Фото Аліни Гончарової
Ім’я Юрія Кондратюка знає увесь світ. Він – один з тих, хто фактично проклав людству дорогу до Місяця. Але через ризик переслідування радянською владою, це ім’я стало його захисною маскою, ніж знаком слави.
Справжнє ім’я українського винахідника Юрія Кондратюка – Олександр Шаргей. Історія його подвійної біографії є особливою сторінкою в історії української науки 20 століття. Після революційних подій і громадянської війни Юрій Кондратюк був змушений переховуватися.
Як формувалася особистість Юрія Кондратюка та про його вплив на сучасну Україну ЗМІСТу розповів провідний науковий співробітник музею авіації та космонавтики Владлен Орлов.
Олександр Шаргей або Юрій Кондратюк: чому полтавець «ховався за маскою»
Народився Олександр Шаргей у Полтаві у 1897 році. Тут пройшло його дитинство та юність. На формування його особистості, як мислителя вплинув нерідний дід – учитель, наставник, людина, що прищепила хлопцеві любов до точних наук і механіки. Уже тоді в молодому Юрію Кондратюку визрівало щось більше за інтерес до математики – прагнення зрозуміти, як підкорити небо й космос.
Революції та війна перекроїли долю вченого. Олександр Шаргей опинився серед тих, хто змушений був вибирати між білими й червоними. Тому він й обрав служити у білій армії, і це стало для радянської влади плямою на все життя. Щоб уникнути переслідувань, він змінив ім’я і документи – відтоді став відомий як Юрій Кондратюк. Так почалося життя під чужим ім’ям, що тривало понад двадцять років.
Його життя перетворилося на існування «наполовину» – не було минулого, не можна було відкрито говорити про те, хто він насправді. І водночас саме під цим чужим, але своїм іменем він створив одні з найсміливіших космічних ідей 20 ст. Владлен Орлов каже, що ця подвійність і постійна небезпека переслідувань серйозно вплинули на всі можливості для його визнання за життя:
«Уявіть людину, яка живе під чужою біографією і мусить вигадувати себе наново. Він не мав права повністю реалізуватися як учений, бо кожен крок був ризиком. І попри це – його ідеї випереджали цілу епоху. Ця подвійність дуже чітко демонструє, наскільки складно йому було. Він жив під личиною іншого, але саме ім’я невідомого йому чоловіка він прославив на весь світ».
Як ув’язнення вплинуло на Юрія Кондратюка
У 1920-х роках вчений працював інженером на півдні України. Саме тоді він сформулював принципи польоту космічних апаратів, які сьогодні відомі як «траса Кондратюка». Це схема використання гравітації планет для економії пального під час міжпланетних польотів. У 1969 році вона стала ключем до успіху програми «Аполлон».
Американські інженери, зокрема Джон Губерт, у своїй молодості шукали підтвердження власних розрахунків і знайшли їх у напрацюваннях українця. Це стало своєрідною науковою підмогою для реалізації ідеї польоту людини на Місяць. У 1929 році Юрій Кондратюк опублікував працю «Завоювання міжпланетних просторів», де описав ідеї посадки на Місяць із використанням орбітального модуля.
«Що для нас сьогодні очевидно, тоді прорахувати було технічно недоступно. Але він зміг прорахувати це без комп’ютера. Якби у нього були сучасні технології, рівень ідеї був би іншим. Але він зробив те, що міг», – каже Владлен Орлов.
У 1930-х роках Олександр Шаргей спроєктував унікальний дерев’яний елеватор – зерносховище, яке дозволяло економити метал. Цей метод будівництва нагадував принципи зрубу. За цей проєкт його звинуватили у «шкідництві» та ув’язнили на три роки – така була ціна за інновацію.
І навіть після звільнення Юрій Кондратюк не зупинився. Він переключився на проєкти вітроенергетики. Його Кримська вітроелектростанція потужністю 12 тис. кіловатів була на десятиліття попереду світових аналогів. І все це у країні, яка офіційно так і не спромоглася визнати його повністю своїм.
Юрій Кондратюк мислив не лише про Місяць. Він замислював принципи міжпланетних станцій, говорив про польоти на Марс. Його концепції – перевалочні орбітальні бази та багаторівнева логістика доставки вантажів і пального те, що зараз лунає у промовах Ілона Маска та інших мрійників 20 ст.
Як сучасна Україна переосмислює постать Юрія Кондратюка
Юрій Кондратюк не був реабілітований за життя. Під час Другої світової війни він пішов добровольцем на фронт. Останні відомості про нього датуються 1942 роком, подальша доля невідома. Лише у 1970 році його офіційно реабілітували.
Ім’я вченого повернули до Полтави у 1980-х роках. Сьогодні у місті встановлені кілька скульптур та меморіальних дощок, його ім’я носить університет Полтавської політехніки. В інших містах України також з’являються вулиці та провулки названі на його честь.
Владлен Орлов говорить, що подібні генії завжди працюють «на випередження». Леонардо да Вінчі малював літаки без моторів, Ісаак Ньютон формулював закони всесвітнього тяжіння, не знаючи про майбутні прискорювачі часток. Юрій Кондратюк зробив для космосу те саме – дав фундамент, який колись знадобиться.
Життя українського вченого обірвалося у вирі Другої світової – без гучного прощання, без офіційної реабілітації, без слави. Він не дожив до моменту, коли американці ступили на Місяць і фактично підтвердили його «трасу». Він не побачив, як на його честь почнуть називати вулиці, університети й пам’ятники у містах, де він жив і працював.
Але сьогодні Україна повертає його ім’я собі. Полтава, Київ, Кропивницький, Дніпро, Херсон, Одеса, Харків – на мапі країни стає дедалі більше назв на честь Кондратюка. І це важливо не лише як вшанування пам’яті. Це чіткий сигнал, що українська наука мала і має власних героїв і жодна чужа імперія не має права привласнити їхній спадок.
«Шанувати своїх героїв – це наша місія. Його подвійне життя – це наш доказ того, як важко бути собою і водночас змінювати світ», – каже Владлен Орлов.
«Результат на табло» – любив казати тренер Валерій Лобановський. Владлен Орлов повторює ці слова, говорячи про Олександра Шаргея або ж відомого як Юрій Кондратюк. Результат його життя – це траєкторія, що привела людину на Місяць, і мрії, які продовжують вести людство далі.
Фото Аліни Гончарової
Цей матеріал став можливим за підтримки програми підтримки “Голоси України”, що є складовою програми підтримки «Голоси України», яку координує Європейський центр свободи преси та медіа.
«Голоси України» реалізується у межах ініціативи Ганни Арендт і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
