Остання дорога 19-річного азовця. Полтавщина попрощалася з добровольцем Олексієм Безклинським

Фото: Новосанжарська громада
Молодий воїн глушив російські дрони на Донеччині, проте вважав, що цього недостатньо. Згодом воїн виконував завдання у військовій розвідці.
Батьки спочатку не знали про рішення сина підписати контракт. Хлопець добровольцем долучився до лав полку «Азов». Новосанжарська громада повідомила, що 8 квітня сотні людей на колінах зустріли полеглого воїна на щиті.

Бойовий шлях азовця Олексія Безклинського
Воїн народився 16 січня 2006 року в Кременчуці, а згодом родина переїхала до Нових Санжар. У селищі хлопець навчався у дитсадку «Сонечко» та ходив до школи. Друг захисника згадує, що Олексій Безклинський спочатку не дуже серйозно ставився до навчання, але потім переосмислив свій підхід.

Захисник любив спорт, відвідував місцеву Дитячу юнацько-спортивну школу, відділення паверліфтингу. У громаді пишуть, що захисник хлопець не задля чемпіонських титулів чи перемог, а для самоудосконалення.


Після школи воїн вступив до Полтавської політехніки імені Юрія Кондратюка, але на другому курсі перевівся на заочну форму. У жовтні минулого року Олексій Безклинський підписав контракт з Національною гвардією України.

У громаді пишуть, що Олексій Безклинський був спокійним і врівноваженим, проте дуже рішучим і цілеспрямованим. Рішення про підписання контракту воїн ухвалив самостійно. Батьки дізналися про це вже після підписання.

Служба добровольця розпочалася в Києві в рекрутинговому центрі, де він проходив військовий вишкіл. Після навчання воїн виконував завдання на Торецькому напрямку, в полку «Азов».

Олексій Безклинський глушив дрони, проте вважав, що цього недостатньо для ефективної боротьби. Азовець попросився у військову розвідку, щоб знищувати більше ворогів. Під час бойових завдань доброволець вступав у стрілецький бій.

Юний воїн телефонував рідним із фронту, ніколи не скаржився, а заспокоював рідних, що все добре. У громаді пишуть, що Олексій Безклинський мав багато планів на майбутнє, мріяв купити ноутбук та авто, яке б чекало закінчення війни і його повернення.

Старший солдат загинув 1 квітня в Дружківці на Донеччині. Провести Олексія прийшла родина, побратими та друзі. Траурний мітинг пам’яті відбувся на центральному кладовищі Нових Санжар. Батькам захисника вручили прапор України, який зняли з його домовини.


Вічна пам’ять полеглому добровольцю!