Андрій Любка у Полтаві. 5 довгих речень про 5 власних книг (ФОТО)
Молодий, але вже доволі відомий не тільки на теренах України, автор приїхав до Полтави з презентацією свого нового роману «Чіо-Чіо Сан» у середу, 20 лютого.
На початку розмови зі ЗМІСТом Андрій Любка сказав, що того дня Полтава видалася йому дещо замріяною і в снігах:
«Холодно і дивно, бо я приїхав з Яремче з Карпат. Там снігу немає і сонячно, а тут такі сніги і атмосфера сонна».
Та вже у фіналі бесіди автор зізнався, що сам захотів приїхати сюди з презентацією, бо минулого разу йому дуже сподобалася атмосфера на такому заході. До того ж він додав, що навіть заздрить полтавцям через активну літературну спільноту у місті (порівняно з його рідним Ужгородом).
Ми не могли відпустити автора без розповіді про власні книги. Вийшли невеличкі описи п’яти прозових книг, за якими, мабуть, можна краще пізнати, що саме хотів сказати письменник тим чи іншим своїм творінням.
«Карбід» – моя найпопулярніша книжка:
 | «На ній я заробив найбільше грошей і вперше повірив, що можна заробляти на літературі та великих накладах. В Україні вона розійшлася тиражем в 16 тисяч примірників. Книжка, яка найбільше перекладається іноземними мовами, і зараз вийде в Словенії. Вона смішна і вона про Закарпаття. У ній я зміг описати те, що жило в мені й не давало братися за якісь нові теми. Це книжка про конторабанду, і вона трохи зухвала – там гумор, який на всім подобається». |
«Кімната для печалі» – моя найкраща книжка:
 | «Якщо би помирати, то я б оцю книжку поставив собі на труну. Це збірка оповідань,і я хотів, щоб книга нічим не виділялась. Темна обкладинка схожа на блокнот, без якихсь шрифтів, без ніяких фішок. Тут дуже аскетичне оформлення, нічого більше немає, є лише оці тексти. У них багато спокою. І це книжка, яку я довго виписував – найдовше добирав слова, перебудовував конструкції. Я отримав задоволення, пишучи її. Хоча це книжка про самотність, але мені здається вона сповнена меланхолійної радості або вдячності за життя, попри якісь важкі штуки». |
«Саудаде». Мабуть, найлегше, що можна почитати:
 | «Дуже короткі тексти. Тут уже обкладинка виготовлена з каменю з албанського моря. Вона спеціально така шершава. І якщо хтось не любить читати, то він може собі купити цю книжку і ввечері просто гладити, вона заспокоює. Вона містить життєві історії, і як раз про Балкани. |
«Кіллер». Перша книжка:
 | «Це перша прозова книжка поета, і це відчувається. Вона вперше вийшла у 2012 році, а зараз її перевидали, і в новому виданні є два нові тексти. Мені здалося важливим показати як це виглядало, коли я починав шукати якийсь свій стиль, теми, які мене цікавили. Вона водночас така учнівська, я сподіваюся, в хорошому сенсі. Тобто видно, що її пише молодий автор і до цього автора можуть бути претензії. Але водночас вона дуже щира, тому що ці оповідання я писав не знаючи, чи будуть їх читати, чи хтось це видасть колись. На відміну від інших книжок, про які я знав точно, коли вони вийдуть і в якому видавництві. Я до того писав лише вірші, тому це були такі оповідання для себе. Я не намагався нікого вразити, нікому сподобатися, і тому вона така щира». |
І нарешті, «Твій погляд. Чіо-Чіо-Сан». Це – найбільша моя книжка:
 | «Якщо її потримати в руках, то відчувається, що людина довго працювала, багато паперу пішло. Я би хотів такі романи писати і далі. Три роки зайняло її написання, але я прокайфував. Будуючи сюжети, до певної міри мені вдалося обдурити свого читача, він повівся на цю історію і потім за це заплатить у кінці книжки. І це було важливо – збудувати місток довіри. На відміну від інших книжок, я її пишу від першої особи: “Я пішов, я побачив, я хочу вбити суддю”. Так, вона про помсту, але також і про музику. Бо “Чіо-Чіо-Сан” – це опера мадам Батерфляй. І мені хотілося, щоб музика звучала у цій книжці. Щоб були якісь такі речення, які своєю ритмо-мелодикою, структурою нам нагадували композицію певних музичних творів. І щоб був дух мистецької краси із лож дорогого, пишного оперного театру. Щоб він десь тут існував, тому і обкладинка така». |
Наостанок, Андрій Любка відзначив, що певною мірою проживає долі своїх героїв, але сподівається, що не до кінця:
«Я мушу. Ми всі з ними живемо разом».
Також він розповів чому саме заздрить полтавцям:
«Полтава має гарний вигляд, і ще з часів Magnum opus і у вас проходять класні акції. У вас є крутий фестиваль, у нас в Ужгороді такого немає. І я би хотів, щоб щось таке було в нас, але ви нас випередили і робите це дуже якісно.
І тому це була моя ідея взагалі приїхати в Полтаву. Бо з усіх різних міст з цього боку Днібра є два в які я хотів точно приїхати з презентацією – це Черкаси й Полтава. Тут на минулих своїх презентаціях я прокайфував і подумав, що це можна спробувати повторити.
Ну і останнє вам побажання – прокидайтеся!»
Фото Олега Журавльова