізація, тож чимало чоловіків приєдналися або стануть до лав війська. Це посилює кадровий голод і потребу залучати жінок у стереотипно «чоловічі» професії, зокрема водійками автобусів. Про свій досвід залучення жінок на цю посаду розповідає український перевізник «Зелений Слон 7».
Людмила Листопад стала першою водійкою автобуса полтавської транспортної компанії. Жінка охоче ділиться своєю історією та досвідом, аби усе більше жінок позбувалися страхів, не зважали на стереотипи та приходили в професію.
ЗМІСТ та компанія «Зелений Слон 7» розповідають історії першої водійки в компанії.
Перша водійка компанії: знайомство з Людмилою Листопад
Людмила Листопад з січня працює в компанії. Вона – перша водійка компанії, яка значну частину свого життя присвятила водійській справі. До приходу в компанію жінка займалася пасажирськими перевезеннями на власному транспорті, проте карантин та повномасштабна війна залишили її без роботи. Замовлень на перевезення від людей ставало все менше, тож вона вирішила діяти:
«Мені хотілося займатися водійською справою, тому я вирішила не здаватися: відкрити категорію D і спробувати себе більш масштабно у професії водійки. Спробувала і мені сподобалося».
Зараз Людмила працює за регулярними рейсами «Харків – Полтава – Київ». Також виконує індивідуальні перевезення за кордон. До речі, за її плечима кілька успішних поїздок такого формату. Також за цей час водійка встигла прийняти замовлення на два виїзди за кордон. У неї, як і в кожного водія «Зеленого Слона 7», є стабільний графік, що передбачає працю й тривалий відпочинок.
Щоразу перед поїздкою Людмила Листопад дотримується правил, які допомагають їй успішно зробити рейс комфортним і безпечним. Найперше – здоровий сон та відпочинок перед початком робочого дня, а також охайний зовнішній вигляд та білосніжна сорочка.
Наступне – передрейсовий огляд автобуса та обовʼязковий медичний огляд. Допуск до рейсу можливий тільки за дозволу лікаря. Необхідно впевнитися також і в «здоров’ї» автобуса, підтвердити, що він готовий до виїзду. Ще одне завдання – детально ознайомитися зі списком пасажирів та бути готовою зробити їхню подорож більш комфортною.
«Пасажири аплодували». Чи дивуються жінці за кермом?
Здавалося б, що у 21 столітті немає місця гендерним стереотипам та належності жінок чи чоловіків до окремих професій. Проте повномасштабна війна допомогла розплющити очі й побачити: жінки добре керують автівками. Саме жінки, які вирішили стати шахтарками, інженерками чи будівельницями, не дають українській економіці впасти.
У країнах ЄС за кермом близько 30 % автобусів перебувають водійки. Поряд з цим, в Україні досі дивляться на професію водіїв як суто «чоловічу». Ба більше, подекуди у родині має водійські права та кермує автівкою тільки чоловік. Через подібні культурні упередження водійська професія серед жінок має низьку популярність і це головна складність. Це стосується й водійок: частина людей досі з недовірою ставиться до жінки за кермом, вважаючи, що їй тут не місце.
Людмила Листопад говорить, що кожного разу під час виїзду на рейс пасажири, які вперше їдуть з нею, намагаються слідкувати за тим, як вона керує автобусом. Проте наприкінці поїздки жінка отримує багато компліментів щодо її професійності та сміливості:
«Жінки бояться їздити за кермом, дехто робить це впевнено. Але варто здійснити мрію, навчитися і спробувати, бо автобусом кермувати не так важко, як всі думають. Взагалі водійок на автобусах в Україні я жодного разу не бачила, мабуть, тому пасажири й дивуються […] Бувають випадки, коли я під час рейсу проїжджаю біля блокпостів, де багато чоловіків військових та поліцейських. Вони ніби тикають пальцями, махають мені та приділяють увагу», – каже Людмила Листопад.
Водійка розповіла також про випадок на автовокзалі у Києві, після чого усі місцеві водії почали її впізнавати.
Одного разу, на кінцевій точці рейсу в Києві, жінка припаркувалася на вокзалі для відпочинку та підготовки салону автобуса до прийому пасажирів. Для цього необхідно зробити повне прибирання, протерти дзеркала, скло тощо. Під час процесу до неї підійшов інший водій та запитав: «Чому стюардеса прибирає в автобусі? Хіба водій цього не може зробити?». Людмила Листопад повернулася, аби відповісти на запитання, але слів не знадобилося: на сорочці жінки він побачив бейдж «Водійка».
Чоловік не повірив своїм очам, проте після пояснення водійки все зрозумів. Відтоді на автостанції «Київ» Людмилу Листопад впізнають та вітаються з нею ледь не усі водії, навіть якщо жінка не знає їх особисто.
Ще один випадок трапився, коли разом з водійкою їхала волонтерка, яка бореться за гендерну рівність чоловіків та жінок. Волонтерку здивувала Людмила Листопад, тож вона попросила зробити селфі для посту в соцмережі. Після приїзду до кінцевої точки рейси, волонтерка почала аплодувати Людмилі Листопад. Її ініціативу підхопили й інші пасажири.
Як почати свій шлях у професії водійки? Поради від Людмили Листопад
Водійка автобуса Людмила Листопад каже, що для керування автобусами туристичного класу потрібно отримати водійське посвідчення категорії D. До цього варто морально підготуватися. Професія водійки – це робота на досить великому транспорті, тривалі за часом рейси та відповідальність за пасажирів, до яких потрібно ставитися з турботою зробити подорож найбільш комфортною та безпечною.
Завдяки цьому посвідченню можна керувати автобусами місткістю понад 16 людей. Варто любити водійську справу, цікавитися технічною складовою автобусу та бути готовою допомагати пасажирам. Водійці варто бути на їхньому боці й зробити якомога більше для комфортної подорожі. В іншому допоможе набутий з часом досвід.
Наступний крок – моніторити соцмережі та сторінки транспортних підприємств. Саме так роботу знайшла й Людмила Листопад: жінка побачила оголошення про відкриту вакансію у фейсбуці.
Тож тепер водійка має змогу займатися справою усього свого життя й найбільше, про що вона шкодує нині – це те, що не наважилася прийти до «Зеленого Слона 7» раніше.
Відео – Євген Чорний, Нікіта Житник, Віталій Мохунь
Дизайн – Катерина Василенко