2022 рік був багатим на плани для нового полтавського проєкту, який планував завершити ремонт своєї будівлі, відкрити громадський простір й почати заробляти на ініціативи для розвитку Полтави.
21 лютого разом з «Містохабом» ЗМІСТ випустив матеріал про громадський проєкт, що миготів планами та ідеями, а вже за кілька днів їх затьмарила повномасштабна війна. Історична будівля на вул. Спаській, 10 одного ранку перетворилася на волонтерський центр, де пахне не мріями про івент-простір і кав’ярню, а бензином для «Коктейлів Молотова», резиною для блокпостів й гуманітарною допомогою.
За рік повномасштабної війни «Містохаб» змінився й пережив кілька важливих етапів, але не загубив своєї мети – об’єднувати людей. У новому партнерському матеріалі розповідаємо про те, як громадський проєкт став на воєнні рейки, створював ярмарки, яких не бачила Полтава і що планує робити у 2023.
24 лютого – перші воєнні проєкти, волонтерство та спільнота
За декілька тижнів до початку повномасштабної війни інформаційний простір був наповнений новинами про це. Можливий початок війни команда «Містохабу» не ігнорувала, тож створили алгоритм дій на випадок критичної ситуації. «Про всяк випадок» стався 24 лютого.
Команда та спільнота імпакт-інвесторів проєкту, вирішили: якщо інших ресурсів буде дуже мало, а потреби будуть терміновими, варто спрямувати всі кошти проєкту на допомогу українській армії. Одразу скажемо, що організації вдалося закривати потреби військових іншими способами, тому бюджет для ремонту зберегли.
Перший тиждень – тиждень ухвалення рішень. Тоді часу на роздуми було мало, а потреби з’являлися постійно. Цей час згадується моментом об'єднання полтавців. Різні за статусом, віком та діяльністю люди згуртувалися задля спротиву ворогові, й часто робили неможливе, щоб Полтава залишалася тилом, а не фронтом.
25 лютого з’явився чат «Оборона Полтава». Група з 10 людей масштабувалася до 1 тисячі 500 небайдужих полтавців. Серед них є керівники великого і малого бізнесу, організацій, політичні діячі, фрілансери, журналісти тощо. У чаті озвучували та закривали нагальні потреби для оборони Полтавщини.
Згодом великий хаотичний мурашник почав формуватися в окремі тематичні кластери:
- «Бар. Коктейлі молотова»;
- «Оборонні споруди»;
- «Харчування»;
- «Пошук міток»;
- «Транспортна логістика»;
- «Волонтери»;
- «Забезпечення. Закупівлі»;
- «Міжнародні партнерства», «Співпраця з владою», «Маскувальні вироби», «Координаційний» та інші волонтерські ініціативи, організації.
Команда «Містохабу» разом з іншими волонтерами взяла на себе координаційну роль – адмініструвати той великий потік запитів та пропозицій в чаті.
«Кожну годину тоді щось змінювалося, а темп роботи лише зростав. Кількість охочих допомагати була величезна. Кожен проявляв свою готовність працювати на перемогу. Люди так прямо приходили і говорили: “Хочемо щось робити”. Нашою метою була координація охочих діяти. Усе це було великим динамічним мурашником. Відкритість кожного і шалене бажання допомогти дуже надихали, втома не відчувалася, а тижні стали суцільним днем», – говорить менеджерка «Містохабу» Наталя Баранник.
Зрештою робота стабілізувалася, кожен з кластерів став більш автономним.
