ЗМІСТ промоніторив заяви лідерів міста, зроблені ними в минулому місяці, й звертає увагу, що слова не завжди відповідають реальному стану речей. Ми зіставили січневі заяви двох міських очільників – теперішнього і колишнього – з упертими фактами та їхніми тезами, висловленими раніше.

Одразу зауважимо, що, на відміну від київської влади, наші чиновники не такі балакучі, тим паче в січні. Тому вибір був не таким уже й великим. Ми виокремили тільки ті заяви міських лідерів, у яких ми запідозрили маніпуляцію. До уваги брались лише слова чиновників Полтавської міськради.

Один з найвідкритіших політиків міста – Олександр Шамота – мав на початку головний меседж: Полтава – туристично привабливе місто. Ми не проти та й, можливо, добре нести такий меседж в маси. Проте, схоже, свою тезу Олександр Сергійович доносив не заради популяризації міста серед українців, а на противагу критиці від полтавців.

Так, на сайті міськради й особисто Олександр Шамота хизувався перемогою Полтави в рейтингу блогера «Русский в Украине». Автор цього ютуб-каналу Руслан Заплатін, який емігрував з РФ до нашої країни, разом з дружиною подорожує українськими містами й виставляє їм оцінки. Наприкінці року Заплатін оприлюднює фінальний рейтинг.

Полтава дійсно перемогла у рейтингу Заплатіна в 2019 році, отримавши найбільше балів з-поміж 19 міст. Проте справа не в тому, що більшість цих міст – райцентри і не в тому, що у Львові автор був удруге і, як він сам зауважив, прискіпувався більше, ніж, наприклад, до Полтави, де він був уперше.

Справа в тому, що Руслан Заплатін наголошував на суб’єктивності власного рейтингу і зізнавався, що оцінює міста по враженнях під час поїздки. І якщо уважно дивитись випуски, то це помітно. Адже через місяць цей же автор зробив загальний рейтинг обласних центрів, де Полтава посіла вже 5-те місце, пропустивши вперед і Чернігів, і Львів, які в рейтингу за 2019 рік йшли за Полтавою.

При цьому Вінниця зайняла 10-те місце й автор блогу знову повторює, що причини такої позиції немає, просто він не зміг би там жити. Це ж бо рейтинг суб’єктивних вражень.

Далі, розкручуючи тему успішного туристичного міста, виконувач обов’язків міського голови підняв питання росту туристичного збору в місті. В одному з блогів він написав, що Полтава збільшила дохід від туристичного податку в три рази в порівнянні з цифрами за 2018 рік.

Та є «але». Наприкінці 2018 року Полтавська влада збільшила відсоток цього збору. Так, у Полтаві він становить 0,5% від мінімальної заробітної плати для іноземних та внутрішніх туристів за одну добу проживання. Тобто приблизно 20 грн на добу для  кожного туриста. До 2019 ж року туристичний збір був прив’язаний не до мінімальної заробітної плати, а до вартості всього періоду проживання (1%).

Таким чином, зростання доходу від туристичного збору є прямим наслідком збільшення оподаткування, а не притоку туристів. І це підтверджує бюджет Полтави на 2020 рік, де очікуваний дохід від туристичного збору на тому ж рівні, що й у 2019 році.

Також Олександр Шамота навів як приклад доходи інших міст, зокрема Тернополя, який заробив у два рази менше. Однак тернопільська влада знову-таки встановила менший туристичний збір у своєму місті: від 6 до 10 грн для українців і від 12 до 20 грн для іноземців.

Проте не туризмом єдиним. Олександр Шамота та його перший заступник Ігор Федій озвучили однакову тезу-перебільшення, мовляв, Полтава перша в країні за відсотком реалізованих проєктів-переможців бюджету участі.  

За його словами, з 41 проєктів Полтава реалізувала 28. Ми не знаємо, де можна подивиться всю таблицю, проте дані київського порталу «Громадський бюджет» свідчать, що за роки існування партиципаторного бюджету (він же «Бюджет участі») в столиці реалізували 503 з 544 проектів-переможців. Це 92,5%. Тобто більше, ніж у Полтаві, і різниця вагома.

