11 друзів, але не Оушена. Чим закінчились хабарні справи полтавських посадовців

У січні ЗМІСТ робив підбірку кримінальних справ, де єдиним результатом були обшуки. Сьогодні ми згадаємо високопосадовців, яких піймали на гарячому при спробі отримати/дати хабар, і розповімо про їхню подальшу долю.

22 лютого 2020 року минув рік, відколи детективи Національного антикорупційного бюро провели масштабні обшуки у тодішніх високопосадовців області – голови ОДА Валерія Головка, його першого заступника Андрія Пісоцького і ще кількох осіб, причетних до можливого систематичного отримання хабарів від одного з підрядників.

За рік жодному фігуранту справи навіть не висунули підозру попри те, що правоохоронці вилучили частину майна, яке, за версією слідства й було хабарем. Через неквапливість правоохоронців майже з усього вилученого майна екс-керманичі регіону зняли арешт через суд.

До річниці обшуків ми загадали резонансні кримінальні справи, де фігурантів затримували прямо під час передачі/отримання хабара, та зібрали докупи інформацію про подальший розвиток подій у цих провадженнях.

Керівника обласної ДАІ затримали наприкінці 2014 року. Тоді Прокуратура та СБУ відрапортували, що виявили в правоохоронця 1,5 млн. грн та заявили, що Блажівський вимагав щомісячну данину від керівників підпорядкованих підрозділів розміром від 1 до 4 тис. доларів.

Уже на Різдво 2015 року Блажівський вийшов з СІЗО під заставу 10 млн. грн. Кошти за даішника сплатив підприємець Олександр Павлюченко – помічник екс-нардпепа від партії «Народний фронт» Ігора Котвіцького. Останній є бізнес-партнером тодішнього й нинішнього міністра МВС Арсена Авакова.

При цьому сам Павлюченко повідомив журналістам, що кошти передав не власні, а брата Блажівського – Івана. Останній до Революції гідності очолював ДАІ Севастополя й не повернувся до України після окупації півострова Російською Федерацією.

Сам Петро Блажівський спочатку ходив на суди й говорив, що його провокували на отримання хабара, але наприкінці 2015 року просто втік. За версією СБУ, втік він до того ж таки брата в Крим. Наразі Петро Блажівський перебуває в розшуку й уже заочно засуджений до 7 років ув’язнення.

У часи мерства Олександра Мамая його однопартієць Віктор Передерій очолював КП «Полтава-сервіс», що здає в оренду місця на комунальних ринках та автостоянках. Напередодні місцевих виборів у 2015 році Віктора Передерія затримали з 1 тис.800 доларів готівки.

Це нібито був хабар за дозвіл торгувати на ринку, суму якого Передерій попередньо погодив з невідомим «шефом» і вимагав в одного з підприємців. Сам Передерій, якому стало зле при затриманні, через кілька днів уже обіцяв розповісти журналістам «сенсацію».

Проте якраз сенсації таки не трапилось. Посадовець до 2019 року працював на посаді й навіть отримував з бюджету міста 700 грн матеріальної допомоги. Потім звільнився за власним бажанням і в тому-таки 2019 році суддя Олександр Струков виправдав його від обвинувачень. Суд вирішив, що була провокація, а можливо, й «підкидання» грошей до шафи. 

Тетяна Максимівна Жабо в судах буває частіше, ніж на роботі. Усе її життя – це суцільне поновлення через суд на посаді директорки МСЕК (медико-соціальної експертизи), а потім чергове звільнення. Проте тут ідеться не про її боротьбу за таку «смачну» посаду.

У 2015 році правоохоронці нібито задокументували, що Тетяна Жабо та медсестра-попередниця отримали неправомірну вигоду в розмірі 1 тис.500 доларів за надання довідки про інвалідність людині без однієї нирки.

Під час обшуку помешкання головної лікарки її чоловік спустив на правоохоронців свого пса породи алабай, а самі правоохоронці вилучили зброю та 30 тис. доларів готівки. На цьому все. У грудні 2015 року Полтавський райсуд виправдав лікарку, адже правоохоронці були упереджені, зокрема суд врахував, що обшуки проводились без його ухвали.

Винною ж стала медсестра Жанна Корнівська, яка, на думку слідства, була посередницею. На думку ж суду, вона просто посеред ночі подарувала Тетяні Жабо 300 доларів (остання не помітила грошей, загорнутих у газету). Cуд хоч і визнав Тетяну Корнівську винною, проте звільнив її від покарання.

Восени 2015 року правоохоронці затримали керівника обласного Держгеокадастру Костянтина Кухарова. Йому інкримінували вимагання хабара розміром 1 млн. грн (з яких він нібито отримав перший транш на суму 500 тис. грн) за сприяння підприємцям з Києва в отриманні ділянок у Полтавській області.

