«Мене віником гонять із міськради». Як Оксана Левченко вдруге поновилася на посаді й навіщо
Фото ЗМІСТу
Оксана Левченко виграла судовий спір проти Полтавської міської ради. Її вдруге повертають на посаду судовим рішенням й виплатять 94 тис. грн компенсації.
Про те, що посадовиця поновлена на роботі відомо з коментаря Оксани Левченко ЗМІСТу 27 лютого, документів, які редакції надали джерела та даних джерел у міській раді.
Як Оксана Левченко виграла суд
Полтавський окружний адміністративний суд визнав незаконним звільнення Левченко й поновив її на посаді начальниці Управління земельних ресурсів та земельного кадастру. За вимушений прогул їй матимуть виплатити майже 100 тис. грн з бюджету.
Нагадаємо, що 4 грудня минулого року Оксана Левченко, підписала заяву про звільнення. Надалі вона повідомляла, що пішла на це рішення під тиском. Окрім цього, вважала реорганізацію земельного управління та скорочення штату неправомірними діями, які збиралася оскаржувати у суді. За її словами, відбулося «штучне» скорочення, щоб прибрати її з посади.
Після цього Оксана Левченко звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду й просила визнати розпорядження про її звільнення протиправним.
26 лютого 2024 року Полтавський окружний суд задовольнив її клопотання. Головуючою була суддя Марія Довгопол. Крім того, суд вирішив поновити Левченко на посаді начальниці Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру. Рішення ще може оскаржити міська рада, але юридичний відділ має знайти аргументи, щоб виграти апеляцію.
Це не перший випадок, коли Полтавський окружний адміністративний суд поновлює на посадах звільнених керівників. Наприклад, нещодавно начальниця обласного Управління інфраструктури та цифрової трансформації Тетяна Костенко повернула собі посаду через порушення закону при звільненні. У 2022 році її звільнив Дмитро Лунін, а суд призначив 500 тис. грн компенсації в розмірі 500 тисяч гривень.
Навіщо Оксана Левченко бореться за посаду з якої її двічі звільняли
Оксана Левченко говорить, що не тримається за посаду, а звільнення вона оскаржувала, щоб показати громаді, що не можна звільняти людей як цього захоче керівник громади, бо для цього є закони:
«Я не прийшла працювати на депутатів або Катерину Ямщикову як фізичну особу. Я прийшла служити громаді й виконувала свої посадові обовʼязки. Багато питань ми вирішували на рівні рішень ради, а рішень нової команди не виносили. Там і про фермерські господарства, які чекали приватизації часток паїв, і про людей, які хотіли отримати ділянки біля будинків. …
Я не партійна. і хочу показати всім громадам, що так робити не можна. Якщо людину незаконно звільняють, вона може відновити свої права. … Я б хотіла реалізовувати свої ініціативи, але якщо мене гонять віником із міської ради, то чого я маю кланятися».
Жінка говорить, що повідомила про рішення суду департамент та Катерину Ямщикову. Нині очікує на їхнє рішення й міркує чи зможе працювати в управлінні, адже має пропозиції з інших громад.