Дипломат Дмитро Кулеба в Полтаві: нотатки із зустрічі

Про книгу та багато іншого Дмитро Кулеба розповів на презентації книги 24 жовтня у Полтаві. Він зібрав повний зал не байдужих та зацікавлених полтавців, які змогли поставити питання українському дипломату та отримати бажаний автограф у книзі чи фото на пам’ять.

Усе почалося з того, що після закінчення університету він написав книгу з міжнародного права, яка, на його думку, випереджала свій час. Її досі можна знайти у бібліотеках університетів, що вчать міжнародне право. Після 13-річної роботи в МЗС він написав книгу «Війна за реальність», що вийшла у 2018 році. На сьогодні продали більше 10 тис. примірників. 

Згодом він став міністром закордонних справ, пережив періоди пандемії та повномасштабної війни. У березні 2024 року офіційно «розірвав 21‑річний шлюб з українською дипломатією» після чого одразу взявся за нову книгу.

Автор книги пояснив, що не хотів писати сухі мемуари, тому обрав нестандартну форму: «запросити» читача на класичний дипломатичний прийом і розповісти про роботу дипломатії через їжу та напої. Рецепти й ілюстрації для книги підготував шеф‑кухар Володимир Ярославський, а фінальну розмову сформовано у форматі діалогу автора з журналістом Вадимом Карп’яком і Ярославським.

У книзі він розповідає, як насправді ухвалювалися ключові міжнародні рішення під час вторгнення: постачання зброї, санкції, реакції партнерів. Кулеба аналізує, в яких критичних зауваженнях світ справедливий, а в яких – результат нерозуміння міжнародної логіки. Автор прагнув пояснити механізми роботи світу так, «щоб це було цікаво», а не нудно та мемуарно. Також автор відверто відповів на питання про правдивість матеріалу: книга містить близько 80% правди, а решту 20% не вписано з двох причин. По-перше, щоб не перетворити видання на клікбейтні заголовки в медіа, а по-друге, щоб не розголосити дані, оприлюднення яких могло б зашкодити національним інтересам. Окрім цього, Кулеба каже, що в умовах війни зведення особистих рахунків є «огидним» і непродуктивним.

Книга присвячена українським дипломатам, які витримали удар російського вторгнення, і тим, хто їх підтримував. Головне послання автора – заклик ставити інтереси держави понад власне его, адже перемога країни забезпечить гідне визнання кожного.

Одна з гостей презентації поцікавилась, чи згадує автор у книзі керівника офісу президента Андрія Єрмака. Дмитро Кулеба заявив, що детальні публічні розборки стосунків між посадовцями не мають сенсу в умовах війни. Він наголосив, що життя вже «розставило все на свої місця», і він не прагне втягуватися у зведення особистих рахунків. За словами автора, важливіше, щоб країна перемогла, а потім історія відзначить кожного гідно.

Кулеба каже, що коли індивідуальні амбіції ставляться вище інтересів держави, програє сама країна. Він закликав до «колективної командної гри» й висловив сподівання, що після перемоги кожен отримає своє визнання. Водночас він побажав успіху теперішньому керівництву країни від якого залежать ключові рішення.

За словами дипломата сьогодні армія і влада відображають ті вади, що існують у суспільстві, тому критика політиків не повинна перетворюватися на зневагу до самої держави. Він говорить, що століттями над Україною нав’язували наративи про нібито нездатність мати і захищати власну державу, і внаслідок цього у суспільстві утворився руйнівний рефлекс сумніву у владі.

За його словами, багато історичних трагедій сталися саме через відсутність державно‑інституційної спроможності і закликав не плутати народ із державною системою, адже проблеми в політиці – не вирок самої державності. Також дипломат звернув увагу, що нинішнє покоління – перше за вісім століть, яке зберегло столицю й державу, і закликав піднятися над інформаційним шумом та не дозволяти щоденним новинам знецінювати цей здобуток.

