У Полтаві вшанували подвиги воїнів Романа Сліпича та Петра Процика
Фото Полтавська міська рада
На фасаді школи №11 у Полтаві відкрили меморіальні дошки на честь полеглих захисників з орденом «За мужність». Роман Сліпич склав голову у бою на Донеччині, а Петро Процик на острові Тендрівська Коса поблизу Криму.
Меморіальні дошки встановили 5 листопада, про це повідомили у Полтавській міській раді. Пам’ятний знак встановили на фасаді навчального закладу, де здобували освіту воїни.
Меморіальні дошки відкрили хвилиною мовчання задля вшанування пам’яті полеглих захисників України.
Життєвий шлях захисників
Роман Сліпич народився 20 квітня 1984 року у Полтаві. З 1991 року навчався у Полтавській школі №1, а пізніше і у школі №11. У ПТУ №23 здобув спеціальність машиніста екскаватора одноковшового.
Першу роботу за фахом отримав у «Полтававодоканал». 27 жовтня 2003 року його призвали на строкову службу до лав ЗСУ, а після демобілізації знову повернувся до роботи за фахом.
На початку повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини на посаду старшого солдата стрільця-помічника гранатометника 1-ї мотопіхотної роти. Брав участь у військових діях на території Луганської області в складі 30-ї ОМБр імені Князя Костянтина Острозького, де з 2 березня 2022 року по 19 червня 2022 року.
З 8 серпня 2022 року по 16 вересня 2022 року стояв на обороні села Червоне Харківської області та селища Курдюмівка Донецької області. Загинув внаслідок вибухової травми 24 вересня 2022 року біля селища Озерянівка на Донеччині.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» та відзнакою Полтавської громади «Захисник України – Герой міста Полтава».
Петро Процик народився 4 квітня 1985 року у Полтаві. З 1992 році навчався у школі №11, після її закінчення у 2000 році вступив до професійно-технічного училища №23, де здобув професію монтажника санітарно-технічних систем і обладнання, газозварника.
З серпня 2004 року працював у службі головного механіка «Лтава» такелажником. А з травня 2018 року працював у філії «Укргазвидобування» помічником бурильника капітального ремонту свердловин, згодом – машиністом підіймача.
У жовтні 2022 року Петра Процика призвали на військову службу під час мобілізації. З 2022 року брав участь у звільненні Херсона. У серпні 2023 року разом з побратимами групи спеціального призначення завдали ворогові значних втрат поблизу населеного пункту Ольгівка на Херсонщині. Надалі це дало змогу силам Збройних Сил України звільнити Ольгівку від ворога. Також у вересні 2023 року вони здійснили рейд на острів Тендрівська Коса, де в результаті ворог втратив понад 10 військовослужбовців.
У січні 2024 року в складі групи спеціального призначення успішно виконав бойове завдання в акваторії Чорного моря неподалік узбережжя тимчасово окупованого Криму. А вже 28 лютого того ж року старший матрос Петро Процик прийняв останній бій на острові Тендрівська Коса. Він ціною власного життя забезпечив відхід побратимів. У військового залишилися дружина та двоє дітей.
Петро Процик посмертно нагороджений відзнакою «За оборону України», почесним нагрудним знаком Золотий хрест», орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і слава захисникам України!
Нагадаємо, що у Полтаві вшанували пам’ять Сергія Грінки, який склав голову у бою на Донеччині. Як повідомили у Полтавському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, пам’ятний знак встановили на фасаді навчального закладу, де здобував освіту воїн.
Пам’ять про Сергія Грінку
Сергій Грінка народився 20 серпня 1979 року і проживав у Полтаві. У 2022 році він був мобілізований і служив у лавах 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.
22 травня 2024 року солдат Сергій Грінка загинув, виконуючи бойове завдання поблизу Костянтинівки на Донеччині.