Вул. Шевченка – одна з найдовших у Полтаві. Вона прилягає до сучасного Центрального ринку й непомітно стала його умовною «частиною». Навряд багато жителів міста асоціюють цю вулицю з різностильовою архітектурою, унікальними маскаронами й цікавою історією. Туди їдуть не насолоджуватися карнизами будівель чи атмосферою вулиці, а купувати речі, овочі тощо (що теж справедливо).

На перший погляд, вул. Шевченка сьогодні – вулиця заторів, рекламних вивісок й торгових прилавків понад дорогою. Насправді ж там розміщені будівлі, що слугують яскравим прикладом господарської архітектури Полтави, адже торгують різним крамом там уже понад століття.

ЗМІСТ показує якою може бути ця вулиця без рекламних вивісок. Звідки там китайський дворик і чому Полтаві не можна втратити класичну архітектуру у полоні реклами розповідає полтавський архітектор Артур Ароян.

Епоха Відродження біля головного базару Полтави

Вул. Шевченка простягається від Першотравневого проспекту майже до мікрорайону Браїлки. До 1908 року вулиця мала назву Новополтавська, адже на початку 19 століття там пролягала південно-західна межа міста. Під час розбудови міста постала потреба у перенесенні Старого базару, який розташовувався на території сучасного Сонячного парку. У середині 19 століття розпочалася розбудова території Нового базару.

За словами Артура Арояна, первісно тут знаходилася скатна площа. Це було місце, де відбувалася гуртова торгівля спиртними напоями. Сюди привозили з заводів діжками спиртні напої, а власники закладів у місті купували товари для роздрібної торгівлі:

«Оскільки центр міста ущільнювався, бо там почали оселятися заможні люди, території таких м’ясних лавок, ковалень зі Старого базару були незручними. Частину торговельних площ вирішили перенести до скатної площі. Це була ділянка перед нинішнім Критим ринком, на виході з вул. Чорновола. З 1860 року там почали з’являтися кам’яні торговельні ряди».

Артур Ароян (Фото – savepoltava.city)

Якщо центральну частину Полтави забудовували по загальному плану, то на вул. Шевченка з’являлися різностильові будинки, які за задумом слугували крамницями. Кожен з купців на своїй ділянки будував споруду для своїх потреб.

Артур Ароян каже, що забудова на вулицях Новий базар, Європейській, Шевченка та Героїв-Чорнобильців різниться у стилях. Під час будівництва використовували і стилізуючі напрями, і фігурну цегельну кладку (цегляна еклектика). Стилі будівель не мають єдиної назви, бо відсилають до різних історичних стилів:

«Там є інтерпретації епохи Відродження з Італії та модерн. Є приклад класичної бельгійської архітектури (наприклад, будівля на вул. Новий Базар, 20). Варті уваги кам’яниці з великими віконними отворами на першому поверсі. Стилі різні, але всі тяжіють до схожої на архітектуру другої половини 19 століття – першої половини 20 століття. Ми бачимо поєднання різних стилів в одній будівлі».

Особливості архітектури й китайський дворик

Ледь не усі будівлі на вул. Шевченка створювали для торгівлі. Перший поверх завжди мав менше оздоблення, адже був торговельним. Також більшість будівель на вулиці мали замкнені внутрішні двори, які використовували як склади. Вони після війни не збереглися, бо їх частково зруйнували й більше не відновлювали.

Артур Ароян каже, що деякі будинки були крамницями на 2 поверхи, а в деяких торгували тільки на перших поверхах. Наприклад, 1 поверх міг бути магазином чи «офісом», а на верхньому поверсі працював готель.

До речі, на вул. Шевченка одну з будівель повністю використовували як готель. Це споруда зеленого кольору з маскаронами (архітектурна прикраса у вигляді обличчя людини). На перший погляд, здається, що це одна цілісна споруда, але насправді їх 2. Сьогодні там працюють продуктові крамниці й аптека, а на межі 1 й 2 поверхів встановили захисні бар’єри через загрозу падіння елементів декору на перехожих. Це наслідки використання будівлі без проведення необхідних робіт зі збереження.

Поблизу цієї будівлі розташований вхід до дворику, що у Полтаві називають китайським. Там продають одяг та взуття різні торговці. Артур Ароян каже, що насправді дворик назвали китайським не через антисанітарію та бруд:

«Китайський дворик називають так, бо колись там відбувалася гуртова торгівля чаєм. Його закуповували й продавали закладам чи додому. Звідти й назва. Китайці були представлені у Полтаві. Навіть є фотографія китайського кіоску у Кадетському корпусі всередині. І там в традиційних костюмах продавали чай. Це дивно, але це факт».

Краєзнавець Борис Тристанов розповів, що дійсно у Полтаві було місце китайській культурі, але з фото, яке зробили у Кадетському корпусі незрозуміло хто зображений: люди чи ляльки у національних костюмах.

Лавка, де продавали китайський чай у Кадетському корпусі (Фото – сайт Бориса Тристанова)

Нинішній стан будівель і перевантаження рекламою на вул. Шевченка

Реклами на цій вулиці забагато. Про це знає Інспекція з благоустрою Полтавської міської ради, що періодично надає приписи, спілкується з підприємцями, які встановлюють не завжди законні вивіски тощо. У травні Інспекція демонтувала незаконну зовнішню рекламу магазину одягу MIX fashion та обміну валют. Але чи достатньо цього?

