На Полтавщині 36 закладів професійно-технічної освіти. Деякі з них мають новітнє обладнання та інструменти завдяки створеним на їхній базі навчально-практичним центрам. Тому ЗМІСТ вирішив проаналізувати, як справи у професійно-технічної освіти, скільки може заробляти випускник профтеху та як реформується галузь.
Як писав раніше ЗМІСТ, наразі на Полтавщині працюють 12 професійно-технічних училищ, 11 професійних ліцеїв, 5 вищих профтехучилищ, 4 центри професійно-технічної освіти та 4 центри при установах виконання покарань.
Тому під час апаратної наради, яка відбулася 13 січня цього року, перший заступник голови Полтавської ОДА Дмитро Лунін повідомив, що станом на 2019 рік в області є 41% малоукомплектованих закладів професійно-технічної освіти. Тому Лунін дав доручення департаменту освіти на наступну нараду підготувати план щодо оптимізації всіх закладів профтехосвіти та інтернатів.
Тож почнемо з того, чи варті витрати 422 мільйони гривень з обласного бюджету та державної субвенції?
Праце(не)влаштованість
За даними Полтавського обласного центру зайнятості, найбільшим попитом на ринку праці області користуються робітники, що обслуговують технологічне устаткування чи кваліфіковано працюють з інструментами. Сюди входять:
- водії;
- слюсарі;
- електромонтери;
- електрогазозварники;
- токарі;
- мулярі;
- трактористи;
- швачки тощо.
Хоча водночас з цим в структурі зареєстрованих безробітних багато полтавців, які мають професійно-технічну освіту. Якщо говорити простішою мовою, то попит на ринку праці є, але охочих працювати – не багато. Причина цьому доволі прозора – це невисокий рівень заробітної плати та трудова еміграція за кордон.
ЗМІСТ поцікавився у полтавських підприємців про попит на робітників та можливості знайти роботу для випускників ПТНЗ.
Як повідомила керівниця відділу персоналом ТОВ KONSORT Ольга Каблашова, наразі компанія закрила робітничі вакансії, але під час розширення піприємство набирає слюсарів, зварювальників, токарів тощо. Заробітна плата стартує від 8 тисяч гривень та залежить від обов’язків і якості виконання роботи. Що стосується практики студентів ПТНЗ, то їх набирають або групами, або поодинці. Приблизно 10 студентів за навчальний рік проходять практику на цьому підприємстві.
«Беремо студентів на практику, але мало тих, хто безпосередньо зацікавлений роботою. Завжди була проблема з токарями. Зварювальників теж важко знайти. Слюсарів можна брати навіть без досвіду роботи, але за умови, що людина вже працювала з якоюсь технікою. Ми співпрацюємо з комерційним коледжем та професійно-технічним училищем №4», – коментує Ольга Каблашова.
Аналогічна ситуація і на Полтавському механічному заводі «Денасмаш». За словами директора Антона Більчука, більшість молоді після училищ та технікумів мігрують за на заробітки, що ускладнює набір нового персоналу. Також Антон Більчук повідомив, що зараз потрібні усі верстатники, слюсарі та зварювальники:
«З робітничими спеціальностями дефіцит як по місту, так і в країні загалом. Кілька років тому активно співпрацювали з полтавськими училищами, наприклад, з професійно-технічним училищем №9. Більшість випускників працюють у нас пів року-рік, здобувають досвід, а далі їдуть за кордон. Заробітна плата залежить від спеціальності та отриманої кваліфікації, але починаємо з 10 тисяч гривень».
Полтавський вентиляторний завод має програму «Перше робоче місце» для випускників коледжів. Голова спостережної ради Євген Ніколаєнко розповів, що програма почала діяти приблизно у 2011–2012 році, іноді тимчасово зупинялася та відновлювалася через підйоми та спади виробництва.
«Започатковували програму, коли завод розташовувася в Котельві. Там було профтехучилище і звідти брали молодих людей, яких навчали працювати на станках. Підписували контракт на 3–5 років, щоб вони працювали в нас. За умовами контракту зарплата була від 8 до 10 тисяч гривень», – розповідає Євген Ніколаєнко.
