«Не витримало серце». Полтавщина втратила 49-річного захисника Віктора Томиловича
Джерело – Лубенська міська рада
Віктор Томилович став до лав української армії на початку повномасштабного вторгнення й віддав службі понад три роки життя.
Життя воїна обірвалося в районі зосередження його дивізіону. Про це повідомили в Лубенській міській раді 17 вересня. Віктор Томилович помер 15 вересня у віці 49 років.
Народився захисник 20 січня 1976 року у селі Переходичі Рокитнівського району на Рівненщині.
У рідному селі минуло його дитинство, а після закінчення навчання у школі Віктор Томилович здобув фах тракториста й роки життя присвятив роботі у сфері сільського господарства у складі механізованих бригад.
У 2005 році чоловік створив сім’ю й переїхав жити у село Пулинці на Лубенщині. Працював на місцевому сільськогосподарському підприємстві, на Михнівському цегельному заводі, а згодом – у відділенні «Нової пошти» Києва.
Від початку повномасштабної війни Віктор Томилович добровільно пішов захищати Україну до війська. Служив на посаді головного сержанта самохідної артилерійської батареї. Мав звання старшого сержанта.
«З березня 2022 року чесно й хоробро боронив нас на лінії фронту. Але, на жаль, надлюдських навантажень не витримало серце воїна. Віктор Петрович захоплювався технікою, любив землю і вмів на ній працювати. Він цінував свою родину, був гарним батьком дітям, доброзичливою, щирою, працелюбною людиною», – пишуть земляки про воїна.
Прощання з Віктором Томиловичем відбудеться 18 вересня о 12:00 на кладовищі села Пулинці. Панахида розпочнеться об 11:00 на вул. Центральна,18.
Світла пам’ять воїну!
Згадаємо імена полеглих захисників Полтавщини
Богдан Сезоненко загинув під час виконання бойового завдання. Захисник народився у Вирішальному колишнього Лохвицького району. Навчався в місцевій школі, а згодом – у Глинському ПТУ. Після здобуття освіти працював на приватного підприємця. Став до лав української армії й боронив Україну від нападу росіян. Його життя обірвалося у 21 рік.
Валерій Гончар у 2017–2019 роках захищав Україну в зоні АТО. Повернувшись, ділився досвідом із молоддю, викладаючи «Захист України» у ПТУ №44. З початком повномасштабного вторгнення чоловік вдруге став до лав війська, був заступником командира батальйону територіальної оборони з артилерії. Пройшов Бахмут, Соледар, Авдіївку. Життя воїна обірвалося 8 вересня під час служби на Сумщині.
Владислав Нонік 10 вересня прийняв останній бій на фронті. Воїн народився 6 березня 2000 року в Тарасенковому колишнього Оржицького району. Почав навчання у школі рідного села, але сім’я переїхала в Олександрівку Лубенського району, тож закінчив 11 класів Михнівської школи. З повномасштабною війною став на захист України.
Станіслав Новоселецький народився 14 березня 1974 року. У лавах української армії служив на посаді водія механізованого взводу 116-ї окремої механізованої бригади. Мав звання солдата. За службу Станіслав Новоселецький нагороджений медаллю «Ветеран війни» та відзнакою Президента України «За оборону України». Воїн загинув у бою на Харківському напрямку 9 вересня 2025 року.