А як там у західних сусідів: сироварня, туризм, унікальна освіта. Приклад успішної ОТГ на Буковині

Завдяки цьому жителі знаходить можливості для розвитку, освіти й заробітку, і це дійсно стимулює не шукати кращої долі за кордоном.

Селище міського типу Глибока є центром ОТГ. Сьогодні до громади входить п’ять населених пунктів, де в цілому проживають близько тринадцяти з половиною тисяч мешканців. Голова Глибоцької ОТГ Григорій Ванзуряк розповів про спільноту і супроводив учасників прес-туру на основні об`єкти ОТГ, де можна було все побачити на власні очі.

Глибоцький ліцей – найкращий навчальний заклад району. Тут навчається більше 700 дітей. Учні мають передові позиції за результатами ЗНО, більше 80% випускників продовжують навчання у вишах. Унікальність цього закладу ще й в тому, що директор Дмитро Глобак має активну громадську позицію, є депутатом  Глибоцької ОТГ і керівником громадської організації, яка пише проекти і виграє їх.

Один із них (а саме проект Австрійської агенції розвитку і програм розвитку ООН), журналісти мали змогу побачити під час відвідування ліцею. Завдяки йому всі вікна закладу (а їх 65) змінять на енергозберігаючі. У громаді розповідають, що декілька років тому вони тільки мріяли про таку перспективу, а зараз втілюють її в життя.

Якщо раніше для поточного ремонту виділялося від 6 до 8 тис. грн, то минулого року заклад отримав близько півмільйона, які вклали в розвиток – нові комп’ютери й меблі.

Зараз триває капітальний ремонт бібліотеки. Далі планують замінити дах, утеплити фасад і вже потім робити ремонти всередині приміщення. Бо, перш за все, хочуть вирішити проблеми з енерговитратами.

Крім того, в школі є один зразковий кабінет, який відповідає усім критеріям Нової української школи. На нього минулого року витратили майже 300 тис. грн. Цього року планують зробити ще один такий кабінет, адже з постійним збільшенням кількості учнів потрібні й додаткові ресурси. Це обійдеться в 128 тис. грн.

У гімназії діє проект «Школа енергії», який в Україні для освітніх закладів реалізовувала асоціація «Енергоефективні міста України» від імені проекту «Створення енергетичних агентств в Україні». Вона впроваджується компанією «Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ) GmbH», за дорученням Федерального міністерства довкілля, охорони природи, будівництва та безпеки ядерних реакторів Німеччини.

Під час першого етапу проекту були розроблені чіткі рекомендації для збільшення енергоефективності. У школі вже частково замінені лампи з газорозрядних на LED, у системі опалення встановлені додаткові крани для перекриття відсіків, біля батарей встановлені екрани для уникнення нагріву стін.

Цікаво, що школа, хоча і вважається опорною, але фактично відмовилися від виконання умов, передбачених угодою. За словами директора, таке рішення прийняли через те, що батькам, вчителям і місцевим депутатам не сподобалося типове положення про опорний заклад. Як розповів Дмитро Глобак, коли конкурс починався, початкові умови були одні, а після – інші. І тому освітньої субвенції на опорну школу заклад не отримує.

Крім того в громаді ведеться енергомоніторинг, завдяки якому вдалося зберегти 40 тисяч кубів газу (у порівнянні з минулим роком). У кожному комунальному закладі знімають показники і стежать за опаленням приміщень. Також у центральній лікарні котельні переведені на палети, що дає можливість економити від 20 до 10% палива.

Один із успішних кооперативів Глибоцької ОТГ, який втілили завдяки фінансуванню Австрійської агенцією розвитку за підтримки програми розвитку ООН, знаходиться в селі Михайлівка.

Голова ОТГ Григорій Ванзуряк розповів, що це було досить депресивне місце. Там останнім розпався колгосп, і це мало болючі наслідки для більшості мешканців. За його словами, жителі саме таких сіл найважче починають сприймати нові форми господарювання і впроваджувати їх. Але після громадських зборів вони все ж дійшли спільного рішення.

Громада почала аналізувати, що може стати новою основою для квітучого села, та побачила, що найбільш потужно в районі ще збереглося молочарство. Жителі зазвичай відвозили свою молочну продукцію на реалізацію у Чернівці та Глибоке. Порахували, що у людей знаходиться близько 100 голів великої рогатої худоби.

Тоді почали їздити по Україні шукати позитивні приклади подібних підприємств, де є переробка молока. Такі знайшли в двох місцях – у Петра Пригари, власника «Селиської сироварні» на Закарпатті, та в бельгійця Бернара Віллема, який налагодив виробництво козячого сиру за французькими рецептами у Львівській області.

Так в ОТГ з’явився кооператив кооперативу «Добрі ґазди».

