«Донечко, я тебе люблю»: на Полтавщині попрощалися з полеглим захисником (ФОТО)
Фото – Хорольська громада
Прощалися з Олександром Кіяненком у центрі Хорола, де зібралася громада, побратими та рідні.
Поховали Олександра Кіяненка на Алеї Слави центрального кладовища. Про це повідомили у Хорольській громаді 4 вересня.
Його пам’ятають як турботливого батька й дідуся, вірного друга та воїна, який до останнього подиху захищав рідну землю, пишуть у громаді. У воїна залишилась донька Жанна, маленька онучка Емілія, колишня дружина, близькі, друзі та побратими.
Ким був полеглий воїн
Олександр Кіяненко народився 15 квітня 1971 року в селі Надія Диканського району. Дитинство його минуло вже в Хоролі, куди сім’я переїхала на постійне проживання. Тут він відвідував дитячий садок, закінчив Хорольську школу, а згодом вступив до Хорольського технікуму механізації. У 1989 році він завершив навчання, здобувши спеціальність «механізація та електрифікація сільського господарства».
Того ж року Олександра Кіяненка призвали на строкову службу. Він служив моряком-курсантом у військово-морських силах радянської армії. З 15 грудня 1990 року по 31 липня 1991-го брав участь у бойових діях у зоні Перської затоки, виконуючи завдання міжнародної операції «Буря в пустелі» під час війни між Іраком та Кувейтом.
За виконання бойових завдань воїна відзначили жетоном «Маршал Шапошніков», знаками «За Дальній Похід» та «Відмінник військово-морського флоту».
Після демобілізації у 1992 році розпочав трудову діяльність у Хорольському відділенні міліції у званні старшини. У жовтні того ж року одружився з Олександрою, а в 1993 році народилася донька Жанна.
У 2000 роках працював на Хорольському механічному заводі свердлувальником, пізніше – у будівельній сфері на різних об’єктах у Києві. Останнім часом мешкав у селі Павлиш на Кіровоградщині.
25 січня 2024 року його призвали до лав ЗСУ. Базову військову підготовку проходив у Вінниці та Дніпрі. Воював на різних напрямках в Донецькій області у складі різних бригад, але незмінно – у піхоті. Перше поранення та три контузії отримав поблизу села Григорівка Бахмутського району на Донеччині. Близько місяця перебував на реабілітаційному лікуванні, але повернувся на бойові позиції.
Останнім часом виконував завдання розвідника відділення управління командира 3-ї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади.
«Донечко, я тебе люблю, люблю», – такими словами 27 серпня старший сержант Олександр Кіяненко востаннє звернувся до своєї єдиної доньки. Наступного дня вони ще бачилися у відеозв’язку, а вже 29 серпня їхній зв’язок обірвався.
Загинув Олександр Кіяненко 29 серпня у Краматорському районі від удару ворожого FPV-дрона. Йому навіки 54 роки.
Вічна пам’ять воїну!