Через чотири роки після загибелі на Полтавщині попрощалися із полеглим під Бахмутом бійцем

Про прощання з бійцем повідомили 25 серпня у Лубенській міській раді.

Захисник Олексій Ляшенко народився 13 квітня 1984 року в селі Пулинці. Тут минули його дитинство та юність. Навчався в Ісківській середній школі, а згодом здобув фах програміста в Луганському кооперативному коледжі. У цивільному житті працював на будівництві, на цукровому заводі та за кордоном.

У лавах Збройних Сил України воїн служив номером обслуги мінометної батареї в мотопіхотному батальйоні 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

Рідні та земляки згадують його як працьовитого, турботливого батька, який виховував двох синів, цікавився історією та був свідомим патріотом. Понад чотири роки родина жила очікуванням звістки про бійця. Лише нещодавно особу захисника ідентифікувала ДНК-експертиза.

У воїна залишилися мати, дружина, сини, брати та бабуся. Панахида та чин відспівування відбулися в його рідному селі.

Вічна пам’ять бійцю!

Богдан Осиковий 30 листопада 2024 року чоловік став до лав захисників України. Він проходив службу у 36-й окремій бригаді морської піхоти, мав звання старшого матроса. Служив на посаді радіотелефоніста розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти. З травня 2025 року Богдан Осиковий вважався безвісти зниклим. Лише нещодавно, за допомогою ДНК стало відомо, що свій останній бій воїн прийняв 21 травня 2025 року на Донецькому напрямку, поблизу села Полтавка. 

15 серпня під час виконання бойового завдання загинув полтавець. Євген Анацький понад 50 діб безперервно утримував позиції на одній із найскладніших ділянок фронту. Він воював оператором безпілотників під постійними обстрілами керованими авіабомбами та атаками ворожих FPV-дронів. За кілька діб до загибелі зв'язувався з близькими та розповідав про запеклі бої, під час яких позицію розбили ворожим дроном. Згодом зв'язок із ним обірвався.