Доступність полтавських музеїв: що роблять заклади для дозвілля людей з інвалідністю
Полтавський краєзнавчий музей планує закупити чергові візки та підйомник, але деякі заклади вже розпочали роботу над тим, щоб стати більш доступними. ЗМІСТ проаналізував, як полтавські музеї, що підпорядковуються місту, впроваджують інклюзію.
Коротко нагадаємо, що цього вівторка, 7 січня, киянка Анастасія Ковінько опублікувала пост у Фейсбуці, де розписала непривітність колективу краєзнавчого музею. Зокрема вона написала, що працівниці музею заборонили їй вхід до приміщення, оскільки вона була з дитячим візком. Хоча відвідувачка звернула увагу на наявність пандусу (він заслуговує окремої розповіді), це все одно не допомогло: ніхто не зміг пояснити, для чого він музею:
«На прохання, чому на інвалідному візку можна, а з дитячою не можна, отримала розкішну відповідь: “Інваліди к нам в музей нє ходят”».
Наступного дня, 8 січня, на офіційному сайті полтавського музею опублікували пояснення чому туристка з дитячим візком не змогла відвідати музей. Причиною відмови назвали статус пам’ятки архітектури будівлі:
«У зв’язку з таким статусом та технічними особливостями будівлі у фоє музею встановлено інформаційну таблицю про певні обмеження для відвідувачів, зокрема і пересування з дитячими візками. Для організації та обслуговування маломобільних груп населення передбачені пересувні дерев’яні пандуси, які встановлюються на прохання гостей».
Також адміністрація звертає увагу на паркетну підлогу у залах, яка не розрахована для пересування дитячих візків, що попередньо використовувалися на вулиці, і вибачається за «некоректність окремих працівників музею, що не змогли компетентно обґрунтувати зазначені обмеження».
Директор краєзнавчого музею Олександр Супруненко зазначив в коментарі ІВ «Коло», що у планах закладу – зробити підйомник, аби не псувати паркет, і зробити спеціальну кнопку, яка б сигналізували про необхідність користування візками.
Також у музеї обіцяють найближчим часом придбати чергові дитячі та інвалідні візки у чохлах, з фетровими колесами аби не залишати слідів на паркеті.
Ситуацію з дитячим візком прокоментувала головна архітекторка області Ірина Особік. За її словами, колеса сучасних дитячих візочків не можуть подряпати паркетну підлогу, а щоб уникнути бруду, варто використовувати чохли для коліс або покласти килим при вході. Проте сама проблема, описана туристкою, набагато глибша:
«У випадку пандусу в краєзнавчому музеї, інформація про який потрапила до соцмереж, мова йде навіть не про архітектурну доступність. В даному випадку не треба забувати, що краєзнавчий музей, як громадський об’єкт має обтяження: це пам’ятка архітектури національного значення, і просто так добудувати там пандус неможливо, а якщо й добудуєте його, то він забезпечить доступність тільки у фоє першого поверху. Тут треба думати про комплексні заходи, які дозволять людям мати доступ до абсолютно всіх поверхів і приміщень, без заподіяння шкоди самій будівлі. Можливо, така доступність буде забезпечена за умови супроводу людей з інвалідністю та маломобільних груп населення працівниками музею».
Про складність пересування людей з інвалідністю розповіла Ірина Твердохліб, очільниця комітету доступності в Полтаві та очільниця Національної асамблеї людей з інвалідністю у Полтавській області.
«Можна використовувати підйомники, але на такий крутий схил вони не потрібні та навіть дуже небезпечні. Тому треба від них відмовитися. До речі, цей підйомник виносять назовні та ставлять всередині, а там він десь не дістає, а десь – дуже широкий. Ми не проти провести бесіду, дати спеціальні пам’ятки – яким чином до нас звертатися та яким чином нас обслуговувати».
Ірина Особік наголосила, що неправильно побудований пандус тягне за собою відповідальність. Перед прийомом в експлуатацію нової, або реконструйованої будівлі, Державна архітектурно-будівельна інспекція звертається до Обласного Комітету доступності та Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та ЖКГ облдержадміністрації із запрошенням до проведення спільної перевірки об’єкту. І тоді Комітет доступності й архітектори виїздять на об’єкт, складають протокол огляду, спілкуються з власником та надають спільні рекомендації щодо усунення порушень, за умови їх виявлення.
За її словами, приміщення Полтавського краєзнавчого музею має різнорівневі переходи, тобто щоб потрапити з однієї зали до іншої, в межах одного поверху, необхідно спуститися і знову піднятися сходами. Це ускладнює пересування людей з інвалідністю. Тому Ірина Особік вважає, що там мали би бути перехідні містки, які можна було б, за необхідності, підіймати та опускати для проїзду людини з інвалідністю, провезення того ж дитячого візку, абощо.
