Прокуратура намагається оскаржити легалізацію магазину-самобуду на провулку Латишева

Уся комунальна земля в місті належить місту, тобто нам усім. У неї є цільове призначення, яке вказує, як її треба використовувати (дорога, поле, клумба…). Розпоряджаються нею депутати, які й вирішують, як це зробити з максимальною користю для громади.

Наприклад, можуть здати в оренду або (на правах сервітуту) для спорудження тимчасової споруди (кіоску, літнього майданчика), або взагалі продати під будівництво капітального (постійного, з адресою) приміщення. Останнє – лише через аукціон, аби громада отримала якомога більше грошей від реалізації своєї землі.

На жаль, влада (принаймні, за часів мера Олександра Мамая) не завжди піклувалася про ефективність використання землі. Принаймні для громади.

Ця історія про те, як за мовчазної згоди влади можна отримати капітальну споруду через суд.

Отже, у 2016 році тодішній голова Ради підприємців Євген Дикань позивається до суду на Едуарда Щербака.

Останній є керівником ПАТ «Полтаваагротранс», яке належить депутатці міськради від «Совість України» Ірині Климко (падчерка Олександра Мамая) та ексдепутату міськради від цієї ж політсили Володимиру Хоменку.

З тексту ухвали відомо, що влітку 2016 року вони уклали договір на юридичні послуги, за яким Едуард Щербак мав впорядкувати право власності Євгена Диканя на МАФ на провулку Латишева, 3Б. Тодішня назва бару – «Криничка» (наразі там магазин).

В ухвалі немає прізвищ і назв, але ми їх взяли з реєстру «Судова влада», де зберігаються прізвища позивача та відповідача ідентичного за номером судового процесу.

Едуард Щербак не виконав умови договору в потрібний термін. Дикань позивається до суду й одразу просить затвердити мирову угоду, за умовами якої суд визнає право власності на МАФ-самобуд, а Дикань не має претензій до Щербака.

Суддя Октябрського райсуду Ганна Андрієнко задовольняє мирову. Суддя бере до уваги, що згідно з висновками експертизи це капітальна споруда (а тому підлягає реєстрації нерухомого майна) й затвердження цієї мирової нібито не зачіпає інтереси третіх сторін.

Взагалі є сумніви, що Щербак мав можливості та інтерес виконувати умови цього договору.

За логікою, у справу мала втрутитися б міськрада, адже фактично тимчасовий МАФ став капітальною спорудою без дозволу. Проте цього не відбувається. З реєстру прав на нерухоме майно відомо, що з 2017 року Євген Дикань таки отримав капітальну споруду у власність.

Уже у 2018 році він отримує землю під цією капітальною спорудою від міськради в оренду на 5 років. Тобто, влада не лише не захистила своє право на аукціон землі, але й сприяла передачі «по-тихому»

Варто зауважити, що на провулку Латишева сім сусідніх кіосків у 2013 отримала й сама Ірина Климко. Яка є падчеркою тодішнього міського голови, й начальницею Щербака, який не виконав умови договору.

Восени 2018 року в місті змінюється політична ситуація. Невідомо, чи пов’язано це з подальшими подіями, але факт: у 2019 році перший заступник прокурора Полтавської області подає позов до апеляційного суду на рішення трирічної давнини Октябрського.

Прокурор стверджує що він діє в інтересах держави й посилається на справу-прецедент, яку розглядав Верховний суд і повернув ухвалу прокурору. Проте, колегія суддів Полтавського апеляційного суду сумнівається, що прокурор вірно трактував ст. 22 Закону України «Про прокуратуру» (підтримання державного обвинувачення у суді).

Прокурор, на думку колегії суддів, не довів, що має підстави звертатись до суду за захистом інтересів держави у цьому випадку. Тому є привід вважати, що трактувати це питання має Велика Палата Верховного суду. На підтвердження судді наводять інший прецедент з Сум, питання по якому розглядається цією Палатою.

Враховуючи вищевикладене, судді апеляційного суду вирішили призупинити розгляд скарги прокурора, до рішення по «сумському» питанню, аби сформувати «єдину правозахисну» практику.

Зауважимо, що схема по якій підприємці отримували право на зведення тимчасової споруди, а натомість потім будували там капітальну й легалізували через Октябрський райсуд завдяки «невиконаним договором» не нова. Так, раніше, подібним чином намагались зробити свої тимчасові споруди об’єктом власності на постійній основі підприємці, що мають кіоски на зупинці «23-вересня».