Після двох років невідомості підтвердили загибель гранатометника з Полтавщини: на щиті додому повернувся Михайло Черненко
Колаж ЗМІСТу
Воїн з 2023 року стояв на захисті України. Нещодавно за результатами експертизи стало відомо, що свій останній бій захисник прийняв у березні 2024 року.
Трагічну звістку сповістили 11 липня у Кобеляцькій громаді. Провести Героя в останню дорогу зібралися жителі села, рідні та близькі, друзі, волонтери, представники міської ради та старостату.
Михайло Черненко народився народився 8 вересня 1975 року в селі Орлик, що на Полтавщині. Навчався в Орлицькій середній школі. Згодом обрав професію механізатора.
Строкову службу у 1993 році проходив у місті Феодосія Автономної Республіки Крим. З поверненням додому у 1995 році спочатку працював трактористом у рідному селі Орлик, а з 2000 року — в Орлицькому лісництві. Із 2002 року Михайло Григорович працював кочегаром у школі села Молодіжне, а згодом продовжив працювати в Придніпрянській школі.
У 2001 році Михайло Черненко одружився та будував сімейне життя. Згодом у подружжя народився син Олексій.
З початком повномасштабної війни чоловік приєднався до лав Збройних Сил України. На посаді гранатометника гранатометного розрахунку протитанкового взводу він проходив службу у механізованій військовій частині А4722.
Молодший сержант виконував бойові завдання на Харківському напрямку, а згодом був переведений на Запорізький. Побратими знали його за позивним «Лісоруб».
Захисник перестав виходити на зв’язок у березні 2024 року. Два з половиною роки рідні чекали на звістку та жили надією. Лише після проведення молекулярно-генетичної експертизи ДНК було офіційно встановили, що виконуючи бойове завдання 2 березня 2024 року Михайло Черненко прийняв свій останній бій поблизу села Вербове Запорізької області.
Вічна пам’ять!
Згадаймо імена полеглих захисників з Полтавщини
У квітні 2025 року Володимира Купчака мобілізували до лав Збройних Сил України, де він служив навідником-кулеметником. Поранення, що стало фатальним, солдат отримав 27 січня 2026 року поблизу Краматорська: ворожий дрон поцілив в автомобіль, яким Володимир доправляв побратимів на позиції.
Артем Мандич у 2024 році вдруге взяв до рук зброю у складі Збройних Сил України. Боєць проходив службу на посаді гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти. 29 січня 2025 року старший солдат Артем Мандич загинув через ворожий артилерійський обстріл поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області.
Олександр Борисенко до лав Збройних Сил України приєднався 17 січня 2025 року на посаді стрільця-снайпера аеромобільного відділення. Життя Олександра Борисенка обірвалося 9 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. 10 липня у Свято-Успенському соборі відбулося прощання з воїном.