Під час екскурсії у Полтаві розповіли, хто така парижанка з-під Диканьки та чому її картини були у Луврі
????????????????????????????????????
У Полтаві вже 2 роки існує мандрівна спільнота «Пока, тєлік», яка проводить екскурсії по всій Україні. 11 березня у полтавському Корпусному парку група провела чергову екскурсію, під час якої розказували про відомих жінок Полтави та Полтавської області.
«У Полтави жіноче обличчя» – саме так називається екскурсія, яка відбулася у центрі Полтави, в Корпусному парку. Організувала культурний захід мандрівна спільнота «Пока, тєлік».
Група існує вже більше двох років. Екскурсії проводять не лише в Полтаві та області, а й по всій Україні.
Організаторка мандрівної спільноти Лариса Степанова детальніше розповіла, чому вони називаються «Пока, тєлік»:
«У нас є навіть слоган, що ми не дивимося телевізора, мандруємо і хочемо бачити все на власні очі. Тобто, телевізору не довіряємо, тільки очам».
Проводити екскурсії на початку весни та говорити про відомих полтавських жінок вже стало традицією. Таким чином спільнота відкриває мандрівний сезон.
Послухати жіночі біографії прийшли зо два десятки полтавок. Історичні факти розповідала екскурсовод Тамара Кулинич.
Парижанка з-під Диканьки
Екскурсію Тамара Кулинич розпочала із розповіді про славетну французьку художницю українського походження Марію Башкірцеву.
Колись у Будинку дворянського зібрання (колишні кінотеатр Котляревського) збиралася полтавська аристократія. Головою «бомонду» був Костянстин Башкірцев. Його батько, Павло, був військовим, тому і сина відправив опановувати ту ж професію.
Але такий фах Костянтину прийшов не до смаку, тому при першій нагоді він йде у відставку. Після цього оселяється в маєтку в Гавронцях, що в Диканському районі. Одружується з Марією Бабаніною.
23 листопада 1858 з’явилася на світ дівчинка, яку назвали так само, як і матір – Марією. Протягом 2 років Марія прожила в Гавронцях. Потім Марії Бабіній набридли походеньки чоловіка, тому вона залишає сина з батьком, і разом з дочкою Марією переїжджає до власного батька.
Дідусь маленької Марії також був військовим. Він жив в Черняхівці Чутівського району.
Свого часу дідусь одружився на бідній французькій дворянці. Оскільки бабуся вільно говорила французькою, маленька Марія також вивчила цю мову. Також вона добре знала українську, російську, англійську, німецьку та італійську мови. Потім вивчила давньогрецьку і латинську для того, щоб в оригіналі читати давньогрецьких і римських філософів.
Дівчинка росла дуже талановитою. Грала на всіх музичних інструментах та гарно співала.
Коли Марії виповнилося 12 років, вона покидає Україну (тоді Російську імперію). Оселяється в Парижі. Саме там Марія йде на прослуховування до французького вокаліста П’єра Вартеля. Дівчина вразила його, адже мала діапазон голосу 3 октави без трьох нот.
Пізніше вступає в паризьку художню школа Жульєна, де вчили малюванню. 7-річний термін навчання Марія опанувала за 4 роки. Кожного року отримувала медаль за успіхи у навчанні.
Марія Башкірцева стала була першою жінкою-художницею та українською мисткинею, чиї картини були представлені в Луврі.
Дівчина з-під Диканьки зробила ваговий вклад у французьке мистецтво. Доказом цього слугує наступний факт, про який розповіла екскурсовод:
«Коли будете в Парижі, в Люксембурзькому палаці, побачите статую «Безсмертя». Чорний ангел тримає в руках список, а біля його ніг помирає юний геній. Очі генія спрямовані на список. Серед геніальних французький імен, які рано пішли з життя, є ім’я Марії Башкірцевої».
Робіт Марії в Полтаві немає. У трьох українських музеях є три картини мисткині: в Сумах, Харкові та Дніпрі.
Також відомо, що у 12 років Марія почала вести щоденник французькою мовою. Він є значним літературним твором французької літератури. Перекладений російською мовою.
Марія померла від туберкульозу у віці 25 років, 31 жовтня 1884 року. Похована на кладовищі під Парижем.
Меценатка з гетьманського роду
Єлизавета Скоропадська народилася 12 січня 1832 року. Жінка походить з роду Скоропадських, який нараховує двох гетьманів.
Родина мала великі статки. Маєтки були і в Нових Санжарах, і в Гожулах. А в Полтаві був будинок, який знаходився на місці сучасної школи №6.
Єлизавета розуміла, що без освіти не може існувати нація. Тому сприяла відкриттю багатьох навчальних закладів. Наприклад, чоловіча школа на Павленках була відкрита її зусиллями. Також жінка дала велику грошову суму на заснування товариства імені Тараса Шевченка у Львові.
Смерть чоловіка та доньки підкосило здоров’я Єлизавети. До того ж, син не виправдав сподівання матері, вимагав багато грошей. Останньою краплею стала звістка про те, що сину потрібно 100 тисяч франків. Невдовзі після цього Єлизавета померла. Сталося це 27 березня 1890 року.