Поки військовослужбовець Олександр Коба боронить країну, його дружина Анастасія намагається зберегти історію країни в кахлях.
Олександр Коба у 2014 році прямо з полтавського Євромайдану поїхав захищати Україну. Він воював під Маріуполем і тримав оборону в селі Піски. У 2016 році звільнився зі служби через поранення, жив цивільним життям, займався бізнесом та проводив час з родиною. З початком повномасштабного вторгнення полтавець знову повернувся на фронт.
Подружжя відкрило майстерню з виробництва кахлів «Корововк». Це більше, аніж декор, каже Анастасія Коба. Для них ця кахлярня – про самобутність й збереження родинних традицій. Як працює ветеранський бізнес та з якими проблемами зіштовхнулася родина – розповідаємо у матеріалі ЗМІСТу.
Хто придумав «Корововк»
Попри те, що Олександр нині продовжує службу в лавах захисників, він залишається залученим до розвитку майстерні: займається управлінськими питаннями та документацією. Виготовленням виробів опікується Анастасія.
Ідея створити власну справу визрівала давно: Анастасії Кобі подобалося гончарство і вона навіть мала гончарний круг вдома, який їй подарував чоловік. До повномасштабного вторгнення Олекса мав IT-проєкт, над яким працював разом із побратимами. Проте війна змінила пріоритети, і подружжя почало шукати справу, яка поєднувала б ремесло, українську традицію та сучасне бачення.
Для родини кахлі – це не просто декоративний елемент чи товар. Їхній задум полягає у збереженні родинних традицій та створенні самобутніх речей, які служитимуть десятиліттями й передаватимуться з покоління в покоління:
«Олександр – коваль. Я свого часу займалася гончарством і так в нас виникла ідея створення кахлів. Це традиційна річ для української культури. Зараз дуже багато такого посуду й прикрас, вони всі чудові. Я просто захоплююсь ринком кераміки, який зараз є в Україні. Кахлі – це те, в чому ми себе бачимо», – розповідає Анастасія.
Як відкрити свою справу
Починати справу було непросто. Подружжя мало стартовий капітал, але його було замало. Також бракувало досвіду і знань. Найбільших витрат потребували печі для випалу та сировина. Анастасія Коба каже, що випадково в мережі побачила інформацію про грантову програму «Жити назустріч», що передбачає допомогу ветеранам і ветеранкам у започаткуванні власної справи. У підготовці реальної моделі бізнесу подружжю допомагали ментори. Родина подалася на фінансування у розмірі 500 тис. грн й отримала грант.
Отримані кошти витратили на ключові потреби майстерні – придбання печей, закупівлю сировини та інструментів, а також часткове покриття оренди приміщення на перші місяці роботи.
Перші зразки кахлів подружжя презентувало ще під час захисту бізнес-плану. Створити їх допомогли друзі – полтавські майстри Богдан Белєй і Катерина Власова. Прямо на захисті відбулися й перші продажі виробів:
«Ми хотіли на захист приїхати із матеріалом, бо говорити можна всяке, а коли людина це все тримає в руках – це зовсім інше сприйняття».
Грантові гроші витратили на придбання печі та сировини. Також грант покрив перші три місяці оренди приміщення. На ремонт та подальшу оренду витрачали власні кошти. За словами Анастасії, будь-які бізнес-плани в умовах війни постійно змінюються. Очікування часто не збігаються з реальністю, однак вони не планують зупинятися:
«Спочатку є ентузіазм і великі очікування, а потім приходить реальність. Важливо в цей момент не опустити руки й продовжувати йти далі», – каже вона.
Після періоду застою майстерня почала поступово оживати: з’явилися перші замовлення, серед яких – і великі проєкти.
Кахлі мають стати частинкою домівки
Анастасія Коба не має академічної освіти, проте свої кахлі створює з трепетом. На сюжети її надихає наївне мистецтво та українські традиції.
«Раніше жінки просто творили, вишивали, малювали й ліпили, не думаючи, “правильно” це чи ні. Вони робили так, як відчували. Я розумію, що те, що я роблю – це не якісь художні мистецькі твори, а моє бачення і я маю сміливість його показувати», – каже майстриня.
Сюжети кахлів різні поєднують сцени із сільського життя. традиційне сватання з гарбузом, і військові мотиви, і образи української інтелігенції. Водночас у роботах Анастасія Коба хоче показати і реальність, у якій ми живемо – відключення світла, буденність війни.
Одна з ключових ідей майстерні – створювати кахлі, як частинку дому, особливо для людей, які були змушені залишити рідні міста та села через війну. У майбутньому подружжя планує розробляти тематичні серії, присвячені різним областям України, а також родинні символи й герби.
«У мене є мрія, щоб кожній родині допомогти створити щось своє, унікальне. І потім, коли наші нащадки будуть дивитись на це – вони згадуватимуть свої витоки. У кожної сім’ї є своя історія. Нам хочеться допомогти людям зберігати цю ідентичність», – говорить Анастасія.
У майстерні виготовляють індивідуальні замовлення. Нещодавно почали робити кахлі для родини з Полтавського району, для якої важливим символом стали журавлі, що оселилися біля їхнього дому. Історію спершу втілили в ілюстрації, а згодом перенесли на кахлі, які стануть частиною інтер’єрного панно.
Ветеранський бізнес в Україні: заповнення документів в окопах та підтримка рідних
Окремим викликом стало ведення бізнесу в умовах війни. Частину документів Олександр оформлював дистанційно, перебуваючи на службі. На думку Анастасії, ветеранам дуже важливо мати команду, яка підстрахує і підтримує.
Анастасія Коба узяла на себе щоденну роботу майстерні. Але і тут не без проблем: постійні відключення світла затримують процес виготовлення кахлів. Один випал кахлів триває 9–10 годин безперервної роботи печі, тож через відключення світла доводиться змінювати терміни виконання замовлень і заздалегідь попереджати клієнтів про можливі форс-мажори. Тому зараз подружжя думає над становленням генератора, аби не зупиняти процес. Жінка каже, що складно вести бізнес поки чоловік на війні, але вона радіє тому, що може бути з ним хоча б на зв’язку:
«Складнощі проявляються навіть у дрібницях. Я знаю, що чоловік допомагав би мені в майстерні – піднести 40 кг глини як мінімум. Потім всі ці справи: виготовлення виробу, фотографування, презентація на виставках. Тут випливають такі моменти, коли хочеться підтримати. І я бачу, що і він хоче давати цю підтримку, але зараз є набагато важливіші речі – захист нашої країни».
Попри всі виклики, родина бачить великий потенціал у своїй справі. Вони хочуть, щоб українські кахлі з’являлися не лише в авторських інтер’єрах, а й у ширшому вжитку.
Підтримує та додає Анастасії наснаги її чоловік. Однак неї рухає і бажання досягти мети, яку вони разом поставили перед собою – зробити щось своє, що зробить вклад у майбутнє історії України, що вони зможуть залишити по собі. І без цієї ідеї не було б нічого:
«Мені здається, що це найголовніше – знайти те, для чого ти будеш вставати щодня наскільки важко б там не було».
Поки що Анастасія зосереджується на творенні й зізнаться, що просування майстерні, виставки та публічні презентації даються складніше, це найкраще виходить в її чоловіка. Попри це, родина планує активніше виходити на виставки, зокрема у Києві, вже наступного року.
Обкладинка Анастасії Геть