Кошти проекту були витрачені на обладнання. Головний технолог сироварні Віктор Бабин розповів, що сири виготовляють за голландською, австрійською та італійською технологіями. Перед запуском підприємства їх навчали європейські спеціалісти.

Відкриття було в березні минулого року. Його дещо відстрочили, щоб уже на врочистостях Посол Австрії, яка прибула спеціально на підприємство, скуштувала сири. Вона потім розповіла, що продукт схожий на той, що виробляють в її рідній країні.

Директор кооперативу «Добрі ґазди» і за сумісництвом депутат Глибоцької ОТГ («бачите, у нас на всіх ключових позиціях депутати» – напівжартома сказав Григорій Ванзуряк) Володимир Білоус. Він розповів, що працюють завдяки допомозі австрійської агенції, а також громади. Кооператив «Добрі ґазди» минулого року був на форумі неурядових організацій України в Чернівцях, де також були присутні делегати представництва ЄС в Україні. Вони високо оцінили реалізацію цього проекту.

Кооператив не прибутковий, а направлений на те, щоб мешканці мали змогу заробити на здачі молока. Нині в селі мешкає близько 600 жителів, які мають змогу отримувати 5-6 тисяч гривень, займаючись молочарством. За літр молока селянам платять 8-9 грн, в залежності від жирності продукту. Крім того, воно проходить всі етапи перевірки якості, тому мешканці зацікавлені слідкувати за кормами і станом худоби.

У планах жителів – створення і розвиток міні-сімейних ферм на території громади. Зараз мало не щодня на виробництво приїздять екскурсії: гості можуть подивитися на виробництво, спробувати всі види сирів і відпочити у заміському затишку.

Цікаво, що в Михайлівці є садочок, в який привозять дітей з району, а не навпаки. Садочок має дві групи, одну з них складають дітлахи, яких довозять з Глибокої. Таким чином вони вирішують нестачу вільних місць і дають ще одну можливість для роботи місцевим.

Їдучи на сироварню, туристи мають змогу відвідати ще один цікавий і корисний для здоров’я об’єкт.

Менше року тому в селі Михайлівка Глибоцької ОТГ відкрили апітерапевтичний комплекс «Мивіра», де можна оздоровитися за допомогою сну на бджолиних вуликах.

Проект відкрили за підтримки Австрійської агенції розвитку, на будівництво комплексу отримали 100 тисяч гривень.

Його засновник Михайло Баловсяк розповів, що основна задача такої садиби – оздоровлення людей. Адже сон на вулику-лежанці – чудова комплексна терапія для всього організму людини, що базується на її близькому контакті з бджолиною сім’єю.

Михайло Баловсяк розповідає, що позитивний ефект відбувається завдяки тому, що бджоли «відбирають» усю погану енергетику. Подібну практику він впроваджує вже давно у себе вдома і переконаний, що бджолиним сім’ям таке сусідство не шкодить.

На його лікувальній пасіці під кожною лежанкою знаходиться по чотири сім’ї бджіл. Загалом бджоляр має близько 300 бджолиних родин.

Туристи можуть відпочивати у «Мивірі» з початку квітня до кінця жовтня, залежно від погоди. Вартість години сну на вуликах коштує 40 гривень. За всю ніч виходить дещо дешевше – 200 гривень, до того ж, у цю вартість входить екскурсія і дегустація меду з трав’яним чаєм.

Він розповідає, що додатково вклав у комплекс вдвічі більше власних коштів, і має ще багато задумок для вдосконалення цього місця. Зокрема, планує створення музею бджільництва. Михайло Баловсяк уже зараз демонструє колекцією тематичних старовинних експонатів, найстаріший бджолярський предмет з них – рійник, за допомогою якого раніше приманювали диких бджіл.

Крім того, на території комплексу Михайло Баловсяк планує зробити місця для відпочинку, встановивши там лавки, альтанки й гойдалки.

Також пасічник реалізує по всій Україні бджолині сім’ї, які складаються з матки та 4 рамок від вулика

Не відстає громада і від світових тенденцій: в населених пунктах сортують сміття. Для цього встановили спеціальні баки для роздільного збору.

Сьогодні на паспортизованому полігоні здійснюється сортування і відбирання трьох видів відходів: пластикові пляшки, скло і папір. Зараз там будують ангари, щоб відбирати, те що горить, – наприклад, шини, завдяки чому планують отримувати прибуток.

У подальшому відібрані відходи планують пресувати і складати на спеціально відведеній території, а після накопичення вивозити на переробку. Григорій Ванзуряк говорить, що для однієї громади будувати сміттєвий завод не є доцільним, адже він буде економічно невигідним.

Він розповів, що для будівництва сміттєпереробного заводу в Словенії, на якому він одного разу був із візитом, об’єдналися 38 громад. А також в країні є податок на сміття (15 євро/місяць з кожної людини), який він вважає гарним стимулом для населення, щоб робити простір навколо чистішим.

