Ми дослідили рішення міськради за останні дві каденції по дозволам на встановлення МАФів, аби показати, хто вигодонабувач від їх появи.

Спочатку ми намагались зібрати докупи всіх депутатів, які отримали дозвіл на МАФи та нежитлове приміщення за останні 8 років. Проте, у ході вивчення, зрозуміли, що краще робити ставку на тих, хто отримував МАФи (павільйони), землю та нежитлові приміщення для подальшої передачі їх в оренду.

Чому? По-перше, МАФи отримають й дотичні до депутатів люди, але де межа цієї «дотичності»? Адже в Полтаві (відносно невеликому місті) неважко провести паралель між двома різними людьми. По-друге, аби чіткіше підвести вас до проблеми. А бізнес депутата не є проблемою, як і бізнес у цілому, проблемою є нерівні умови в його веденні.

Місто – це ми (с)

Нічийне комунальне майно, нічийна земля – це все контролюється депутатами міськради на чолі з міським головою. Усе це майно має працювати на громаду, тобто приносити кошти. І так склалося, що саме депутати та міський голова відповідають за те, щоб місто отримало якомога більше коштів від використання майна.

Коли ми пишемо «місто», ми маємо на увазі міський бюджет, що є спільними коштами всіх, хто зареєстрований на його території. Ніяк не депутатів і не міського голови – жителі Полтави лише уповноважили їх приймати рішення. Але, знову ж таки, в інтересах міста, а не в особистих.

Проте, з подачі міськради, нерідко дозволи на нові МАФи отримували(ють) ті, хто потім перездавав їх в оренду. Таким чином, кошти від оренди йшли до кишені посередника, а місто отримувало лише неестетичний торговий павільйон та невеликий земельний податок або плату за користування землею.

Щодо нежитлової нерухомості, то комунальне майно також реалізовувалось(ться) в ручному режимі. Влада давала оголошення в «Полтавський вісник»; далі, якщо бажаючих немає серед системних читачів «Полтавського Вісника», приміщення віддавалося єдиному претенденту. Бажаючих, в основному, не було (як не дивно), тому депутати за подачею міського голови на кожній сесії десятками затверджували нові договори оренди.

Наголосимо, що метою приведених нижче прикладів є показати неефективність депутатського корпусу минулої та нинішньої каденції в розпоряджанні нашим майном. Мова не йде про таврування тих, хто отримав МАФи. Адже влада сама створила їм «тепличні» умови.

Хоча деякі МАФоотримувачі і є влада…

У затишному ламповому 2011 році в місті лише почала панувати нова влада, вона взяла «розгін» лише під кінець року. У вересні 134 «квадратів» в оренду поблизу стадіону «Ворскла» отримали Лев та Оксана Вериги. Родина Вериг є одна з найбільшим власників нежитлових приміщень у місті.

Зокрема, підконтрольне Оксані Веризі ТОВ «Весо» є власником двох офісних центрів на Європейській (2,21), поблизу парку Героїв України на Стрітенській.

У листопаді ж отримують від міста землю поблизу Соборності, 43 засновники «Явір-2000» Олександр Лихожон та Ярослав Харитоненко. Також обидвом дають в оренду землю (3 га) на Кондратенка, 2, де нині й знаходиться охоронне підприємство.

Майже вдвічі збільшують площу для закладу поблизу ОЦЕВУМ (Артема (Петлюри), 2) для ПП «Центр», засновником якого є Григорій Сахно, вже тоді депутат міськради від «Совісті України».

Отримує землю в оренду (275 «квадратів») на вулиці Новий базар й Лідія Дубець – сестра Людмили Мамай,на той час дружини діючого міського голови.

Але найцікавіша ситуація 2011 року – це ситуація зі здачею в оренду пляжу (нині «Плесо»): в листопаді міськрада здала частину берега в оренду Аліні Шаповал. Остання вже через місяць перездала пляж в суборенду Лесі Кропивці – родичці Юрія Кропивки, тоді депутата Октябрської райради від «Партії Регіонів» й майбутнього очільника ПМШЕД.

Уже в 2012 році пляж передали родині Кропивки напряму.

Хороше: ці об’єкти нерухомості інтегрувались у місцеву економіку та стали імпульсом до її росту, місцеві підприємці стали отримувати прибуток, а місцевий бюджет – податки (в теорії).

