Як фермерки з Полтавщини розвивають галузь
Скріншот з відеосюжету DW
Жінки-фермерки Полтавщини розповідають чому вони пішли в агросферу і як вони ведуть господарство.
Про це зняли відеосюжет у інформаційному виданні dw.com.
«Жінок-фермерок в Україні набагато менше, ніж чоловіків. З якими викликами їм доводиться стикатися і чому ризикнули зайнятися тваринництвом та рослинництвом? DW відвідала два "жіночі" фермерства на Полтавщині», – йдеться в дописі до сюжету.
Перша про кого розповідають 34-річна фермерка Катерина Скрильник, яка займається тваринництвом на Полтавщині. Вона говорить, що попри свою діяльність і стереотипи про те, як має виглядати людина, яка доглядає за худобою, вона показує, що прагне залишитися перш за все жінкою. Тому вона часто вбрана у світлий одяг та взуття на підборах.
Катерина тримає понад 70 корів, овець та коней. Свій бізнес жінка започаткувала 6 років тому. Зараз вона вміє надати тваринам ветеринарну допомогу, правильно підібрати корм. Також навчилася тонкощам зберігання молока.
Крім того, Катерина Скрильник надзвичайно любляче і гуманно ставиться до жителів її ферми і тих тварин, які захворіли не позбувається, а лікує. Вона, також прагне постійно піднімати якість утримання тварин і умови праці людей на фермі. Фермерством займається і її чоловік, але в рослинній сфері. Катерина Скрильник займається бухгалтерією і знаходить можливості отримати гранти та інші джерела фінансування для їхньої сімейної справи.
Про своє бачення ведення господарства розповіла й 43-річна Ірина Маслівець, яка веде фермерське господарство в Миргородському районі. Вона займається рослинництвом, заснувала фермерський бізнес 10 років тому в часи, коли на селі майже нікому не платили гроші. Тоді вони з чоловіком взяли з гектари в оренду і засадили їх кукурудзою, яку потім ламали вручну. Говорить, що було важко, але якщо є бажання, то все можливо. Жінка вважає фермерство ризиковою справою.
Крім того, її спочатку не сприймало оточення, адже не вірили, що жінка може щось тямити у аграрній сфері.
Нині Ірина Маслівець орендує 170 гектарів, платить пайщикам хорошу оренду і на додачу пшеницю, кукурудзу, ячмінь, олію та цукор. Вона пишається, що може виконувати багато роботи, яку і чоловіки не завжди вміють. Наприклад сісти на комбайн чи налаштувати сівалку і навіть замінити свого чоловіка, коли треба терміново відремонтувати техніку в полі.
У обох жінок-фермерок по троє дітей і їхні чоловіки підтримують їхню діяльність. В україні таких господинь поки що не багато. Вони говорять, що хотілося б трохи вагомішої підтримки від держави і втілення програм для малого та середнього бізнесу, які на часі так необхідні.