5 місць для мандрівок на Полтавщині за версією видання Buro 24/7
До п`ятірки потрапили цікаві (на думку авторки) місця, зокрема: Кам`янське водосховище, гора Пивиха, Решетилівка, Сорочинці, Березова Рудка та Хомутець.
Крім того, порекомендували відвідати й Полтавський художній музей у самій Полтаві.
Такий своєрідний гід по Полтавській області запропонувала фешн-редакторка видання BURO Єлизавета Павленко, яка провела два місяці на карантині на Полтавщині. Тому вона зробила підбірку місць, куди варто поїхати та про які, на її думку, не здогадуються туристи.
Більш того, краєвиди та ремесла Полтавщини вона порівняла із закордонними та запропонувала подорожувати тут, поки кордони закриті.
«Око шукало порівнянь з побаченим за кордоном. Квіткові поля з фіолетовими квітами нагадували Прованс. Широкі річки з піщаними обривами — італійське узбережжя. Горбиста місцевість здалеку схожа і на Альпи і на Прикарпатті. Але було ясно: тут збереглася автентична Україна. Самотні дореволюційні будівлі, дивом уціліли. Безлюдні села, в яких колись було життя, а тепер — покинуті будинки. Є навіть місця, де до найближчого продуктового їхати 30 хвилин на машині по розбитій дорозі. Рожеві заходи і дуже гучні чайки. Ті самі села з гоголівських "Вечорів на хуторі поблизу Диканьки"», – поділилась враженнями Єлизавета Павленко.
Єдине на що поскаржилася в нашій області дівчина в нашій області це – дороги:
«"Мені їхати в сусідню область довше, ніж летіти до Німеччини", – скаржився мій викладач-німець на місцеві дороги. І так, дороги тут дійсно жахливі. Але пів години по ґрунтовці коштують тих непередаваних красот, які чекають на вас попереду».
Також, для ілюстрацій Єлизавета Павленко використала фото полтавського громадського діяча, заступника голови ГО «ВелоПолтава» Юрія Репала.
Отже, опис місць, які сподобалися столичній гості в нашій області.
Кам'янське водосховище
Найцікавіше розташоване на самому півдні Полтавської області, де ця сама Ворскла зливається з водосховищем, а звідти впадає в Дніпро. І південь тут дійсно відчувається: завжди на кілька градусів тепліше, ніж у Києві, а прибережні курорти створюють ілюзію пляжного відпочинку.
Гугл-карти підказують, що місця, як вражають найбільше – ландшафтні заказники «Лучківський» і «Ольховатський». Особистий досвід говорить про те, що тут є гори. (Так-так, гори. Високі піщані гори.)
Широка Ворскла з чайками, рожевими заходами та дикими островами, на які (якщо не вважати рибалок і акуратних туристів на катерах) не ступала нога людини.
Гора Пивиха
Вважається найвищою точкою Лівобережної України. Вона розташована на висоті 168-169 м над рівнем моря і здалеку нагадує чи то одеську Санжейку, чи то французьку Рів'єру (з натяжкою).
Гора утворилася під час Льодовикового періоду. Тут археологи знаходять останки мамонтів, носорогів, північних оленів, а також коралів і молюсків. Після споруди Кременчуцького водосховища гора щорічно тоне на 7 метрів – це ще один привід поїхати туди влітку, поки кордони закриті.
Решетилівка
Традиційну вишивку «білим по білому» можна побачити в колекціях французького бренду Marine Serre, іспанців Loewe й українців Gunia Project. Вишивка білими нитками зародилася саме в Решетилівці.
Наприкінці XIX ст. місце стало центром народного ткацтва і вишивки. Килими та вишиванки місцевих майстринь були представлені у 1923-25 роках на виставках українського мистецтва в Мюнхені, Парижі, Марселі та Брюсселі. Гобелени (вишиті килими ручної роботи) сьогодні висять у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку і Маріїнському палаці в Києві.
У 1970-му тут знімали фільм «Соняшники» з Софі Лорен і Марчелло Мастроянні. У кадрах з'являються полтавські поля з соняшниками, місцеві церкви і та сама вишивка на предметах інтер'єру. Місцеві жителі подарували італійській актрисі вишиванку ручної роботи.
«Куди не глянь – усюди займаються мистецтвом», – кажуть місцеві.
Здається, глибинка в Полтавській області стала б ідеальним притулком для дизайнерів Джонатана Андерсона і Симон Роша, які поважали традиційні ремесла.
Полтавський художній музей
Ще одне місце для поціновувачів мистецтва – художня галерея в Полтаві, куди ви потрапите точно по дорозі в мальовничі місця. Тут зберігаються картини фламандської художниці Клари Петерс, француза Ежена Делакруа, а ще Катерини Білокур, Франческо Гварді, Жан-Батіста Греза, Іллі Рєпіна, Івана Шишкіна, Івана М'ясоєдова.
Під час Другої світової війни музей налічував колекцію 30 000 робіт, більшість з яких були знищені під час німецької окупації. Серед них – твори Джованні Тьєполо, Елізабет Виж-Лебрен, Пітера Пауля Рубенса, а також роботи українських живописців і майстрів російської школи XVII-XX століть. Збереглося лише 4 тисячі робіт, доповнених сучасними полотнами. Тим, хто встиг обійти всі київські музеї, тут особливо сподобається.
Сорочинський ярмарок
Жоден гід по Полтавській області не обходиться без згадки Сорочинського ярмарку (цього року вона пройде з 18 по 23 серпня). Подія дійсно колоритна – там можна поїсти галушки та закупити автентичні предмети полтавських ремісників. А якщо пощастить – побачити, як 70-літні бабусі танцюють під хіти «кей-поп».
Ярмарок щорічно проходить на батьківщині Миколи Гоголя. Це привід відвідати гоголівські місця на Полтавщині: у селі Гоголеве (раніше – Васильєво) знаходиться музей-заповідник, де народився і виріс письменник.
Неподалік від села знаходиться Миргород — курорт з мінеральними водами, які (якщо вірити Вікіпедії) не гірше тих, що в німецьких Баден-Бадені та Бад-Зодене.
Покинуті палаци
Перша згадка про село Березова Рудка датується 1717 роком, тоді це була садиба гетьмана Івана Скоропадського. Пізніше її викупив Григорій Закревський, близький друг Тараса Шевченка. У Березовій Рудці поет часто гостював, тут він почав писати «Кавказ» (збереглася навіть альтанка, в якій працював Шевченко).
«Садиба декабристів» – ще один напівзруйнований палац у селі Хомутець, неподалік міста Миргород на Полтавщині. Це колишній маєток козацького роду Апостолів. Він у спадок перейшов письменнику, історику й громадському діячеві Іполіту Муравйову-Апостолу, який в 1820-х проводив тут проводив збори декабристів. Він же побудував парк площею 15 гектарів, який пізніше приватизувала радянська влада, а будівлю передали ветеринарно-зоотехнічним технікуму. Зараз будівля палацу занедбана, але від цього виглядає не менш вражаюче.