Погане: доступ до об’єктів фактично отримали «свої», що створили неконкурентні умови – це заважає здоровому розвитку економіки і веде до збагачення осіб, які близькі до влади.

У місті починають роздаватися МАФИ. Так, свої павільйони отримує тодішній депутат міськради від «Совісті України» Юрій Пантюх – його здобуток 4 МАФи (142 «квадрати»). Поруч торгові точки отримує його бізнес-партнер Микола Балабан (3 павільйони, 157 «квадратів»). Останній на той час був депутатом райради від «Народного фронту».

Тут же в «дамках» і ПП «Центр» Григорія Сахна – він отримує МАФ і павільйон на Зіньківський (загальна площа – 68 «квадратів»).

Улітку відбулася історична сесія, адже саме на ній ФОП Віктор Степаненко (брат майбутньої депутатки від облради Ірини Степаненко) отримує право забудувати арку на Жовтневій (Соборності), 32. Тоді її забудували без проблем, проте через 5 років «фокус» ще з однією аркою не вийде.

А ще:

Невеликий павільйон на Зіньківській дають багатопрофільній фірмі «Елефант», власником якої є Олександр Калуцький. Ну, а розпорядженням міського голови від 28 листопада до ТОВ «Старнайт» (власник той же – Калуцький) потрапляє будівля колишнього кінотеатру.

Без аукціону підприємець отримав історичну споруду в «прохідному» місці, з якої в подальшому зробить розважальний центр.

Хороше: тоді ще місцеві підприємці вважались із місцевими мешканцями без різанини, про що можна судити за фактом безболісного початку діяльності в арці.

Погане: скриньку Пандори безконтрольного розміщення МАФів відкрито, а об’єкти, як і раніше, отримують переважно свої.

Цього року маховик роздач МАФів закрутився на повну. Міськрада «подарувала» 13 павільйонів депутатці від «Совісті України» Ірині Климко. Падчерка міського голови отримала павільйонів на площу в 500 «квадратів». Усі вони розташовані по «кільцю».

Саме з цього голосування розпочнеться історія «Гольник-Мамай», адже міського голову звинуватять, що, попри наявний конфлікт інтересів, він проголосує за надання дозволів.

Найкращий результат у «шопінгу» тимчасових споруд показав Олександр Калуцький – 19 павільйонів за одну сесію. Загальна площа – приблизно 500 «квадратів».

Але найбільше та сесія (17 травня 2013 року) запам’ятається тим, що свій МАФ отримав Володимир Калітієвський. Це та сама славнозвісна «Коффішка», що розташована на пішохідній частині центральної вулиці Полтави.

Уже в липні свій МАФ отримав голова міської організації «Батьківщина» Олег Бєлоножко. Також «ларьок» дістався й ТОВ «На посошок», яким володіє Світлана Головко – дружина на той час нардепа Валерія Головка.

Осінь розпочинається вдало для Калуцького та його ПБФ «Елефант», що у вересні отримує 13 павільйонів на площу 320 «квадратів». Усі вони за адресою Зіньківська 4, що поблизу Київського ринку. Крім цього, ще два МАФи Калуцький отримав «на себе» на вулиці Миру.

Таким чином, за рік він отримав 34 дозволи на встановлення нових МАфів.

Додаткові ще 100 «квадратів» на Чураївни отримує Юрій Пантюх (повторимо, на той час депутат).

Найголовніше, що син нинішнього депутата міськради від «Совісті України» В’ячеслава Киви – Богдан, отримав МАФ напроти ЦУМу. Наразі це так званий Pizza Cat. Нагадаємо, що прокуратура хотіла його знести, але міська влада його відстояла у суді.

У жовтні ще один кіоск на Латишева отримала Ірина Климко (14 у сумі). Також три павільйони на площу 128 «квадратів» отримав Балабан та Пантюх.

Зимою землю поблизу білої альтанки по вулиці Соборності отримує ТОВ «Фірма “Атолл”» Генадія Сікалова (записана на його дружину Світлану Манжос). Проте минуло 5 років, і будівництво досі незавершене.

Хороше: правоохоронці відкрили справу проти Олександра Мамая та намагались не допустити розміщення Pizza Cat.

Погане: це нічим не закінчилось.

