Остання путь воїна під українськими прапорами: Полтавщина прощалася з героєм Віктором Виплавнем
У березні Віктор Виплавень отримав тяжке поранення у боях за Вугледар. Понад 2 місяці лікарі боролися за його життя, але у травні серце воїна зупинилося від гострої серцевої недостатності.
Прощання із захисником відбулося у Хоролі 20 травня. До прощальної церемонії долучилися рідні, друзі, побратими та усі небайдужі. Воїна провели у вічність під синьо-жовтими прапорами.
У перший день війни пан Віктор з’явився у Лубенський відділ РТЦК та СП і приступив на військову службу в складі роти охорони. 16 лютого 2023 року пройшов навчання у м.Біла Церква і разом із бойовими побратимами – «чорними запорожцями» відправився захищати Батьківщину на східні кордони в зону найзапекліших бойових дій.
Віктор Виплавень народився 16 липня 1970 року в Хоролі. Після здобуття вищої освіти за спеціальністю «Інженер-механік» розпочав трудову діяльність у колишньому підприємстві ВАТ «Хорольська сільгоспхімія» на посаді інженера-технолога.
Потім працював на Хорольському механічному заводі на посаді електрозварювальника автоматичних та напівавтоматичних машин. За 22 роки праці на підприємстві зарекомендував себе відмінним спеціалістом, грамотним та перспективним працівником. Як один із найкращих провідних фахівців заводу з електрозварювальної справи, освоював і впроваджував у виробництво машин і механізмів передові інноваціні технології.
Воїн мав високий рівень самоорганізації і дисципліни, вів здоровий спосіб життя і активно займався спортом. У 2012 році здобув титул чемпіона України з пауерліфтингу в категорії ветеранів. Неодноразово ставав призером та абсолютним переможцем Всеукраїнських змагань по жиму штанги та інших силових дисциплін, що проводилися під егідою Федерації пауерліфтингу України RAW 100%. Віктор був мудрим взірцевим, терплячим наставником і тренером для юнаків, яким він привив любов до спорту.
7 березня 2023 року сержант по мобілізації, воїн 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців отримав тяжке поранення в районі Вугледару Донецької області. У багатьох медичних закладах України переніс чимало оперативних втручань та проходив реабілітацію. 18 травня, після проходження довготривалого лікування, серце Захисника навічно зупинилося від хронічної ішемічної хвороби – гострої серцевої недостатності.
У захисника лишилася дружина, син, брат та батько.
Вічна пам’ять герою!