За словами Артура Арояна, коли мова йде про вивіски, то треба розуміти, що важливу роль відіграє те, що вул. Шевченка знаходиться поблизу ринку. Через це не варто ідеалізувати вулицю й об’єктивно розуміти, що не всі підприємці відповідально ставляться до встановлення рекламних конструкцій. Та попри це, не можна закривати очі на грубі порушення:

«Якщо говорити про нинішній стан будівель, утримання та подачу рекламних конструкцій, то це звісно не годиться. Але це торгівля і так історично було. Мабуть, щоб зрозуміти як ці будівлі використовувати варто поглянути як їх використовували коли збудували. Власники розуміли, що реклама там буде».

Ба більше, для розміщення реклами на будівлях на вул. Шевченка спеціально позбавляли декору перші поверхи. На спорудах бачимо, що усі прикраси зосереджені на 2 поверсі, адже торговці проєктували будівництво так, щоб перший поверх використовувати для торгівлі. Для цього передбачили навіси, маркізи над вікнами, місця, які може зайняти реклама крамниці.

Найкращий варіант для підприємців, які працюють на вул. Шевченка – використовувати рекламу у передбачених архітектурою місцях. Нині ж чимало вивісок виходять за межі площини фасаду, за габарити підвіконних елементів, міжповерхових карнизів тощо.

«У нас є норми для використання віконного простору. Там не понад 30% вікна може бути заповнене рекламою. І цього достатньо, щоб прорекламувати магазин. Маємо приклади, коли вікон не бачимо. Та й стін, декору, фасаду буває взагалі не видно. Це поєднується з вкрай поганим станом самого декору. Наприклад оцей готель з маскаронами, які в поганому стані. У Полтаві класична забудова сильно вплинула на естетику міста, тому декор в будівлях стриманий. У нас мало ліпної естетики, яка є в купецьких містах. Кожен будинок з маскароном – це цінність величезна».

Також є проблема з утриманням будівель на вул. Шевченка. Торік одну з них пофарбували у яскраво-рожевий колір. Артур Ароян каже, що фасад важливо утримувати в гарному стані, але це не означає, що для цього потрібно його фарбувати. Для будівель, що мають цінність для міста необхідно використовувати складні й спокійні кольори.

Також на стан будівель впливає монтування рекламних конструкцій. Фактично, це вторгнення у структуру споруд, що й без того постраждали під час Другої світової війни. І хоча тільки деякі з цих будівель мають статус пам’яток архітектури чи стали щойно виявленими пам’ятники, якісне утримання – відповідальність кожного з власників й міста.

Якою б могла бути вулиця

Хоча зовнішня реклама залишається ледь не основним каналом комунікації зі споживачами, вона має бути законною. Як не спотворювати обличчя міста, якщо ви підприємець, який хоче рекламувати свій бізнес ми розповідали тут.

Існуючі рекламні вивіски на вул. Шевченка не рахуються з історичними будівлями. Що є основою. Рівень візуальної засміченості також перевищує норму. У своїй магістерській роботі архітекторка Марина Вісич досліджувала проблему візуального хаосу на вул. Шевченка.

Вона створила пропозиції з коригування середовища з використанням зовнішньої реклами так, щоб вона створювала позитивний візуальний образ. Цю роботу Марина Вісич захистила для здобуття наукового ступеня у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Кондратюка».

Чому цю архітектуру необхідно зберегти

Жителі Полтави мають зрозуміти навіщо Полтаві історичні будівлі та класична архітектура. Артур Ароян говорить, що разом ми маємо відповісти на запитання про те, навіщо нам Полтава:

«Треба чесно для себе зрозуміти для чого нам це все. Навіщо нам архітектурне обличчя міста. Скажімо, що хочемо нове місто й старі будівлі нам не треба. Але що ми можемо сказати? Ми не сформулювали й не створили жодного нового простору чи об’єкту, що показав би нову архітектурну думку Полтави. Ми не робимо це для себе, тому немає чого говорити про туристів».

Кожен новий період чи епоха лишав слід у місті. Барокові ансамблі, торговельна архітектура, модернові споруди. Радянська забудова тощо. Будівля різних часів відображають той час, коли їх створили. Натомість за роки незалежності Полтава не показала жодного нового масштабного проєкту.

За словами Артура Арояна, не можна збудувати скляний куб на кшталт Центру надання адміністративних послуг у центрі міста й сказати, що це нова архітектурна думка Полтави. До того ж місто пам’ятає проєкт «Територія Майдану», що міг би стати новим символом й відображенням новітньої історії.

«ЦНАП – це просто нормальна архітектура, але не оригінальна, не комплексна. Зараз є спроба зробити щось зі сквером Героїв України. Побачимо як це буде. Але, якщо чесно, то прикладів руйнування унікальних споруд й абсолютно абсурдних забудов я можу назвати значно більше, аніж чогось хорошого», – каже архітектор Артур Ароян.

(Фото – Полтавська ОДА)

Сучасна Полтава знає приклади неналежного використання пам’яток, що завершуються руйнуваннями. Знаємо й про порушення висотності забудови в історичному центрі, або взагалі незаконні будівлі в історичних ареалах пам’яток національного значення. Ми знаємо чимало, але цього замало, щоб вберегти своє місто хоча б від понівечених рекламними конструкціями унікальних будівель господарської архітектури.

ЗМІСТ писав, що Полтава офіційно має статус історичного місця, а отже кожен прожитий день тут – можливість (чи обов’язок) інтелігентної людини вберегти історичне обличчя свого міста. Мабуть, аби справді жити (а не існувати) у місті-пам’ятці, потрібно берегти його. Як Полтава втрачає своє архітектурне обличчя і що з цим робити ми розповідали тут.