Узимку міськрада передає в оренду 200 «квадратів» на вулиці Новий Базар у користування голові ради підприємців Євгену Диканю та Антоніні Калиновській – племінниці секретарки міськради Оксани Деркач.

Потім в країні починається війна. Але в міськраді розглядали нагальніші проблеми.

Дозволи на МАФи, які надавались Ірині Климко у 2013 році, міськрада передає ТОВ «Полтава Реал Естейт Груп». Останнє належить Людмилі Мамай, тій самій Ірині Климко та доньці Олександра Мамая Наталії Веретенніковій.

Окрім цих МАФів, «Полтава Реал Естей Групп» отримує торгові точки, що міськрада надавала Юрію Надиктову (ви ж запам’ятали це прізвище?). Це 8 павільйонів (на Петлюри, Соборності, зупинці «Оптика» та поблизу Київського ринку).

Улітку свій кіоск отримав і тодішній директор «Полтава-сервіс» Віктор Передерій. Про нього місто піклується й донині.

Саме в цей рік ТОВ «ВЕСО» (Верига) придбало землю на Стрітенській, 36, Європейська, 21 та Європейська,2. Але це скоріш формальна процедура, адже забудова (офісні центри) там була задовго до цього.

Одним з цікавих моментів є передача в оренду на 5 років 1 тис. 800 «квадратів» площі на території КАТП-1628 громадянину Володимиру Мирному, адже останній є водієм самого КАТП.

Хороше: в цей рік влада фактично «переписувала» МАФи, а не роздавала дозволи на встановлення нових.

Погане: тоді рік такий був.

Навесні 2015 року збільшив ділянку біля Ворскли Юрій Кропивка (земля оформлена на Лесю Кропивку). Також ще одну ділянку поблизу ОЦЕВУМ отримав ПП «Центр» (С-Сахно).

Свою маленьку ділянку (180 «квадратів») поблизу приміщення Полтавської ОДА отримала Наталія Духно – сестра депутата міськради від «Совісті України» Володимира Медяника.

Міськрада також надає в оренду Вірі й Роману Обломієву землю на зупинці «5 школа». Сама Віра потім закрила свій ФОП, а ось зведений «офісний центр» впритул до школи існує й досі. Щоправда, перші ділянки Роман Обломієв отримував на зупинці ще в часи каденції Андрія Всеволодовича, але то вже інша історія…

Хороше: Роман Обломієв обіцяв відкрити в побудованому «офісному центрі» магазин канцтоварів.

Погане: він не виконав свою обіцянку.

Рік, коли Віктор Степаненко отримує від влади дозвіл на забудову ще однієї арки в будинку по вулиці Соборності. Це рішення забудовувати так звану арку «газетного ряду» призведе до сутичок вже у 2017 році.

Нова «широка коаліція» під кінець року зробить масову роздачу павільйонів. Серед щасливих володарів Мілена Муравенко (6 павільйонів за рік) – дружина голови ради підприємців Євгена Диканя. Також 6 павільйонів отримала ФОП Наталія Бараннікова, яку також журналісти пов’язували з Диканем.

Остання отримує павільйони поблизу універсаму «Полтава», і це будівництво також буде супроводжуватися протестами. Цікавий момент, що Наталія Бараннікова через суд доводитиме, що вона будує тимчасову споруду, а не капітальну. Проте по завершенню будівництва вона (та Мілена Муравенко й не тільки) через суд «зробить» зі свого МАФу капітальну споруду.

Хто не зрозумів: підприємець без аукціону отримує дозвіл на тимчасову споруду, проте будує там справжній магазин. Далі через суд він визнає свій ларьок магазином. Хоча землю під капітальну споруду можна отримати лише через аукціон. При цьому депутати стоять навколо й аплодують роблять вигляд, що не помічають будівництво на місці майбутнього кіоска.

Поруч із Баранніковою свої МАФи (3 шт.) отримав ФОП Андрій Яремчук (загалом, 5 за рік), але вже зараз його ФОП припинений. Тобто, спочатку він захищав свої МАФи, але по завершенню будівництва коли тяжкі часи пройшли він зачиняє свій ФОП.

Паралельно МАФи отримує ФОП Катерина Зінченко, яку пов’язують ще з одним, на той момент, представником партії «Рідне місто» Володимиром Пархоменко. За рік на її рахунку – 4 павільйони.

