Для більшості зі школи Іван Котляревський – це портрет у кабінеті літератури, автор «Енеїди» та батько літературної мови на основі полтавської говірки. Проте не забуваймо, що саме він був культурним менеджером і трендсетером свого часу.
Коли у 1818-1821 роках він очолив театр у Полтаві, грати українською було нічого. Котляревський же за рік написав «Наталку Полтавку» та «Москаля-чарівника», власноруч створивши репертуар, який збирав аншлаги. Невдовзі Полтава стала стартовим майданчиком нової сцени, а згодом і кінематографа.
Зв'язок Котляревського та кіно тісніший, ніж здається. У другу суботу вересня в Україні відзначають День кіно – і саме до цієї дати ідеально пасує історія стрічки, якій сьогодні виповнюється 90 років.
Як кіноопера 1936 року стала українським блокбастером у розпал репресій
У 1936 році режисер і скульптор Іван Кавалерідзе випустив фільм-кінооперу «Наталка Полтавка» на музику Миколи Лисенка. Це був перший український художній музичний фільм. Не мюзикл із легкими танцями, а суворе оперне кіно, де персонажі співають класичні арії просто на чорно-білому екрані.
Знімати таке кіно в 1930-х було актом шаленої сміливості. Тоталітарна радянська система вже монополізувала кінематограф заради пропаганди, душила українську культуру та розстрілювала митців. Попри русифікацію та цензуру, фільм вийшов українською мовою зі збереженими текстами та піснями Котляревського.
Локації обирали поза межами міста, тож екран тримався на полтавцях. Наталку грала акторка родом із Полтави Катерина Осмяловська, а Миколу зірка тодішнього кіно Степан Шкурат, уродженець Кобеляк. І так перша українська п’єса Котляревського стала першою кінооперою країни.
«Колос», зірковий 1903-й та культурний рейв століття
Ще один культовий епізод стався на початку минулого століття. 12 вересня 1903 року в Полтаві відкривали пам’ятник Котляревському. За сучасними мірками це був наймасштабніший триденний культурний фестиваль, адже до міста з’їхалася вся інтелектуальна та мистецька еліта від Лесі Українки та Михайла Коцюбинського до Миколи Міхновського.
Фінальним акордом свята стала вечірня вистава «Наталка Полтавка». Її ставили у Просвітницькому будинку імені Гоголя. Сьогодні цю будівлю полтавці знають як колишній кінотеатр «Колос», проте сучасний облмуздрамтеатр збудували уже у 1947 році.
Склад того вечора був рівнозначний збірній зірок і на сцені грали Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський і Софія Тобілевич, а диригував сам композитор Микола Лисенко. Громадський діяч Дмитро Дорошенко писав, що це була неповторна, історична вистава, яку більше ніколи не вдалося повторити.
Вересень – сезон Котляревського в Полтаві
Початок вересня у Полтаві завжди пов’язаний із Котляревським, адже у цей час є кілька важливих дат із ним пов’язаних. В першу чергу це 9 вересня, день народження Івана Петровича – цьогоріч виповнилося 257 років з дня його появи на світ.
Інша дата – 12 вересня – 123-річниця відкриття пам’ятника Котляревському. Ця подія важлива не тільки самим монументом, а і тим величезним культурним фестивалем за сучасними мірками, який відбувся у 1903 році та зібрав майже всю тогочасну українську культурну та політичну еліту у Полтаві.
Крім того, до днів Котляревського ще можна додати 5 вересня, бо саме у цей день у 1969 році, до 200-річчя письменника, у Полтаві відкрили музей-садибу Котляревського. Вона відтворює дім письменника та загалом двір заможного полтавця кінця XVIII століття. Розташована на Соборному майдані, біля Свято-Успенського собору, де у часи Котляревського був центр міста, вона привертає увагу і містян, і туристів.
Тож коли ми згадуємо колишній кінотеатр імені Котляревського – той самий легендарний для міста «Котлярик» – стає зрозуміло, що давати кінотеатру ім'я автора «Енеїди» було зовсім не випадковістю, а цілком логічною даниною людині, яка стояла біля витоків нашого театру та першого екранного звуку.