У громаді на Полтавщині попрощалися з 25-річним воїном, який три роки вважався зниклим безвісти

У Великобагачанській громаді 10 листопада в останню путь провели захисника Дмитра Ярмолу. Про прощання з воїном повідомила Великобагачанська селищна рада.

Дмитро Ярмола народився 3 серпня 1998 року в селі Байрак. Там же він пішов до першого класу місцевої школи. Після закінчення школи у 2013 році він продовжив навчання у Полтавському коледжі імені Чепіги, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів.Працював охоронцем у ТОВ «Білагро».

У 2018 році Дмитра Ярмолу призвали до лав Збройних Сил України. Служив у Десні, пізніше був переведений до Києва. Проходив службу в президентському полку. Потім служив в Олександрії Кіровоградської області. За час служби отримував подяки та грамоти від командування. Йому було присвоєно звання старшого солдата.

У січні 2023 року Дмитро знову став до лав Збройних Сил України, щоб захищати рідну землю від російського агресора. Після перепідготовки його направили до 1-го батальйону морської піхоти «Катран» 38-ї бригади морської піхоти. Разом із побратимами він брав участь у бойових діях під Новоукраїнкою та Шахтарським Донецької області, а також у боях за Кринки на Херсонщині.

9 листопада 2023 року поблизу населеного пункту Кринки Херсонської області Дмитро загинув під час виконання бойового завдання. Йому було лише 25 років…

Тривалий час рідні жили між болем і надією, адже Дмитро вважався зниклим безвісти. Три роки очікування завершилися найстрашнішою звісткою. І сьогодні він повернувся до рідного Байрака, щоб назавжди залишитися у рідній землі.

За мужність, відвагу та самовідданість у захисті України Дмитра Ярмолу посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

У скорботі залишилися мама Наталія Володимирівна, брат Артем, сестра Ярослава, рідні, друзі, побратими та всі, хто знав і любив Дмитра.

Світла пам’ять захиснику!

Олександр Хоменко 17 грудня 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України. Він служив молодшим сержантом автомобільного відділення паливно-мастильних матеріалів першого механізованого батальйону військової частини А5003, чесно та сумлінно виконував свій військовий обов'язок перед Батьківщиною. На долю Олександра Хоменка випали тяжкі життєві випробування. Зовсім нещодавно у захисника померла кохана дружина. А 6 листопада 2026 року в рідній домівці зупинилося і його власне серце. Без батьківської підтримки, любові та опіки залишився син Богдан.

Вадим Цись народився 19 жовтня 1980 року в Миргороді. Із початком повномасштабного російського вторгнення у 2022 році Вадим Цись, не чекаючи повістки, добровільно став на захист країни. Він служив гранатометником механізованого відділення у складі 116-ї окремої механізованої бригади, виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку. 8 травня 2024 року поблизу села Лиман Перший Куп’янського району Харківської області воїн зник безвісти. Після тривалих місяців очікування результати ДНК-експертизи підтвердили загибель захисника.