Тепер до опозиції. У січні вийшла традиційна програма на ІРТ «Про місто з Матковським». Андрій Всеволодович, як досвідчений політик, традиційно говорить не фактами, а більше апелює до емоцій. Тому в випадку Матковського його тези можна просто доповнювати фактами замість перевіряти їх.

Так, під час бесіди він записує весь позитив 2019 року в заслуги своєї команди, яка виконувала «волю полтавців». Депутати дійсно є лише розпорядниками волі полтавців, тому тут усе правильно.

Проте всі негативні процеси і місті. які не подобаються ексмеру, зокрема перерозподіл коштів з ремонту будинків на ремонт доріг, Андрій Всеволодович покладає на владу, яка «самостійно прийняла» рішення.

Хоча за ці рішення також голосувала більшість депутатів міськради, яка, за логікою Матковського, і є розпорядниками волі полтавців. Просто в міськраді вже не було БПП «Солідарність». Виходить, коли рішення приймаємо ми, то це «воля полтавців», коли вони, то це їхнє самостійне рішення. М – маніпуляція.

Далі Андрій Матковський звинуватив владу в роздуванні апарату міськвиконкому: з 300 осіб в часи його каденції чисельність апарату нині зросла до 526 осіб. В усьому винні, за його словами, нові департаменти. Проте вони фактично замінюють управління (після перейменування).

Також Андрій Всеволодович забуває, що з 2016 по 2019 рік його партія була в коаліції і питання зменшення кількості штабу не стояло. Ба більше, він збільшився за рахунок створення ЦНАПу при міськвиконкомі.

Ну і ремарка: Андрій Матковський виступає проти скорочення райрад, хоча сам же закликає зменшити ресурси на утримання чиновників. Непослідовність суджень.

Не забув колишній міський голова «пройтися» по зниженню видатків програми «Турбота», зокрема по відмові від роздачі бюджетникам одноразової допомоги (по 700 грн) до професійних свят. Тут Андрій Матковський трохи маніпулює, заявляючи, що депутати вирішили спрямувати зекономлені кошти на висвітлення депутатської діяльності.

Висвітлення діяльності міськради справді обійдеться платникам податків в 5 млн грн. Проте відмова від одноразової допомоги зекономила місту 20 млн грн. І саме ці кошти були закладені на безкоштовне харчування учнів 1–4 класів у полтавських школах. Мова йде про різне.

Також Андрій Матковський замислився, навіщо взагалі виділяти кошти на висвітлення діяльності, адже найкраща публічність – це коли «депутат ходить по дворах». Може, воно й так, але коли Матковський був у правлячій коаліції, то дотичні до нього ЗМІ регулярно отримували кошти на висвітлення діяльності міськради, і Андрій Всеволодович не критикував цю програму. Непослідовність.

Андрій Всеволодович пожалівся, що в програмі «Турбота» немає коштів на передплату «улюбленої газети» для пенсіонерів. Хоча Матковський не сказав, яка ж саме газета улюблена, у минулому році міська влада витратила 1,5 млн грн на передплату «Полтавського вісника» для ветеранських ГО.

Ця газета раніше була комунальною, проте з минулого року перебуває в приватних руках. Ми раніше повідомляли, що нові власники дотичні до самого Андрія Матковського. Про це Андрій Всеволодович забув чи не схотів сказати.

На цьому поки що все. Інші представники влади в січні або писали про те, як добре будувати дороги, годувати дітей, дихати повітрям, або просто фотографувались на всіляких заходах. Тому робити перевірку фактажу не маємо змоги через відсутність тез. Маємо надію, що з наближенням сесії ми отримаємо більше матеріалу для роздумів й перевірки, адже тепер ми будемо щомісяця здійснювати моніторинг заяв міських керманичів.

Інфографіка Єлизавети Куриленко