Але не лише «Рідне місто» в 2016 отримувало дозволи. Так, павільйони поблизу універсаму отримала й ФОП Марина Хоменко, яка, як виявилось через два роки, є родичкою депутатки від «Совісті України» Ліліани Бєлашової. Вона також потім намагалась капіталізувати свою «тимчасову» споруду, але прокуратура в апеляційному суді добилася скасування цього рішення.

Чотири дозволи на павільйони по вулиці Гожулівська ФОП Тетяна Реутова. Її чоловік, Артем Реутов, є директором «Теплоінвест Полтава». Власниками цього підприємства є батьки Юрія Пантюха та Петра Балабана. Сама ж Тетяна Реутова зачинила свій ФОП через рік після отримання дозволів.

Поруч, на Гожулівський, два павільйони дістаються Альберту Уряшеву. Він разом з екс-депутатом «Совісті України» Юрієм Пантюхом й Миколою Балабаном входить до засновників ГО «Суспільний діалог Полтавщини».

Один павільйон на вулиці Мазепи отримав і представник «Батьківщини» Дмитро Петров. Два павільйони також по Мазепи отримала Валентина Бєлоножко – мати Олега Бєлоножка (голова фракції «Батьківщина» в міськраді).

Хороше: арку по Соборності так і не забудували.

Погане: ціною сутичок та з кількома пораненими.

Хоча після подій під аркою «газетного ряду» в місті майже рік діяв мораторій на встановлення МАФів, але ще до цих подій чотири МАФи на вулиці Зіньківська отримала Ельвіра Калуцька. Вона також потім намагатиметься зробити з тимчасової споруди капітальну.

Остання є дружиною Олександра Калуцького. Це відомо з судового реєстру. У 2008 році Калуцький через іпотеку придбав нежитлове приміщення на Небесної Сотні, 13. Проте кредит він не виплатив. У 2015 році почав поділ цього приміщення з дружиною, аби розбити його на дві частини. Проте банк оскаржив це рішення в апеляційному суді, адже приміщення досі в іпотеці.

По замовчуванню Григорій Сахно з «Совісті України» отримав ще одну земельну ділянку в 2017 році. Крім того, дозвіл на МАФ отримала ФОП Олена Дрозд. Вона, звісно, не депутат, але ми не могли пройти повз цього МАФу.

Хороше: мораторій.

Погане: зведення МАФів він не зупинив.

У травні 2018 року трапився унікальний випадок, адже голоси за МАФи давала фракція Свободи, що до цього була ледь не головним супротивником малого бізнесу встановлення нових кіосків. Сталось це в результаті політичних пертурбацій в міськраді (розколу дуету Мамай-Матковський).

Що б там не було, але 10 дозволів на встановлення павільйонів отримав вищезгаданий соратник по ГО Юрія Пантюха Альберт Уряшев, ще 4 дозволи відійшли до Едуарда Щербака (бізнес-партнер Ірини Климко). Ще два павільйони отримала Марина Хоменко (родичка Ліліани Бєлашової).

Уже влітку рішенням міськради свої дві ділянки на Латишева (у володінні з 2014 та 2016 року) об’єднав Євген Дикань. Головне, що він їх колись отримав.

І це не всі люди, які отримували дозволи. Узагалі не всі. Ми не ставили у приклад кіоски низки мережевих закладів харчування або маленькі точки до 10 «квадратів», якщо вони не були епіцентром скандалу. Деякі ми пропустили, не знайшовши дозвіл у вільному доступі.

Наприклад, кав’ярню Ольги Бакуменко в Сонячному парку. Остання є сестрою зятя Олександра Мамая Володимира Бакуменка.

Також деякі з дозволів так і залишились лише дозволами. Проте більшість з вищеперерахованих передаються в оренду й, звичайно, за більш ринковою ціною.

Тепер переходимо до нежитлових приміщень, що належать місту. Їх тут менше, адже дозвіл на їхню оренду надає міський голова (депутатами лише затверджують). Розпорядження останнього почали викладати у вільний доступ лиш з 2016 року.

Отже, майже всі приміщення в Полтаві надаються без аукціону з формулюванням «зважаючи на відсутність додаткових претендентів». Тобто, ніхто не бажає взяти в оренду в міста приміщення. Лише в суборенду за ринковою ціною. Чесні полтавці.