За словами менеджера, після завершення контракту завод юридично не може залишити молодих фахівців у себе на роботі. До того ж, багато їх їдуть працювати до Польщі чи Німеччини, де заробітна плата становить 2 тисячі євро.
З цього можна зробити висновок, що місцеві підприємства дійсно мають дефіцит робочих кадрів. Практика студентів можлива, але кількість охочих невелика. І причиною цьому можна вважати трудову міграцію українців.
Навчально-практичні центри
У 2012 році Міністерство освіти і науки України затвердило положення про створення навчально-практичних центрів у ПТНЗ. Навчально-практичний центр (НПЦ) потрібен для вдосконалення практичної підготовки студентів, адже завдяки йому студенти можуть учитися на модернізованому обладнанні, працювати з сучасними інструментами та матеріалами.
Також за допомогою НПЦ навчально-практичні заклади освіти можуть співпрацювати з підприємствами або іншими освітніми закладами. Це необхідно для обміну педагогічним та практичним досвідом. Крім того, суттєвою перевагою НПЦ є можливість підвищення кваліфікації або перенавчання для дорослих.
Перший навчально-практичний центр знаходиться в Полтавському професійному ліцеї сфери послуг за професією «Швачка. Кравець. Закрійник». НПЦ був створений у 2016 році в рамках пілотного пілотного проєкту МОН з модернізації підготовки робітників.
Згодом, у листопаді 2017 року, МОН України затвердив другий навчально-практичний центр у Зіньківському професійно-технічному училищі №25 теж за професією «Швачка. Кравець. Закрійник». Створення НПЦ коштувало приблизно 200 тисяч гривень.
«Плануємо проводити стажування, підвищення кваліфікації. Співпрацюємо з “Ворсклою” і Харківською фірмою “Спецмастер”. Студенти йдуть працювати на фабрики, але більшість згодом отримують нову освіту. У мене таке враження, що професія кравця зараз нікому не потрібна. Вона мало оплачується у нашій країні. У позаурочний час в НПЦ працюють робітники, які заробляють кошти на навчальний заклад, виконуючи замовлення від населення. В НПЦ машини хороші, обладнання імпортне», – розповіла директорка Зіньківського професійно-технічного училища №25 Надія Харчук.
У 2018 році у місті Кременчуцькому вищому професійному училищі №7 створили НПЦ «Електрозварник ручного зварювання. Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних зварювальних машинах. Зварник». Вартість цього НПЦ склала 2 мільйони гривень.
У 2019 році в області створили одразу 2 НПЦ. Перший – у Миргородському професійно-технічному училищі №44 зі спеціальностей:
- електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж;
- електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування;
- електромонтажних силових мереж та електроустаткування.
Другий НПЦ знаходиться у Полтавському вищому професійному гірничо-будівельному училищі й готує студентів за такими напрямками:
- слюсар-ремонтник.
- слюсар механоскладальних робіт;
- слюсар-інструментальник;
- слюсар з ремонту дорожньо-будівельних машин та тракторів;
- слюсар з ремонту колісних транспортних засобів.
Як пояснила начальниця відділу професійно-технічної освіти Департаменту освіти і науки Полтавської ОДА Тетяна Закапко, за останні три роки НПЦ активно створювалися за кошти державного бюджету та за залучені кошти ПТНЗ:
«Центр передбачає тільки обладнання. яке ми намагалися помістити в аудиторію, Навчальне приміщення повинне бути відремонтованим, сучасним, із заміненими вікнами, відремонтованою стелею і підлогою. Потрібно, щоб це обладнання було у гарних умовах».
У цьому році ситуація зі створенням НПЦ змінилася. Якщо раніше ініціатива походила від МОНу, то тепер заявку на створення НПЦ має подати обласний Департамент освіти:
«Зараз ми готуємо 4–5 заявок від області, де прописуємо, навіщо нам центр, які є потреби, що це дасть. Потім держава має дати 70% коштів на НПЦ, а 30% треба дофінансувати з місцевого бюджету».
Також Тетяна Закапко наголосила на тому, що фінансування ПНТЗ здійснюється з обласного та державного бюджету: училища, які діють за рахунок міського бюджету, не можуть бути включені до нового проєкту фінансування НПЦ.
«Усе тому, що фінансування йде з обласного бюджету, а не з міського бюджету Полтави. Тому ті училища, які знаходяться у Полтаві, не можуть брати участь у проєкті згідно з законодавством», – додала Тетяна Закапко.