Новий етап роботи
Так з’явився, очолюваний Катериною Ямщиковою (Бабіч), громадський рух «Оборона Полтави» частиною якого був і «Містохаб». Він більш поглиблено працював із запитами військових та розширив вектори діяльності:
- маскувальний відділ. Волонтери створювали маскувальні сітки костюми, так звані «кікімори», запити на які постійно надходили від військових;
- швейний відділ. Команда займалася пошиттям тактичних рюкзаків та сумок для військових медиків;
- координаційний штаб. Тут розробляли якісну логістику штабу, аби волонтерська робота була максимально структурованою та логічно побудованою. Волонтери отримували та обробляли всі запити, зв’язувалися з водіями, військовими та волонтерами;
- харчування. Тоді створили мережу закладів харчування Полтавщини, які були готові закрити запити по харчуванню як для військових і переселенців, так і для волонтерів;
- волонтерський. Відповідальні за цей кластер мали швидко знаходити потрібну кількість волонтерів, якщо з’являлася потреба;
- медичний. Волонтери приймали та розподіляли гуманітарну допомогу. Тоді її зберігали та розкладали у тому ж офісному приміщенні, де розміщувалася вся команда та волонтери з різних кластерів «Оборони Полтави»;
- допомога екопарку «Ковалівка». Навесні, до Полтавського екопарку привезли тварин з Харкова, аби врятувати їх від ворожих обстрілів. Тоді волонтери збирали для них їжу та допомагали будувати вольєри.
- «Оборона шоп». Місцева крамниця, яка 100% від свого прибутку спрямовувала на допомогу українській армії. Деякі товари, які тоді продавали, надавали саме імпакт-інвестори «Містохабу», які займали керівні посади в різних компаніях та допомагали організовувати ресурсну допомогу.
- дизайн і поліграфія. Полтавські ілюстратори та дизайнери об'єдналися та разом створювали візуальні мотиваційні матеріали, які потім розміщувалися на бордах по місту та використовувалися в стікерпаках, виручені кошти з яких також направлялися на допомогу ЗСУ;
- навчальний кластер. Команда «Оборони» організовувала навчання в партнерстві з інструкторами спец.підрозділу КОРД з тактичної медицини для військових. Це були регулярні заняття на базі офісу, участь в яких брали групи приблизно по 15 людей.
Навколо «Оборони Полтави» об’єдналися десятки волонтерів, щоб закривати потреби на майже всіх напрямках діяльності.
«Ми знали хто може нам перевезти щось, зібрати людей на якусь важливу подію, допомогти з шинами чи паливом. Так тоді й працювали, бо важливо було знайти саме своїх, зацікавлених та небайдужих людей. Але також діяли та набирали людей ситуативно та суто по потребі», – говорить Марина Герасименко.
Поступове зменшення об'ємів роботи із міжнародною гуманітарною допомогою стимулювало шукати нові джерела та можливості для продовження роботи.
Події від «Містохабу»
Влітку робота на штабі сповільнилася, але потреба підтримувати полтавців та привертати увагу до волонтерства залишалася. Щойно команда почала міркувати над новими форматами залучення коштів, у суспільстві з'явився запит на проведення подій чи заходів.
«На сторінку “Містохабу” написали представники спільноти LOCAL та запропонували провести спільний захід. У партнерстві з ними ми почали думати як цей формат може спрацювати. На той момент у місті не відбувалося ніяких офлайн-подій, де можна було б відпочити. Запит від аудиторії був великим. Тому вирішили спробувати. Здається, ми знайшли своє нове призначення в цій боротьбі»»,– згадує пані Наталя.
Згодом команда організувала свою першу подію під час війни – Speakлування. Побачивши дієвий ресурс та запит від суспільства в таких подіях, команда вирішила продовжувати цей проєкт, назвавши його «Спаський двіж».
Усього «Містохаб» організував 7 ярмарків, під час яких збирали кошти на допомогу армії. Проєкт зростав, а події масштабувалися. На ярмарках «Містохабу» містяни могли відпочити та задонатити на потреби війська.
У межах ярмарків організовували шахові й тенісні турніри, забіги разом з клубом Gorynych, спортивні тренування тощо. У програмах також були майстер-класи для дорослих та дітей, фудкорти, лекції та кіно, розіграші й тату-зони. У приміщенні також завжди організовували виставки. На події організатори запрошували різних артистів та діджеїв, які музикою створювали атмосферу.
