Коваль Вакуленко. Як полтавець відновлює старовинне ремесло
Полтавський коваль Сергій Вакуленко на фоні своєї роботи – кованих воріт
Професію коваля описали у фільмі «Вечори на хуторі Диканьки» за збіркою Миколи Гоголя. Одним з головних персонажів є коваль Вакула.
Полтавський коваль каже, що оповідання «Ніч перед Різдвом» дещо вплинуло на вибір його професії. Адже прізвище його сім’ї – Вакуленко.
Художньою ковкою Сергій Вакуленко зацікавився у 2007 році, і залишити це заняття вже не зміг. Хоча за професією він інженер технолог громадського харчування, має 5 розряд кухаря та кондитера. Майстер говорить, що в Україні професійно не навчають ремеслу ковальства, а справа передається лише від майстра до майстра.
Сергій Вакуленко 2 роки працював підмайстром, навчався ремеслу. За рекомендацією коваля, з яким він працював, у день чудотворців Косми і Даміана, колегія ковалів прийняла його до своїх лав. Після цього Вакуленко з підмайстра перетворився у коваля.
Полтавський коваль говорить, що зараз для нього це не тільки заробіток, але й спосіб життя та самовираження:
«Створюючи черговий виріб я розумію, що це не просто функціональна річ – це перш за все елемент дизайну. А міцність і довговічність металу робить вироби художньої ковки продуктом, який зберігається десятиліттями і, при відповідному догляді, передається з покоління в покоління».
Полтавський майстер, також додає, що ніби якась магія є в процесі створення зі шматка металу твору, ідентичного якому немає на землі. Адже неможливо створити два однакових кованих вироби з металу, на кожному з них позначається почерк і настрій автора, бажання вогню і металу.
За словами Сергія Вакуленка, його захоплює процес створення виробу художньої ковки – від моменту обговорення ескізу із замовником і до завершення роботи.
Він розповідає, що деякі замовники приходять з певними побажаннями і баченнями кінцевого продукту співпраці, а деякі не чітко уявляють яким буде виріб.
Кілька разів Сергій Вакуленко їздив зі своїми роботами на Сорочинський ярмарок, брав участь в всеукраїнських виставках подарунків і сувенірів, приїжджав на фестивалі Полтавщини. Він був учасником реконструкції життя Київської Русі як ремісник. Про нього можна дізнатися зі спеціалізованих ковальських видань. Наприклад, «Ковальська майстерня».
Сергій Вакуленко каже, що ковка може бути не тільки класичною із завитками, але і сучасною – з лаконічними геометричними формами:
«Сучасний коваль зовсім не схожий на ті образи, які ми бачимо у фільмах і звичайно ж інструменти зараз істотно полегшують роботу. Але принципи ковки залишилися колишніми. Метал розігрівається в горні і за допомогою молотків та інших пристосувань на ковадлі йому надається потрібна форма», – розповідає «сучасний Вакула».
Вакуленко говорить, що і донині більшість з ковальського приладдя майстри виготовляють самостійно. Інструменти для ковальської справи можуть бути різнимм Наприклад, вага найбільшої кувалди в його кузні – 10 кг, а найлегший молоточок важить 100 г.
Найнезвичнішими виробами, які йому доводилося створювати були газетниці і парасольниці:
«Здавалося б що вони канули в лету разом з 19 століттям, але, як виявилося, і зараз в Україні вони користуються попитом. Зараз як мінімум декілька разів на рік замовляють парасольниці».
Загалом асортимент виробів дуже великий від невеличких сувенірів до велитенських воріт.
Одна з останніх робіт майстра, яку вони вигадали спільно з колегами – янгол з книгою. Він говорить, що статуетка не була створена спеціально до новорічних свят, але має особливе символічне значення і може комусь зможе подарувати віру в щось хороше.
Сергій Вакуленко розповів, що колись йому довелося бути присутнім на ковальському вінчанні. У давнину, за відсутності священника, у селі коваль мав право вінчати молодих. Під час цього обряду чоловік та дружина виковували підкову, як оберіг свого дому.
Майстер розповідає, що здавна в Україні цінували весільні подарунки від коваля.
Існує повір’я, що запрошений на весілля коваль обов’язково має подарувати молодим:
- підкову – оберіг для дому і родини, що приносить достаток, успіх та захищає будинок від злих сил;
- ножиці – символізм цього подарунку полягає в тому, що дві половинки з’єднуються і роблять одну роботу разом. І не можуть робити її поодинці;
- гак форми «S», на який згодом вішали дитячу колиску;
- кресало за допомогою якого добували вогонь.
Окрім ковальської справи Сергій Вакуленко захоплюється гірськими лижами, сноубордом, вейкбордом, велоспортом та кросовим пітбайком. Він тричі перемагав на фестивалі «Санки Фест» від гірськолижного комплексу «Сорочин яр», що під Полтавою. Щоразу він створював чудернацькі сани, в яких теж використовував елементи ковки.
Фото Сергія Вакуленка