Ґанок полтавської школи став небезпечним через недобросовісного забудовника
Вхід до Полтавської спецiальної загальноосвiтньої школи для дiтей зi зниженим зором №40 візуально схожий на інклюзивний, але через недотримання будівельних норм становить загрозу для дітей.
Перше враження про ґанок навчального закладу дуже приємне. На вході – жовта тактильна плитка, поряд пандус, є кольорові позначки на поручнях, які розташовані з обох боків пандусу, а ребриста плитка взагалі викликає захоплення. Починаємо в думках розхвалювати забудовника, бо нарешті на доступному середовищі і безпеці дітей не зекономили.
Але ці думки зникають, коли регіональна представниця Всеукраїнського громадського об’єднання Національної асамблеї людей з інвалідністю Ірина Твердохліб пояснює, чому така «інклюзія» навпаки загрожує усім, хто користується сходами або пандусом.
Виявляється, що насправді тут різні за висотою сходи, поручні виготовлені без врахування будівельних норм, а кількість гострих кутів на квадратний метр зашкалює. Це при тому, що у цьому закладі (окрім інших дітей) навчається 74 дитини з інвалідністю.
Доступне середовище для спеціалізованої школи для дітей зі зниженим зором – просто must have. Але переконувати місцеву владу, що пандус потрібен терміново, адміністрації школи та батьківському комітету, довелося протягом двох років.
Директор школи Василь Голуб згадує, що у 2016 році він озвучив проблему доступу дітей до навчального закладу. Тоді було засідання КД і після цього з’явився проєкт. За його словами, він особисто пропонував проєктантам не залишати нішу між стіною школи і пандусом, зробити накриття, щоб опади не перешкоджали підніматися на пандусі, але йому сказали, щоб він «не ліз не в свою справу і продовжував вчителювати» :
«У нас он яка відстань між школою і пандусом, а висота метрова і хтось з дітей може звалитися у цю нішу. Хіба доброчесний проєктувальник не врахує того, що тут діти навчаються і це небезпечно для них. Зі школою взагалі не обговорювали нічого, але робили – і добре. А коли завершили проєкт, то ми, у школі, про себе подумали, що краще б вони нічого не робили».
Допоки тривали будівельні роботи, директор школи отримав інфаркт, адже хвилювався за весь процес, власне, як і батьки.
Нові ДБН вступили у дію 1 квітня цього року, а їхнім пріоритетом є інклюзивність, тобто доступність. Ірина Твердохліб говорить, що з норм тут дотримано лише відстань між тактильною плиткою та сходами. Серед найнебезнечніших проблем на ніби «інклюзивному ґанку» є такі:
- різні за висотою сходи. Згідно з нормами, висота у шкільних закладах має бути 12 см, а у школі №40 одна сходинка 5 сантиметрів, друга – 13 см, інша сходинка 17, а остання 11 см. Небезпека у тому, що людина не зможе розраховувати силу і швидкість при піднятті, адже незрозуміло, якою може бути наступна сходинка;
- відсутність розмітки на сходах. На краю першої та останньої сходинки має бути контрастна розмітка. Це потрібно, щоб людина з порушеннями зору мала більше шансів побачити, де починаються і завершуються сходи;
- нерівномірно відклеєна тактильна плитка з різних сторін. Відтак, через неї легко перечепитися і це не дає змоги безпечно користуватися нею;
- нерівномірний заїзд на пандус. Для того, щоб заїхати на пандус на колісному кріслі, людина має розігнатися, а тоді швидко повертатися, щоб не врізатися у стіну. Іншого способу піднятися немає, адже для цього дитині просто не вистачить сил;
- гострі кути – їх взагалі не має бути, хоча на пандусі вони є і при заїді, і при повороті, на непотрібній вставці на пандусі, що робить підйом небезпечним і двічі перешкоджає руху;
- поручні на пандусі з перешкодами. Притримуючись за них руками, людина допомагає собі піднятися і спуститися під кутом. На ганку школи поручні мають перешкоди, через що потрібно переставляти руки, що ускладнює увесь процес;
- перила різної висоти вздовж усього пандусу, чого не могло б бути, якби роботи виконувалися згідно будівельних норм;
- слизька плитка на пандусі та на сходах – добросовісний виконавець будівельних робіт мав би врахувати, що об’єктом користуватимуться за різної погоди, але натомість за найменшої негоди там неможливо піднятися.
Найцікавіше у цій історії те, що ні адміністрація школи, ні батьки не знають, скільки така неякісна «інклюзія» коштувала бюджету.
Але хто ж займався виготовленням пандусу, сходів, поручнів? Замовником будівельних робіт (барабанний дріб) виступає управління капітального будівництва Полтавського МВК.
Ірина Твердохліб вважає, що неякісно виконана робота свідчить про те, що на дітях, які тут навчатимуться, зекономили, причому настільки, що ставлять їхнє життя і здоров’я під загрозу. Вона говорить, що до Полтави скоро приїздить один з представників команди, яка розробляла нові ДБН Євген Свєт. Для того, щоб вплинути на ситуацію і змінити ганок звертатимуться за допомогою до нього:
«Як бачите, ми вчимося на помилках. Ми офіційно із ним зустрінемося, але не офіційно проведемо зустріч тут, біля школи. Він визначить кожну ту помилочку і ми зробимо детальний опис всього, що тут наробили. Тоді звернемося до Міністра, але якщо після цьогоне буде жодних реакцій щодо виправлення нормативу, то ми будео звертатися до Уповноваженого з прав людини. Як то кажуть, жданого три роки ждуть, так вони у же пройшли».
Історія з «інклюзивним ґанком» розпочалася у 2016 році. Після цього у 2017-18 роках тривало будівництво.
Як розповіла мама однієї із учениці школи №40 Вікторія Родічева, роботи тривали так довго, бо робітники приходили об 11 ранку, а йшли після 12 години. Аргументували це тим, «що на сьогодні уже все зробили». За її словами, роботу виконували абияк, і так воно усе й вийшло.
Навчальний 2019/20 рік планують розпочати із урочистої лінійки біля ганку, але потім його закриють. Школярі заходитимуть до школи з іншого боку, адже цей вхід директор вважає небезпечним для малечі.