«Завдяки цій ініціативі ми допомогли й локальному бізнесу. Вони доєднувалися до нашої ініціативи, продавали тут свій товар, частину з якого передавали нам на збір. Тут люди знайомилися з брендами, їхньою продукцією та послугами. Також бізнес знаходив тут свою аудиторію. Особливо приємно було, коли до нас доєднувалися бізнеси з інших областей України, які вимушено перемістилися до Полтави через війну.
Люди йшли до нас, адже тут можна було ніби легально відпочити в умовах, де за це може бути соромно, адже в країні йде війна. Усі гроші, які тут були витрачені гостями, направлялися на допомогу. Саме це й мотивувало гостів дозволити порадувати себе якоюсь новою річчю або смачним коктейлем», – ділиться Марина Герасименко.
Популярність заходів зростала, тож команда могла братися за масштабніші збори. Відтак почали створювати тематичні заходи кошти з яких спрямовували на один спеціальний збір. Так, яскравим спогадом для місцевих є збір на «Валькірію». Влітку, саме завдяки організованій під час ярмарку «Сміливість», аукціону та іншим активностям вдалося зібрати понад 700 тис. грн на безпілотник, який тепер нищить ворога на важливих напрямках фронту.
Подієва діяльність «Містохабу» проявилася і в інших організованих проєктах. Восени команда стала ініціаторами створення у місті стінопису Герою України – Сергію Волинському. Таким образом вони хотіли подякувати захисникові з Полтави, який стояв на захисті України та обороняв героїчне місто Маріуполь.
Також вони першими запропонували креативний підхід для приховування імперського пам'ятника на місці відпочинку Петру І та накрили його синьо-жовтою сіткою:
«Він знаходиться прямо перед нашою будівлею та дуже муляв нам. Тому захотіли зробити щось з ним, та прийшли до цього питання креативно та сміливо» – згадує Наталя Баранник.
«Також у нас було 100 книг Ярослава Грицака, які ми придбали для іншого проєкту ще до початку повномасштабного вторгнення. Потім ми вирішили продати їх. З перших 10 книг ми зібрали 124 500 грн. Ці кошти ми витратили закупівлю дрона та рацій для наших військових», – говорить Марина Герасименко.
Повернення до початку
Уже восени команда «Містохабу» зрозуміла, що час повертати діяльність для розвитку власного проєкту – креативного простору в Полтаві:
«Ми вирішили ніби надягнути нарешті на себе маску безпеки та подихати нарешті для себе. Це було необхідно, аби зберегти проєкт», – говорить менеджерка Наталя Баранник.
Зараз діяльність проєкту направлена на завершення відновлення в історичній будівлі, де розмістився «Містохаб». Також команда активно займається пошуком та залученням до спільноти нових імпакт-інвесторів. Усю роботу відтермінували на певний час, але тепер команда повертається до цієї діяльності.
«До сьогоднішнього дня нам вдалося зберегти фінансування, тому наразі ми залучаємо кошти наших імпакт-інвесторів саме у створення та облаштування нашого креативного простору в Полтаві», – ділиться Марина Герасименко.
Наразі у приміщенні триває третя черга ремонту. Головна мета – завершити електромонтажні роботи. Потім вже наповнюватимуть міське кафе та подієвий майданчик на першому поверсі будівлі.
Уся команда креативного простору повернулася до діяльності та обов’язків за задумом проєкту. Піар, організація подій, залучення інвесторів – саме цим займаються зараз люди з «Містохабу», які на початку війни повністю направили свою роботу саме на волонтерство, але основна ж робота зосереджена на міському просторі.
Паралельно з роботою над простором команда організовує збори на потреби української армії. Команда продовжує отримувати запити від військових, та за можливістю закриває їх разом зі спільнотою прихильників у соціальних мережах.
При цьому команда «Містохабу» продовжує організовувати різні події у своєму просторі та вже будує плани на відкриття сезону «Спаських двіжів», який розпочнеться вже навесні.
Обкладинка та графіка – Юлії Сухопарової
Фото «Містохабу»