Під час презентації книги дитячий онколог Антонія Артемова подякувала Дмитрові Кулебі та його команді за людське обличчя української дипломатії, яке, за її словами, допомогло вивезти та забезпечити лікування пацієнтів за кордоном під час повномасштабного вторгнення. 

У відповідь Кулеба зауважив, що дипломатична служба – віддзеркалення суспільства, де є й хороші, й погані люди, і що завдання керівництва – прагнути максимальної справедливості в допомозі, хоч врятувати всіх неможливо. Він також підняв тему еміграції та комплексу меншовартості, закликав не романтизувати Захід і не плутати критику влади зі зневагою до держави, наголосивши на потребі подолати апокаліптичне мислення й цінувати досягнення нинішнього покоління.

Дмитро Кулеба сказав, що у подоланні корупції «все можливо» та навів власний приклад:

Ексміністр навів історичний та геополітичний контекст, наголосивши, що питання корупції часто використовувалося зовнішніми політиками, як аргумент для відтермінування інтеграційних України в ЄС. На його думку, євроінтеграція і спротив у 2014 та 2022 роках змінили ставлення партнерів до України, а реформи та боротьба з корупцією – це питання техніки й політичної волі.

На його думку, це пов’язано з тим, що з розваленням соцтабору країни Заходу прийняли рішення залишити на поталу Росії країни, що йдуть по кордону з Польщею, серед них власне була Україна і Білорусь. Якщо з отриманням незалежності Білорусь рівнялася на Росію, Україна прагнула все ж таки доєднатися до Європи:

Дипломат підсумував тим, що повністю викорінити корупцію в країні розміром і складністю України навряд чи можливо, але можна зменшити її до рівня, неприйнятного для суспільства. Для цього потрібен політичний консенсус, прозоре фінансування політики, гарантії власності і активна робота антикорупційних організацій над зміною громадянської культури, а не лише на покаранні посадовців.

Серед гостей презентації була вчителька англійської мови, яка разом зі своїми учнями  як розминку на уроках розбирає твіти та виступи Кулеби. Власне вона поцікавилася, які книжки він радить для підлітків 14-16 років. 

Дмитро Кулеба зазначив, що не хоче, аби дітей «зіпсували» сумні чи лише критичні сюжети, тому радить поєднувати якісну історичну літературу з живими, захопливими творами.

Серед сучасних рекомендацій Кулеба назвав українське фентезі «Аркан вовків», яке уявляє альтернативний розвиток гетьманщини – у творі гетьманат виживає в XVII столітті, формується держава, герої беруть участь у великих військових подіях, що робить історію динамічною й привабливою для підлітків. Також він додав, що його дружина вже читала першу частину цієї серії й порадила її як захопливу.

Водночас Кулеба відзначив важливість класики, серед політично значущих творів він назвав «Чорну раду» Пантелеймона Куліша як книгу, що має виховний ефект і належить до якісної історичної літератури. Для молодших читачів та для того, щоб виховувати любов до читання, він рекомендував «Тореадорів з Васюківки» Всеволода Нестайка, якими сам був зачарований і які, за його словами, заряджають вірою й добрим гумором.

Автор каже, що важливо давати підліткам тексти, які не лише інформують про складні сторінки історії, а й надихають, дозволяють уявити альтернативні світи й виховувати національну самосвідомість через цікаву й доступну прозу.

Окрім цього, на запитання волонтерки щодо другої частини назви книги – «воєнний час» Кулеба відповів, що говорити про війну потрібно відкрито й зважено. Він звернув увагу на гірку статистику та реалії.

У протистоянні з російським агресором чисельніша сторона робить жорсткіші дії, а інформація про підтримку і пам’ять про загиблих допомагає військовим долати психологічні травми. Кулеба подякував волонтерам і журналістам за роботу з історіями бійців, яка дає їм відчуття, що їхні зусилля не забуті, і підкреслив важливість чесної, фактологічної комунікації про воєнні події.