У 2016 році таким чином відають в оренду приміщення на Героїв Сталінграда ПП «Центр» (вищезгаданого Сахно з «Совісті України»). Майже одразу йому дозволили провести там ремонт за 150 тис. грн, і вже через півроку приміщення продають без аукціону.

Якщо зробити поліпшення приміщення на суму 25% від його оціночної вартості, то можна купити його напряму.

Без претендентів торговельні площі (а це приблизно 1000 «квадратів») у підземних переходах на Маршала Бірюзова й Європейській отримує ПП «Артсім» і ПП «Сімарт» – обидва підприємства належать Олені Артеменко. Вона дружина Олександра Артеменка – члена команди Андрія Матковського.

Проте через місяць Артеменко знайшов претендентів на суборенду й міський голова дозволив здати йому всі ці приміщення іншим людям. Диво!

Це можна пояснити тим, що переходи раніше були оформлені на ФОП Артеменка. Фактично в 2016 їх просто «переписали». Самі ж переходи в його власності з часів Анатолія Кукоби. Проте вартість оренди також не дуже сильно змінилась з тих часів. Навіть у 2016 році.

Поблизу зупинки «Зигіна» на вулиці Соборності під аптеку орендує приміщення (77 «квадратів») голова фракції «Батьківщина» у міськраді Олег Бєлоножко, і вже через місяць отримує дозвіл на поліпшення. І майже одразу – на суборенду ТОВ «Прана-фарм». Ще одне диво!

Через рік Бєлоножко надають право викупити напряму приміщення, адже він зробив там ремонт.

Тут варто сказати, що оренда відремонтованого приміщення коштує дорожче. Тому ремонт відбувається і в інтересах власника, а не лише міста.

У квітні 2017 року «без претендентів» ще 67 «квадратів» на Героїв Сталінграду, 30 отримує Сахно (через ПП «Центр»), на які він знаходить суборендарів за 4 місяці.

Ще частину приміщення за цією адресою ПП «Центр» отримає у 2018, й одразу через поліпшення здійснює викуп.

Також у 2018 році приміщення по Соборності, 6 надали бізнес-партнеру Ірини Климко, Едуардові Щербаку. І все, звичайно, без претендентів. Поліпшення він вже зробив і чекає на викуп.

Ну і не можна оминути увагою, що вже після Мамая «нова влада» віддала ГО «Фонд підтримки місцевих ініціатив Полтавщини» (дотичній до депутата міськради Тараса Бойко) приміщення на Коряка, 5. Частину приміщення відразу дозволили надати в суборенду «Ощадбанку», який там з часів створення людства. Проте «без претендентів».

За часів Олександра Мамая це приміщення належало ГО «Турбота-2008» Оксани Деркач. Тобто, банк винаймав приміщення через ГО депутатів. Хоча міг платити місту.

До речі, саме міський голова своїм розпорядженням змінив призначення частини орендованої площі будівлі кінотеатру імені Котляревського для ТОВ «Старнайт» з продажу товарів під продаж лотерейних квитків.

Ми навели приклади, коли підприємці (серед них і депутати) отримували десятки дозволів на встановлення МАфів. Деякі потім у суді робили їх капітальними спорудами. Тобто, через дозволи на МАФи вони уникали аукціонів із мовчазної згоди більшості в міськраді.

А також, коли депутати й наближені особи отримували й викупали без аукціону нежитлові приміщення міста.

У більшості випадків мова йде про «прохідні» точки. І всіх їх поєднує одне – місто втрачає кошти, а різниця вартості оренди йде до бізнесмена-посередника. Варто розуміти, що турбота про розвиток малого бізнесу – це створення рівних умов і доступу до ресурсів. Аж ніяк не є турботою для малого бізнесу – створення закритого каналу «збуту нежитлових приміщень» чи МАФів-прокладок.

Не треба бути лауреатом Нобелівської премії з економіки, аби зрозуміти, що комунальне майно й досі реалізовуються неефективно. Хоча нещодавно міська влада й оголосила про підпис договору з майданчиком електронних аукціонів ProZorro.Продажі, та досі там немає жодного лоту.

Тим часом понад 30 міст України вже давно реалізовують майно громади на рівних умовах.

Графіка, обкладинка Марини Зевако