На Полтавщині віднайшли історію старовинного цегельного заводу Августа Гауха

Документальні підтвердження в адресній книзі від 1907 року підтвердили, що тут існував цегельний завод Августа Гауха. Про знахідку 6 листопада повідомили у Глобинській громаді.

В Ярошах на початку 20 століття працював цегельний завод, що входив в склад Пирогівської волості Кременчуцького повіту. Місцеві мешканці пам’ятають розбір великого ангара на початку села та гру хлопців у залишках випалювальних печей у 1970‑х роках. У спогадах, зібраних в праці Олександра Матвійця «Школа і Долі», зустрічаються згадки про німця Августа Гауха – власника цегельні, чия продукція мала клеймо «Г Ф».

Орієнтовне місце цегельні розташоване біля річки, що відповідало технології тодішнього будівництва цегельних заводів. Тоді воду використовували для підготовки глини та для приводів насосів і лотків, які прискорювали виробничий процес.

Місцеві розповіді й клеймовані цеглини, залишки ангара та сліди печей узгоджуються з цією технологічною логікою виробництва. На цегельному підприємстві працювали від 15 до 150 робітників. Під час огляду Пирогівського навчального корпусу дослідники не знайшли беззаперечних слідів саме ярошівської цегли в його стінах, адже на даху й інших фрагментах зафіксовано інші клейма – «В. К.» та «Г». Тож питання джерела матеріалу для окремих пам’яток залишається відкритим.

Едуард Чіп домовився про міні екскурсію біля Пирогівського ВПУ в надії побачити будівлю, зведену тією самою цеглою, що й місцевий цегельний завод. Оглянувши акуратну муровану кладку пам’ятки, учасники екскурсії вирушили на територію колишнього заводу, який наприкінці 19 на початку 20 століття відігравав важливу роль в економіці Кременчуцького повіту.

Завод пов’язував майстрів з Градизька і Ярошів – місцеві пічники славилися вмінням будувати довговічні печі, комини й лежанки, а ярошівські майстри робили міцну вогнетривку цеглу. У Градизьку була велика пристань, звідки Дніпровою водою перевозили цеглу з різних фабрик, і ярошівська продукція за міцністю не поступалася іншим.

Мешканці Ярошів неодноразово знаходили клеймовані цеглини з літерами «А. Г.» під час обробітку городів і при розбиранні старих печей. У 1972 році місцеві господарі, розбираючи складське приміщення Августа Гауха, використали знайдену цеглу для будівництва нових споруд – матеріал виявився довговічним і цінним.

Мешканці Ярошів неодноразово знаходили клеймовані цеглини з літерами «А. Г.» під час обробітку городів і при розбиранні старих печей. У 1972 році місцеві господарі, розбираючи складське приміщення Августа Гауха, використали знайдену цеглу для будівництва нових споруд – матеріал виявився довговічним і цінним.

За спогадами місцевих, Август Гаух був дбайливим і скрупульозним організатором. Його цегельня працювала як мануфактура вогнетривкої цегли й витримувала конкуренцію інших виробників. Саме тому клеймо «А. Г.» часто зустрічається в залишках печей, а не завжди в стінах великих будівель, в яких могли використати матеріали з різних заводів.

Август Гаух помер під час Першої світової війни й похований у Ярошах. Під час німецької окупації 1941–1943 років його могилу впорядкували, а в радянські часи її сліди намагалися стерти. Колгоспи користувалися цегельним заводом до середини 1960‑х років, після чого демонтажі і реквізиція обладнання призвели до зникнення багатьох слідів підприємства.

ЗМІСТ писав, про фарфоровий завод, який почав працювати у червні 1964 році. Знаходився на вул. Решетилівській, 39 (зупинка фарфоровий завод). Завод спочатку випускав тільки плоскі товари – глибокі та мілкі тарілки, пише Віталій Юхно в листі до Полтавського вісника у 2015 році.