Разом з ним затримали двох спільників — особистого водія та чиновницю київського Держгеокадастру Аллу Шару, які мали передати кошти. Проте на цьому історія завершилась.

Доказів вини Кухарова слідство не знайшло. Вийшло так, що спільники діяли за його спиною, при цьому нарізно. Водій уклав угоду зі слідством й відбувся штрафом 11 тис. грн. З його історії виявилось, що він шахрай, адже обіцяв вигоду для підприємців, хоча впливу на начальника не мав.

Алла Шара також діяла з власної ініціативи, хоча потерпілий в суді й заявляв, що її телефонний номер йому дали в Полтавському держгеокадастрі. Тобто київська чиновниця брала гроші від підприємців й обіцяла вирішення питання в Полтаві, де навіть не працювала. У результаті чиновницю в 2017 році визнали винною в шахрайстві та засудили до умовного терміну покарання, який вона вже «відбула».

У травні 2017 року правоохоронці затримали посадовця КП «Полтавафарм» (мережа обласних аптек) під час передачі частини хабара розміром 270 тис. грн. Ці кошти заступник начальника економічної безпеки КП Руслан Гнєздов нібито мав передати начальнику управління з протидії наркозлочинності ГУНП в Полтавській області за продовження дозволів аптекам здійснювати свою діяльність.

Тоді ж затримали й в.о. директора «Полтавафарм» — депутата обласної ради Валерія Прядка, лідера обласного осередку СДП, адже саме за його вказівкою нібито діяв Гнєздов. Обидва вийшли під заставу й на цьому поки що історія завершилась. Справу досі розглядає Вищий антикорупційний суд.

Сторона захисту звинувачує в провокації Радикальну партію та наполягає, що сума хабара була меншою – 35 тис. грн. За версією адвокатів, ці кошти вимагали самі правоохоронці, а не навпаки, пропонували «аптекарі». Крім того, Гнєздов нібито погодився дати ці кошти за своєю ініціативою, без відома Валерія Прядка. При цьому останній вже не очолює КП «Полтавафарм».

Влітку 2017 року співробітники СБУ та УЗЕ (Управління захисту економіки) задокументували отримання хабара на суму 24 тис. грн тодішнім очільником управління інфраструктури та туризму Полтавської ОДА Олександром Колесниковим.

Нібито один з приватних перевізників переказав гроші на картку підставної особи за надання дозволу на перевезення пасажирів за маршрутом «Войниха – Терни» (Лубенський район). Суд спочатку відправив чиновника під варту з правом вийти під заставу в 640 тис. грн. За інформацією ІВ «Полтавщина» заставу за Колесникова вніс засуджений за хабарництво екс-керівник кардіологічної МСЕК Павло Торонченко.

Під час слідства Октябрський райсуд двічі відмовив прокуратурі у затвердженні мирової угоди з одним з посередників по цій справі – Олексієм Соловйовим. Урешті-решт, останній утік і тепер перебуває у розшуку.

Самого ж Колесникова той же суд виправдав наприкінці 2019 року, адже вирішив, що чиновника провокували на отримання хабара.

Восени 2017 року детективи НАБУ затримали суддю Ленінського райсуду Сергія Кононенка при отриманні хабара в розмірі 5 тис. грн. Суддя вимагав ці кошти в адвоката однієї зі сторін, щоб винести рішення про стягнення боргу на суму 100 тис. грн.

Наразі суд по цій праві ще триває. Спочатку справу розглядали в Ленінському райсуді Харкова. Там обвинувачений намагався відсторонити суддів, які розглядати справу, бо вони нібито «упереджені». Потім він намагався поміняти прокурора, адже той вчиняв на нього «психологічний тиск» через ЗМІ. Проте кожного разу йому відмовляли.

Тепер справа розглядається в Києві – у Вищому антикорупційному суді. Останнє рішення за номером цієї справи опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень на початку лютого поточного року. В ньому обвинувачений хотів закрити провадження, але й цього разу йому відмовили. 

У тому ж таки 2017 році співробітники УЗЕ затримали депутата Бричківської сільради Полтавського району під час отримання хабара розміром 100 тис. грн. Валерій Процай мав отримати гроші за сприяння видачі підприємцям ділянки площею 1,5 га на території сільради.

Нібито двоє людей, зацікавлених в отриманні ділянки, прийшли до голови сільради й той відправив їх домовлятися до Процая, адже останній є головою профільної комісії. Валерій Процай заявив, що йому потрібно отримати 150 тис. грн, аби вплинути на депутатів.

Після затримання депутат уклав мирову угоду зі слідством і сплатив 20 тис. грн штрафу. Тобто хабарник заплатив у 7,5 разів менше, ніж запланована вигода від хабара.

Цікавий факт: дружина депутата Ольга Процай (Пересадило) на момент його затримання працювала в тому ж Октябрському суді, який і затверджував мирову угоду щодо її чоловіка.

