Полтаву відвідав найстаріший творчий колектив України (ФОТОРЕПОРТАЖ)
Національна заслужена капела бандуристів України імені Г.І.Майбороди, яка відсвяткувала 100-річний ювілей, вперше виступила у Полтаві.
Музики приїхали зі святковою програмою під назвою «Нині в нас Різдво!» у середу, 9 січня. Концерт пройшов у концертній залі «Полтавського симфонічного оркестру», розташованій у колишньому приміщенні «Лтави».
Капела виступила неповним складом – з 70 артистів на сцені було 55. Але це не завадило їм відіграти різдвяну програму, заспівавши майже зо два десятки колядок – від відомих «Роди, Боже, жито» і «Народився Бог на санях» до менш розкручених, наприклад, «Пане, пане-господарю» або «Пречистая Діва сина породила».
Оплесками зустрічали глядачі квартети, квінтети й дуети бандуристів, а українська повстанська пісня «Різдвяна ніч», присвячена воїнам АТО, викликала ще більше овацій. Драматичні й драйвові, ліричні й веселі, колядки чергувалися з усними привітаннями від музикантів.
Звичайно, не обійшлося без прославленого й озвученого багатьма мовами «Щедрика». Твір Леонтовича артисти виконували а капела по наростаючій, раз у раз посилюючи звучання.
Крім різних видів бандур, музиканти використовували бубон, ксилофон і кахон (ударний інструмент у вигляді коробки, виготовлений з дерева).
Як розповів перед початком заходу Юрій Курач, художній керівник і головний диригент, національна заслужена капела бандуристів України ім. Г.І.Майбороди була утворена в 1918 році музикантом Василем Ємцем. Його задум підтримав гетьман Іван Скоропадський, а в 1935 році київська капела об’єдналася з полтавською, утворивши єдиний колектив.
У репертуарі гостей – 10 концертних програм, присвячених різним святам. Крім колядок та щедрівок, є ретельно відібрані пісні до Шевченківських днів у березні (тоді бандуристи співають у філармонії), Дня матері, Покрови, відзначання Дня Конституції та Незалежності.
«Тому ми весь час не встигаємо не те, що повторити – оновити репертуар», - сміючись, зазначив керівник.
Неймовірно, але факт: колектив діяв навіть за час комуністичного режиму. Юрій Курач, який 30 років очолював іншу капелу (Муніципальну академічну чоловічу хорову капелу імені Л.Ревуцького), зазначив, що в 1989 році, коли почалася перебудова, сперечався з партійним керівництвом, намагаючись довести, що колядки і щедрівки були надбанням не релігії, а української культури:
«Так, воно було заборонено, але потім якось само собою дозволялося. Якщо взяти “Щедрик, щедрик, щедрівочка”, то воно в принципі йде не від християнства, а від язичництва. Бо “прилетіла ластівочка”. А язичники мали новий рік з весни, а не з грудня. Тому ми домовлялися, і там були досить не дурні люди. Вони розуміли, що то можна співати».
За словами керівника, інтерес до бандури й української музики він легко відстежує за бажаючими працювати в капелі:
«Знаєте, я дивлюся по тому, яка черга бандуристів до мене на роботу. У консерваторії в Києві багато студентів, в інституті культури і мистецтв – багато, в інституті Драгоманова – багато. І вони всі граючі, всі співаючі, всі хочуть працювати в капелі. У нас просто немає місця: був конкурс в листопаді, взяли двох, у грудні ще взяли трьох-чотирьох, бо були місця. Молоді, талановиті, граючі, співаючі!»
Після Полтави капела вирушить до Харкова та Кривого Рогу, потім відіграє два концерти в Києвському театрі оперетти і поїде з гастролями на Західну Україну.
Фото Олега Журавльова