Також ззовні будівлі обов’язково має бути вертикальний підйомник в окремо збудованій шахті, щоб піднятися на будь-який поверх будівлі. Усередині ж можуть бути окремі підйомники, що доставляють людину у візку на поверх по похилій площині.
«Ми проводили аудит краєзнавчого музею разом з Обласним Комітетом доступності. У цьому комітеті є люди з інвалідністю і спеціалісти-архітектори, зокрема Антоніна Ільїна. Коли відбувається комплексний аудит будівлі, споруди чи ландшафтного об’єкта, вона готує комплексний звіт про проведені дослідження та готує пропозиції, де і що зробити задля забезпечення доступності. Такий аудит проводився в Краєзнавчому музеї буквально наприкінці минулого року».
Ірина Особік акцентує увагу на тому, що з музеєм будуть працювати надалі, щоб вирішити цю проблему. Адже, порушувати конструктивну структуру пам’яток архітектури неможливо, а для того, щоб зробити музей європейського рівня, необхідно змінювати прилеглий до споруди благоустрій.
«У нас є спільна точка зору і спільне бачення вирішення питання і з керівництвом музею, і з директором департаменту культури, який опікується музеєм. Ми почали рухатися в напрямку інклюзивного проєктування та складання кошторису, щоб потім під ці роботи були виділені кошти. Робота ще не завершена, оскільки вона буде тривалою і складною: пересічна людина навіть не уявляє, скільки різних чинників необхідно врахувати при проєктуванні інклюзивності для об’єктів».
Ситуація з доступністю для людей з інвалідністю у Полтавському літературно-меморіальному музею Панаса Мирного розповіла директор Світлана Завалій. Вона розповіла, що до музею пускають усіх:
«Пандусу в нас немає, тому що вхід до музею взагалі без порогу, тобто, заїжджати можна вільно. Також у нас є аудіогід кількома мовами. Написали екскурсію “Музей на дотик”, він передбачає прослуховування і рух по музею із зачиненими очима. Зараз плануємо проєкт толерантності».
Ми розпитали в директорів інших музеїв, як вони створюють доступний простір. Директорка Полтавського художнього музею (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка Ольга Курчакова розповіла, що для людей з порушення слуху музею обладнаний послугою доповненої реальності. Що стосується людей з порушення зору, то у програмі музею на наступний рік планують зробити кілька «тактильних» експонатів за допомогою шрифту Брайля.
«У приміщення двері широкі, подвійні. Ґанок будівлі не високий, тому пандус не потрібний. Якщо людині треба потрапити на перший чи другий поверх, то ми залучаємо волонтерів для цього випадку. Питання про встановлення підйомника розглядається вже декілька років. Я писала про те, що він необхідний та закладений в бюджеті. Маю надію, що у 2020 році підйомник буде».
Як розповіла директорка ДІКЗ «Поле Полтавської битви» Наталія Білан, їх заклад змінюється для потреб людей з інвалідністю:
«У нас є пандус на вхідних дверях, у нас є на службовій частині туалет з поручнями для людей хто пересувається на візку, що до людей з порушеннями зору, у нас пофарбована жовтою лінією верхні та нижні сходинки на центральному вході. Батьків з візками теж впускаємо».
Крім цього, сходинки на центральному вході в музеї пофарбовані у жовтий колір (аби їх бачили люди з порушенням зору), є туалет з поручнями для тих, хто пересувається на візку. Для людей з порушенням слуху працює інформаційний кіоск, де вони переглядають зображення та читають та окремий планшет з документами.
За словами директора Полтавського літературно-меморіального музею В. Г. Короленка Ольги Теницької, заклад повністю обладнаний для людей з інвалідністю. При вході у будівлю розташований пандус і дзвінок виклику працівника музею та намальовані контрастні лінії для людей з вадами зору.
«У нас багато заходів для людей з інвалідністю. З дитячими візками теж заїжджають і заходять до нас. Якщо будуть кошти, то будемо щось додавати».
На жаль, з директором Полтавського літературно-меморіального музею І. П. Котляревського Русланом Яременком поспілкуватися не вдалося, тому ситуацію з доступністю закладу для людей з інвалідністю не відомо.
Головна архітекторка області вважає, що різні заборони та обмеження у музеях виникають внаслідок або від безвиході й безгрошів’я, або від незнання того, як правильно влаштовується доступність та для чого вона є.
Також Ірина Особік повідомила, що нове керівництво області цікавиться доступністю наших публічних просторів. Також, Департамент готує звіт про архітектурну доступність до громадських об’єктів: що зроблено, що робиться, що заплановано та який прийнятний варіант вирішення цієї проблеми.
Фото Богдана Проскурова