«85 років з часів Голодомору»: полтавські історики назвали причини геноциду
22 листопада в Полтавській ОДА відбулося засідання круглого столу за темою «85-ті роковини Голодомору – геноциду в Україні. Пам’ять кличе до дій».
Обговорити тему завітали науковці, історики та працівники полтавських вишів. Першим запросили до слова Миколу Якименка, представника Полтавської державної аграрної академії, який проаналізував явище голодомору в Україні та його фатальні наслідки. Не оминули й тему того, як реагував світ на такі події в Україні. Про це окремим блоком розповіла Людмила Бабенко, професорка Полтавського педагогічного університету імені В. Г.Короленка:
«Про Голодомор починаємо говорити повномасштабно тільки зараз. Пригадаємо радянські часи: тоді журналістам було заборонено про це писати, а тим паче проводити якісь дослідження. Росія взагалі не дає доступу до своїх архівів з того часу. Але завдяки іноземним журналістам, які писали і висвітлювали тему, ми можемо хоч трохи розуміти, як все тоді було. І як страшно знищили практично 7 мільйонів українців».
Питання Голодомору, над яким працюють науковці з різних куточків України та світу, досі залишається актуальним і недослідженим.
Також на засіданні зазначили, що в багатьох українських джерелах подробиці тогочасних подій і причин смертей були описані однотипно і не завжди правдоподібно. Наприклад: «помер через слабкість», «з самого дитинства була кволою», «довго хворів», що в свою чергу, не могло бути основною причиною смерті. Проте, все-таки вдалося відшукати архіви, де опис відкривав справжній стан померлих.
«Ось деякі відомості з сільських архівів, які, можливо, дивом вдалось зберегти. Бо так чи інакше, але правду про смерть тоді не писали. Були смерті через дистрофію, рахіт; розпухання живота через тривале голодування; смерть через забиття шлунку макухою та полином; цілковите виснаження через голод. Тільки уявіть, людям доводилось їсти макуху, щоб хоч трошки витримати... Нам про це навіть подумати страшно», – розповіла представниця Полтавського обласного архіву Валентина Гудим.
Як зазначили присутні історики, для геноциду українського народу радянська влада мала 4 причини:
- Інтелігенція. Адже це так званий «мозок нації», який тільки заважав диктатурі влади.
- Церква. Вірян ставало все більше, і, можливо, була небезпека, що церковний світ набуде розширення.
- Росіяни, які жили в Україні.
- Селяни. Із одного боку – робоча сила, а з іншого – прямий годувальник, який завдяки щоденній праці міг полегшити життя інших.
Як розповів Микола Якименко, Голодомор – це не та сторінка історії, про яку треба мовчати. Адже мільйони невинних людей загинули фактично ні за що, залишились без їжі та були полишені гинути. Проте, ті хто зміг пережити Голодомор згадують ті часи з страхом і нерозумінням, для чого така жорстокість була потрібна.
«Сім мільйонів людей загинули. Загинули, бо відібрали все до останнього шматка хліба. Ви ніколи не задумувались чому саме така цифра?» – розповідає Микола Якименко.
На засіданні круглого столу зауважили, що ця трагедія для українського народу не має з роками замовчуватись. Варто пам’ятати її, і осмислювати, що страшні роки голодомору актуальна тема для сучасних аналізів та досліджень.