Григорій Ванзуряк впевнений, що було б непогано запровадити щось подібне й в Україні.

Григорій Ванзуряк виокреми головні складові успіху:

Громада щомісяця або кварталу випускає інформаційний буклет, де розміщена інформація для роз’яснення мешканцям, наприклад: що ми робимо зараз, що плануємо і як вирішувати ті чи інші питання. А також у громаді є активісти, які доносять і пояснюють інформацію населенню.

Григорій Ванзуряк розповідає, що основними рушіями громади був не її центр, а ті населені пункти, які були надзвичайно депресивними, але прагнули кращого життя. Наприклад, одним з таких було село Михайлівка, бюджет якої складав 400 тис грн на рік, з яких 380 тисяч йшло на зарплату голові сільради.

Тепер же там створене підприємство з виробництва сирів, яке, перш за все, приносить дохід місцевому населенню.

Цей пункт керівник вважає головним секретом успіхом громади.

Крім того, громади об’єдналися в громадську організацію «Агенція розвитку громад Буковини». Ідеї для проектів подають мешканці, а головний директор (він же менеджер) пише проекти. Таким чином їм вдається залучати додаткові ресурси. 

Думки експертів

Директор Чернівецького Центру розвитку місцевого самоврядування (проект «U-LEAD з Єропою») Тетяна Татарчук розповіла, що хоча міста обласного значення вважаються ключовими гравцями на полі місцевого розвитку, але найбільш активні – добровільні об`єднання, що спостерігались саме на рівні сільських, селищних і районних центрів. У Чернівецькій області лише на базі міста Новодністровська вдалося утворити ОТГ минулого року. Обласний центр поки що співпрацює зі своїми сусідами на базі договорів муніципального співробітництва.

Як говорить Тетяна Татарчук, місцеве самоврядування тим і особливе, що рухатися вперед можливо, тільки маючи довіру громадян.

Вона вважає, що Глибоцькі місцеві громади були піонерами ОТГ, і найбільший їхній ризик був у тому, що вони не знали, що з цього буде. Адже нинішні громади вже мають численні приклади інших, а також багато державної та міжнародної технічної допомоги.

Глибоцька ОТГ невеликими, але впевненими кроками залучає до себе прихильників сусідніх територій:

Вона розповіла про зміни, що сталися після об’єднання: ОТГ зробила зупинки громадського транспорту, провела освітлення вулиць, впровадила соціальні перевезення пенсіонерів і школярів, почала ремонтувати дороги.

Ще наприкінці 2017 року делегація Швейцарсько-Українського проекту DESPRO «Підтримка децентралізації в Україні» підписали меморандум про взаєморозуміння та співпрацю між Проектом, Полтавською ОДА та облрадою, а також з двома громадами області – Пирятинською та Омельницькою ОТГ.

Щербанівська ОТГ теж є одним із прикладів успішного функціонування. 

За сприяння Державного фонду регіонального будівництва (співфінансування державного і міського бюджету) в громаді будують басейн у селі Розсошенці. Подають проект по термомодернізації та капітального ремонту майбутньої опорної школи.

Заступник голови Щербанівської ОТГ Світлана Мельник розповідає, що вони теж приймають участь у проектах розвитку, але поки що це державні програми. У найближчому майбутньому готують проект і на підтримку програмами ЄС, але для цього потрібні експертні звіти.

Щодо прикладу, коли Глибоцький ліцей відмовився бути опорним закладом, Світлана Мельник говорить, що не всі повинні йти шляхом опорної школи, і це має бути виважений крок. Наприклад, у Розсошенській гімназії планували перехід до опорного закладу, але теж передумали, тому що школа була переповнена і підвозити дітей до неї було не доцільно. А от для Щербанівської школи доцільно бути опорним закладом, бо він знаходиться в центрі населеного пункту і транспортне сполучення дозволяє довозити дітей.

Також у громаді вивчають проекти енергоефективності і розглядають можливість зробити підігрів води за допомогою сонячних панелей і планують перевести муніципальні заклади на економніше опалення.

Отже, запустивши у країні процес децентралізації, держава надала нові можливості для розвитку місцевого самоврядування і хто не втрачає час, ним користується. На сьогодні в Україні діють наступні джерела фінансування розвитку місцевого самоврядування:

У тому числі зараз в Україні працює близько 20 міжнародних проектів і програм із питань децентралізації, серед них є програми Європейського Союзу та США.

Серед основних партнерів територіальних громад є проекти міжнародної технічної допомоги «Проміс» та програми Європейського Союзу ««U-LEAD with Europe», який має два компоненти: робота з центрами розвитку місцевого самоврядування та ЦНАПи.

Тож варто слідувати гарному прикладу і не втрачати можливостей.