#worldprematurityday: неонатолог Валерій Похилько – про світовий досвід і роботу в команді

Цього року українська Асоціація батьків передчасно народжених дітей запустили в мережі флешмоб #timeToDream, приєднавшись до світового #worldprematurityday. Учасники акції діляться фотографіями та історіями своїх «поспішайчиків» (так ніжно називають передчасно народжених діток), які вже підросли і будуть плани на майбутнє. За милими фото усміхнених малюків – десятки годин батьківського відчаю, зусилля цілої команди медиків і величезна сила любові.

ЗМІСТ поспілкувався з одним із тих, хто щодня працює з маленькими полтавцями-«поспішайчиками» – Валерієм Похилько, доктором медичних наук, професором, головою полтавської спілки неонатологів, заслуженим лікарем України. Він на початку листопада повернувся з Парижу, де в складі української делегації виступав на 7-му Конгресі Європейської Академії Педіатрії. Про що розповідали наші фахівці, болючі питання неонатології та педіатрії в різних країнах, ситуацію з передчасно народженими малюками в Полтаві зокрема й Україні в цілому – з перших вуст.

Кілька слів про те, чим ми займаємося. У нас кафедра педіатрії, пропедевтики та неонатології. Тобто ми займаємося педіатрією, що вивчає хвороби дитячого віку; пропедевтика – це навчання, як обстежити дитинку, а неонатологія – це наука, яка займається дітьми внутрішньоутробно у мами й після народження до 28 дня. Ми проводимо навчання й коригуємо роботу в усіх реанімаційних відділеннях всіх реанімацій міста й області, міського пологового будинку, обласної дитячої лікарні й перинатального центру.

Ми дуже переймаємось тим, який саме нервово-психічний розвиток мають передчасно народжені діти, діти з екстремально низькою вагою і діти, які народилися до 37 тижня вагітності. У них є цілий ряд фізіологічних ускладнень, що виникають у результаті адаптації до зовнішнього середовища. Головна причина ускладнень – це дихальні розлади, тобто те, що пов’язане із легенями та диханням. У результаті нестачі кисню виникають такі проблеми: гіпоксія (кисневе голодування) мозку і проблема саме енцефалопатії (загальна назва для незапальних уражень головного мозку з порушенням його функцій) і гіпоксичного ураження мозку (внаслідок зниження постачання кисню).

Дитина тоді гірше думає, гірше розмовляє, гірше розвивається, її IQ менше. Діти, які мали проблеми, пов’язані з кисневим голодуванням саме в перинатальному періоді, потім гірше навчаються в школі, більш роздратовані, вони погано адаптуються. У них затримується психомоторний розвиток, більшість знаходяться в депресивних станах. Тобто це все взаємозв’язане між собою.

Ми вивчали, як впливають різні ускладнення, такі як асфіксія (порушення прохідності дихальних шляхів з різних причин), сепсис, недоношеність саме на розвиток мозку і на внутрішньошлуночкові (внутрішньочерепні) крововиливи (ВШК).

Наша наукова робота «Ефективність пакетного рішення в профілактиці тяжких внутрішньошлуночкових крововиливів в екстремально недоношених дітей» була присвячена різним ускладненням і впливам, що можуть виникати внаслідок медичних помилок. Існує такий термін, як ятрогенія – помилкові дії лікаря, що призводять до наслідків. Але помилка може виникнути з різних причин. У світі задля того, щоб не мати ускладнень, постійно тривають обговорення – всі стараються уникати навіть помилок, яких може припуститися медична сестра.

Наша доповідь була присвячена саме заходам і рішенням, які б дали можливість знизити кількість внутрішньочерепних крововиливів саме серед передчасно народжених дітей. Звичайно, є цілий ряд медичних заходів, що мінімізують ризики. Але ми вирішили, що потрібно поговорити про те, які все-таки проблеми є саме в лікувальному закладі, в нас, медиків, і які б ми могли невілювати. І ми вирішили розібратися з несприятливими медичними подіями, що виникають саме в клініці, та на яких етапах це трапляється.

Ви знаєте, що в лікуванні дитини приймає участь великий колектив – це акушер-гінеколог, акушерка, неонатолог, дитячий анестезіолог, медична медсестра інтенсивної терапії, медична сестра загальної палати. Це мультидисципліарна команда, яка працює на єдиний результат – на дитину. І ми задумалися: а що може впливати на це? А впливати може незгуртованість або непорозуміння в команді, тобто відсутність комунікації. І саме тому ми сформували і виклали в так звані чек-лісти.

Чек-ліст – це мультидисциплінарний документ. Він дуже простий. Припустимо, медсестра працює 8 годин, у неї купа задач, поточна робота. Вона підходить до дитини і виникає питання: що вона може забути саме при аналізі, коли дивиться на маля? А в чек-листі є чітко сформульовані питання, на які медична сестра має дати відповідь і поставити галочки. Тим самим вона нівелює саму можливість забути щось зробити.

Такі чек-листи передбачені для всіх членів команди.

Наприклад, є певний чек-ліст для акушерів, які заходи вони повинні провести для того, щоб знизити певні наслідки. Якщо відмічених галочкою факторів набирається хоча б 4, то дитина потрапляє в групу ризику з розвитку внутрішньочерепних крововиливів.

Ми з вами перейшли на більш неонатальні проблеми, хоча вистачає проблем і педіатричного характеру. Можемо говорити про різні порушення – ендокринні, неврологічні, нефрологічні. Їх дуже багато.