Осінь 2017 року була дуже продуктивною в плані полювання на хабарників. Одним із них став начальник відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГУ ДФС Олександр Калініченко, затриманий на спробі взяти хабар.  Він вимагав 2 тис. 500 доларів в одного з ФОПів за повернення вилученого під час обшуків майна.

Справедливо зазначити, що податківець просто взяв 2 тис. 500 доларів з тих коштів, що вилучив у підприємця, і повернув решту (600 доларів та 32 тис. грн.). Підприємець же написав розписку, що нібито отримав всі кошти назад. Після цього в кабінет зайшли співробітники Генпрокуратури.

Ця історія вибивається з нашого переліку, бо вона дійшла до логічного фіналу. Принаймні поки що. Наприкінці 2018 року Київський райсуд Полтави присудив Олександра Калініченка до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Також чоловіка позбавили звання підполковника.

Наразі триває розгляд апеляції в Полтавському обласному суді. Наступне засідання призначено на 18 березня.

У січні 2018 року співробітники СБУ та УЗЕ затримали «головного перевізника» Полтави Юрія Лупаєнка, який намагався підкупити керівника патрульної поліції області Віталія Мельничука. Підприємець нібито запропонував 120 тис. грн поліцейському, щоб його підлеглі не чіпали громадський транспорт за порушення правил дорожнього руху впродовж року.

Затримали Лупаєнка при передачі перших 20 тис. грн. Після затримання перевізник вийшов під заставу 160 тис грн. Уже через місяць невідомий написав заяву в СБУ про те, що поліцейські провокували його дати хабар. Не з’ясовано, про кого йдеться, але відомо, що мова йде про цю справу. Припускаємо, що цей невідомий і є сам Лупаєнко.

Також відомо, що з часом правоохоронці перекваліфікували статтю, порушення якої інкримінували бізнесмену. Зі статті 369 Кримінального кодексу України (надання неправомірної вигоди) на статтю 369-2 Кримінального кодексу України (пропозиція неправомірної вигоди). Різниця між цими статтями у м’якшому покаранні для Юрія Лупаєнка, якщо суд визнає його винним. З тих пір справа «заглухла».

Заступник начальника територіального управління Державної судової адміністрації Віталій Федько став відомим 14 січня 2019 року. Саме того дня його затримали співробітники СБУ та Генпрокуратури.

Затримали чиновника після отримання хабара розміром 100 тис. грн (загалом він мав отримати 250 тис. грн). Кошти, які Віталій Федько сховав у холодильник, якраз були «відкатом» від підрядників, які ремонтували приміщення судів в області.

Минув рік і наразі ця справа розглядається в Октябрському райсуді Полтави, що злегка підриває віру в те, що правосуддя відбудеться. Справа в тому, що навіть представники Генпрокуратури не хотіли, щоб справу високопосадовця ДСА розглядав суд, який перебуває в територіальній залежності від цієї ж ДСА. Проте Октябрський райсуд не дозволив забрати в себе розгляд цієї справи.

Звичайно, що ця 11-ка — це суб’єктивний список, складений на основі нами ж визначеної суспільної важливості (чи то через кошти, чи то через посаду, чи то прізвище фігуранта). Проте сюди як мінімум можна вписати таких персонажів, як Микола Калініченко та Олександр Сірик.

Перший є очільником обласної митниці — його затримали у вересні 2019 року при отриманні хабара в 4 тис. доларів. Саме за таку суму він обіцяв «допомогти» у розмитненні сантехніки одному з підприємців.

Другий — Олександр Сірик — депутат Полтавської облради, який пройшов туди від «Радикальної партії ім. Олега Ляшка». Підозру йому вручили в січні 2020 року.

За версією СБУ депутат вимагав в одного з підприємців 60 тис. грн, що становить 10% від розміру підряду, який мав отримати цей підприємець. При цьому в разі відмови директору підрядної організації погрожували фізичним насиллям.

Проте у випадку Калініченка й Сірика ще не минуло достатньо часу, аби можна було судити про те, як швидко йде справа і чи не намагаються спустити її на гальмах.

Ми не вважаємо, що «посадки» — це панацея у боротьбі з корупцією. Корупція є наслідком неефективної системи розподілу повноважень й непрозорого керування процесами. Навіть якщо всіх «поганих» посадити, її не побороти.

Проте якщо люди, яких затримують з грошима в холодильнику, не несуть відповідальності або сплачують штраф менший, ніж сума хабара, то виникають питання до ефективності:

Ну й головне. Недовіра до цих інституцій породжує недовіру до всіх інститутів влади. Адже не можна довіряти державним органам, чиїх керівників затримали з грошима, але виправдали, бо їх «провокували». Недовіра ж до влади призводить до таких ситуацій, як нещодавно в Нових Санжарах. Чи можна вірити людям, які не несуть відповідальність через неефективну правоохоронну систему?