Полтава – не місто туризму на 45 хвилин. Що показувати гостям
Стандартний маршрут для туриста у Полтаві: Корпусний сад – вул. Соборності – пам’ятник галушці – Біла альтанка. Можливо, ще пам’ятник Івану Котляревському та Миколі Гоголю, кілька скверів, музеї та поле Полтавської битви.
Про це розповіли архітекторки Оксана Бєлявська та Ірина Особік 18 квітня під час публічного обговорення «Полтава, яку варто зберегти».
Оксана Бєлявська каже, що насправді у Полтаві є на що дивитися, про що розповідати і що показувати. Для цього потрібно просто звернути з вул. Соборності і прогулятися вул. Стрітенською, Пилипа Орлика чи Гоголя. Поїхати до Дослідного поля чи у містечко поблизу Музею Полтавської битви.
Варто почитати про цікаві будівлі у нашому місті, про людей, які колись жили у них і творили історію. Також можна замовити екскурсію у місцевих агенцій туризму:
«Варто зануритися на другорядні вулички. І там є сліди 19 століття. Це не супер архітектура, яку можна порівняти з будівлями Праги, Відня, Кракова. Це зовсім інша архітектура, вона наша і нам варто цінувати», – говорить Оксана Бєлявська.
Один з цікавих об’єктів, що вартий уваги, – Спаська церква. Про неї писав архітектор, який займався відбудовою Полтави після Другої світової війни Лев Вайнгорт:
«В Полтаве битва с прошлым не состоялась. Кого из полтавчан оставляет равнодушным прелестный уголок города с одним из самых интересных городских памятников - "на месте отдыха Петра I после битвы" и жемчужиной исторического наследия – Спасской церковью. Но мало кто теперь помнит, что одно время памятника этого не было – его разобрали и готовили к сдаче на металлолом. А насчет церкви, наверное, никто и не знает, что она была обречена на серьезную переделку. Памятник сооружен в 1849 году к 140-летию Полтавской битвы взамен стоявшего на том же месте с 1817 года кирпичного обелиска, отмечавшего событие происходившее в доме казака Магденко: в нем был Петр I после окончания Полтавского сражения».
Будинок лікаря Олександра Волкенштейна на вул. Шевченка, 13. Оксана Бєлявська каже, що це малопримітна будівля, але там жив видатний діяч Олександр Волкенштейн та російська революціонерка українського походження Людмила Волкенштейн.
Будинок училища імператорського російського музичного товариства на розі вул. Небесної сотні і вул. Котляревського. Тут зароджувалася музична традиція Полтави. Оксана Бєлявська каже, що вона певним чином відставала від течій в імперії, але за останні 20 років 19 століття не тільки наздогнала, але ще й перегнала великі міста імперії:
«Таких об’єктів безліч, вони не вивчені. Не включені в маршрути, не показані полтавцям. І через це відбуваються знецінювання того, що ми маємо насправді. Треба показувати, і тоді може зміниться думка про середовище і міська рада буде теж інакше дивитися на потенціал історичного міста».
Формування якісного історичного середовища – перший крок до успіху і початку процесу збереження пам’яток. Ірина Особік наводить приклад Львова. Там комунікація між владою і громадою вибудувана так, що усі разом створюють і втілюють програми для збереження. До прикладу, відновлення старовинних дверей у первісному вигляді.
«Якісне історичне середовище, коли приїжджає турист, ходить вулицями, залишає гроші. Було неприємно, коли я відкрила для себе, що це місто туризму 45 хвилин. Це боляче. У нас працює кілька гарних екскурсоводів, які водять по міському середовищу в інший бік від Соборності. Ми знаємо цікаві пам’ятки, вулиці, які зберегли атмосферу. Стрітенська, Гоголя, Балакіна, Шолом-Алейхема. Є на що дивитися. Коли заходиш на ці вулиці, то занурюєшся у Полтаву, якої нам не вистачає».