Але є так звана цивілізаційна проблема. Це те, що діти мало рухаються, не займаються спортом. Крім цього, в дітей є ожиріння, гіпертензія (підвищення тиску), ендокринні порушення. В ожирінні Україна вийшла на 3 місце в світі!

Ці проблеми розглядалися на плановому конгресі як хвороби цивілізації.

За шість днів конгресу було проведено 52 сесії, 58 науковий симпозіумів і 14 сесій усних доповідей, де спікери розповідали про проблеми з різних педіатричних напрямків. Також відбулися 7 навчальних курсів, 3 сесії молодих вчених і 3 сесії для медичних сестер, які працюють у відділеннях інтенсивної терапії.

Це масштабний міжнародний захід, що проводиться академією двічі на рік. Головна мета – ознайомитися з найновітнішими технологіями та розглянути клінічні настанови (протоколи), за якими лікують дітей в усьому світі. Їх розробляють найтоповіші фахівці за різними напрямками.

Наприклад, кожна форма бронхіальної астми, алергічних захворювань чи пневмонії має певний протокол. Вони переглядаються раз на 3 роки, щоразу доповнюючись новими складовими. Такі настанови дають можливість всім лікарям світу працювати в одному правовому полі.

Уявіть, що ви викликали швидку. Бригада приїжджає, бачить, що в дитини, припустимо, порушення дихання через те, що потрапив сторонній предмет. Усе, що повинна зробити саме ця бригада до госпітального етапу, прописано в протоколі. І вони його виконують.

На конгресі мене цікавила неонатологія зокрема. Ми відвідували секції, що стосувалися респіраторного дистрес-синдрому (гостре порушення функції дихання, що розвивається переважно в недоношених дітей), а також секції, що стосувались саме бронхіальної астми, пневмонії, обструктивних бронхітів у дітей. Наступна секція – це знову секція метаболічних розладів у дітей (той же діабет).

Також була масштабна виставка, на якій представили всю новітню техніку, що існує для моніторингу, догляду і лікування дітей. Досить великий вибір, і головне, що на цій виставці був бібліотечний фонд. Там можна було придбати всі останні монографії й підручники в різних галузях, різних напрямків педіатрії.

У нашій делегації з 42 чоловік були представники з Харкова, Львова, Івано-Франківська, Полтави і Києва. Ми були на різних заходах, щоб якомога більше дізнатися про нові тенденції та доповісти про них колегам, навчаючи їх в своїх містах. Для цього проводимо онлайн-конференції, що об’єднують усю нашу спільноту, або регіональні конференції, які ми проводимо щомісяця.

Хоча конгрес і називався європейським, це не означає, що були тільки європейці. Всього були лікарі зі 144 країн Європи, Азії, Індії, Америки, Латинської Америки й Африки. Безумовно, що у кожному регіоні є свої проблеми.

Наприклад, Африка. Це ті самі інфекційні захворювання в дітей; це токсикози та інфекції шлунково-кишкового тракту. Індія або Пакистан, країни Азії, – крім кишкових захворювань, що призводять до смерті, додається ще й пневмонія. Це пов’язано із медичною допомогою, з тією структурую, яка працює в тій чи іншій країні. Наприклад, синдром раптової смерті. Через цей синдромом більше помирають в тих країнах, де соціальний рівень життя досить низький, де є висока народжуваність, а матеріально-побутові умови досить погані.

Кожна країна розповідала про свої проблеми. Коли ми говоримо з лікарями маленьких європейських держав, вони запитують кількість населення України й говорять:

«Нічого собі, у вас на 42 мільйона аж 1 600 неонатологів? Та у нас по свій країні лише 64 лікаря!»

А в мене тільки в області їх 64!

Зі світових шкіл в усьому треба брати золоту середину. І говорити, що якась одна школа є єдиним правильним напрямком, було б не правильно.

Я вважаю, що медицина повинна бути доступна кожному, – від звичайної людини на селі до Президента країни. Головне, щоб сам Президент також лікувався в своїй країні. Тоді він буде розуміти, що це. Тобто, медицина всіх рівнів повинна бути доступна й висококваліфікована на всій території.

Безпосередньо в самому перинатальному центрі у нас є тренінговий симуляційний центр, де медичні сестри на муляжах відпрацьовують всі елементи допомоги, – як дитині, так і матері. Це і постановка катетера, інтубація дитини (інтубація – постановка дихальної трубки в трахею – прим. автора), також вони вчаться, як пеленати дитину, контролювати температурний рижим тощо.

Кожні 6 місяців ми це все відпрацьовуємо з персоналом. Подальше лікування за допомогою цих всіх протоколів і настанов дає можливість нам практично досягти результатів: якщо українські показники смертності 5,7 на тисячу новонароджених, то по полтавському регіоні – 4,4. Це дуже низька цифра. У Швейцарії, наприклад, 3,7 на тисячу немовлят.

Ми досліджували показники народжуваності в Україні з 2001 року. Тоді у нас народилося 3 700 дітей. Ця кількість зростала щороку, і в 2008 році ми майже дійшли до 6 тисяч новонароджених. Потім почався спад, що триває й досі.

Треба розуміти, що у нас – демографічна криза. Ми маємо дуже мало дітей, і нам потрібно за кожною дитиною дивитися, як за останньою.

Обкладинка Юлії Деркач