Ми всі – гопники. Полтавців запрошують на виставку і презентацію колекції одягу
Рівно за тиждень, 16-17 березня, в полтавську ЦУМі відкриють персональну виставку робіт «Полтавські гопники в космосі» молодої художниці Марії Сущук, а також представлять її спільний проект із брендом одягу Tim Faden. Крім перегляду картин, гості зможуть приміряти речі з нової колекції.
Хоча назва і трохи провокативна, самі «гопники» дуже милі – такі собі зайчики в спортивному одязі з капюшонами. Марія Сущук розповіла ЗМІСТу, що це не випадково, і пов’язано з її першою персональною виставкою «Ми – наші планети»:
«З однієї сторони, мені подобається слово гопник, по-друге – воно у тренді. А по-третє – по суті, ми всі являємося гопниками по відношенню до космосу, до нашої планети, адже ми її використовуємо. Тому гопники».
До виставки вона готує шість невеликих полотен у стилі примітивізму і поп-арту, які об’єднані одним сюжетом.
Марія Сущук зізналася, що завжди мріяла робити одяг. Але коли отримала пропозицію від полтавського бренду Tim Faden, то була шокована, і нікому не говорила про це зо два тижні. Спочатку дівчина подумала, що вони побачили її відеоблог Oblepihoy Oblepi на YouTube, і пропонують знімати відео:
«Мені написали: "Маша, як ти ставишся до колаборації?" І я така думаю: ух, ти, мені – пропозиція! Круто, буду знімати, як вони роблять одяг! А вони такі: "Ну, ти ж художник?" І я: а, точно, я – художник. Ну, супер!»
Робота над «гопниками» почалася ще в 2017-му році, але перший ескіз з’явився в 2010-му. Тоді дівчина навчалася в Київському національному університету імені Тараса Шевченко на геофізика. Але навчання їй не подобалося, і вона малювала для себе. Хоча і зараз, після персональної виставки у Полтаві, київських галереях та Нацбанку, помітно, що вона соромиться назвати себе художницею:
«Я без художньої освіти, і мені здається, що люди, які витратили на знання багато часу, не загубили себе в університеті – вони реально заслуговують поваги. Я, наприклад, себе в геофізиці втратила – викладачі не ті, ставлення не те. По суті, наша освіта робить все, щоб ти її розлюбив. Якщо ти не любиш всім серцем від початку, а думаєш – о, класно, спробую, – то ні, це не працює. Багато художників, які залишилися в руслі від самого початку, і мені вони подобаються. Це круто».
Щоб удосконалити свою майстерність, вона постійно спілкувалася з художниками, дослухалася до критики і практикувала. У 2013-му Марія Сущук почала вчитися малювати олією, відвідуючи майстер-класи художниці Людмили Нечай у Києві. Після цього у дівчини з’явилася сміливість малювати олійними фарбами, – виявилося, що це легше, ніж звичним акрилом.
Особливим натхненням для неї стала Революція Гідності. Марія Сущук тоді жила і працювала в Києві. Одного разу вони з друзями вирішили підсвітити пам’ятник Батьківщині-матері. Їм вдалося дістати світлові пушки, і монумент отримав жовто-синю підсвічування, а Марія – картину.
«Мені подобається поєднувати творчість як зображувальне мистецтво з відео та всілякими інсталяціями. І зараз я теж хочу суміщати і відео, і олійний живопис. Це називається 3D-мапінг – доповнення картини візуальними світловими елементами. По моїм картинам в минулій серії "Ми – наші планети" ходили чоловічки, і це була така інсталяція, від якої неможливо було відірватися. Мені подобається це робити, і людей таке цікавить.
Я думаю, що живопис як такий став нудним для нашого покоління. Ми на стільки мобільні, що нам потрібно, аби все відбувалося швидко, було феєричне, і тому я хочу робити щось таке».
Зараз вона повернулася до Полтави, обладнала майстерню вдома, а на час створення колекції працює на виробництві.
Художниця каже, що малює ескізи, показує модельєрам, і потім вони разом обговорюють, яким буде крій, шви та принти. Найголовнішою дилемою було саме нанесення принтів на тканину – як з’ясувалося, у Полтаві це зробити неможливо через відсутність обладнання. Вже наступними вихідними побачимо, як виробники вирішили цю задачу.
«Я впевнена, що "гопників" ніхто не зрозуміє. Думаю, що всі картини для того, щоб кожен знаходив своє, зрозуміти чи не зрозуміти – це вже інше. Мені подобається, що ця серія весела. Я раніше трошки в іншому жанрі писала. І мене вона веселить, дуже. Я отримую шалене позитивне відчуття, коли бачу зі зображення. І тому, думаю, мені байдуже – зрозуміють чи ні.
А те, що назва така зухвала – можливо, більшість не любить цих людей, і бачить їх як якихось чуваків, які ходять з ножем по вулиці. Я бачу їх по-іншому».
Переглянути картини Марії Сущук та ознайомитися з колаборацією полтавських модельєрів та художниці можна все наступними вихідними у ЦУМі. Початок о 14-й годині.
Обкладинка Богдана Оженілка
Фото Олега Журавльова і Марії Сущук