Згідно з вимогами МОН України, на конкурс можуть податися заклади, які не мають жодного навчально-практичного центру, а також ті, які вже їх мають, але хочуть посилити свою технічну базу. Ще одна умова – у закладі має навчатися щонайменше 400 учнів.
Як писав раніше ЗМІСТ, 24 квітня МОН почало готувати проєкт розпорядження уряду, згідно з яким розподілять 100 мільйонів гривень, які передбачені на створення НПЦ. Серед 53 визначених Міністерством закладів профосвіти – три заклади з Полтавщини. Тому цьогоріч НПЦ з’являться в таких закладах:
- професійно-технічне училище №26 м. Кременчука за професією «слюсар з механоскладальних робіт», «слюсар-ремонтник», «слюсар-інструментальник», «слюсар з ремонту колісних транспортних засобів»;
- вище професійне училище №7 м. Кременчука за професією «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування»;
- регіональний центр професійно-технічної освіти №1 м. Кременчука за професією «кухар», «кондитер», «офіціант», «майстер ресторанного обслуговування», «портьє», «покоївка», «черговий по поверху (готелю, кемпінгу, пансіонату)».
Оптимізують?..
Процес оптимізації профтехучилищ у Полтаві та області почався у 2017 році. Тоді об’єднали училища в Горішніх Плавнях, Зінькові, Кременчуці. У 2019 році об’єднали училища Лубенського району з Хорольським училищем. В училищах, які були оптимізовані, залишили територіальні відділення, тому що це дозволяє зберегти робочі місця, особливо в сільській місцевості.
На 2020 рік заплановано об’єднати 11 ПТНЗ у 5. Полтавські училища мають об’єднати у 2021 році.
На що вплине карантин?
Цьогоріч державна кваліфікаційна атестація, яку проходять студенти перехідних та випускних курсів, буде проводитися у дистанційному режимі. Також дистанційно проведуть атестацію педагогічних працівників. Та поки триває карантин, у закладах професійно-технічної освіти заняття, навіть практичні, проводять у дистанційному режимі. Тетяна Закапко, приміром, розповіла, що в один із закладів проводив онлайн-навчання на тему роботи з тістом: у фейсбуці майстри показували, як ліпити пельмені чи вареники. Гірші справи з виробничою практикою, адже з певних професій немає можливості навчити студентів онлайн, тому МОН рекомендувало її перенести.
«Конкретних роз’яснень зараз немає. Чекаємо листів від Міністерства. Але вже з усього зрозуміло, що навчальний рік закінчуватиметься в дистанційному режимі», – розповіла ЗМІСТу Тетяна Закапко.
Усі студенти отримають документи про освіту, але із затримкою:
«У нас, як правило, навчальний рік закінчується до 30 червня. У цьому році документи про освіту ми можемо отримати в липні або серпні».
Висновки
У 36 ПТНЗ Полтавської області навчаються 9 тисяч 400 студентів. Зараз Міністерство освіти та науки ставить перед собою завдання, щоб у поточному році 40% випускників шкіл почали здобувати професійно-технічну освіту.
«Це проблема не нашої області, а навіть державного рівня, коли надавалася перевага випускникам з вищою освітою. Зараз із вищою освітою частіше не працюють за фахом. Професійно-технічна освіта дає можливість заробити собі на життя. Робітничі професії завжди були популярні», – говорить Тетяна Закапко.
Можливо, професійно-технічним закладам не вистачає профорієнтаційних заходів, які допоможуть знайти школярам професію. Крім цього, держава не робила нічого, щоб підняти престиж середньої освіти. Ринок вищої освіти бурхливо розвивався, у тому числі за рахунок приватних вишів та контрактних місць у державних вишах, а професійно-технічна освіта залишалася безкоштовною. Як ми побачили, в області не бракує ПТНЗ з навчально-практичними центрами, де можна отримати актуальні знання і вміння. Залишається сподіватися, що керівники підприємств усвідомлять різницю між українськими й польськими зарплатами і вживатимуть заходів, щоб кваліфіковані робітники працювали в Україні не рік-два, а все життя.
Обкладинка та інфографіка Марини Вісич