«Досвід треба передавати кожному». Інструктор з Полтавщини навчає тактичної медицини на фронті
Фото 44-ї окремої механізованої бригади
Воїн із позивним «Окунь» долучився до лав Збройних сил України наступного дня після початку повномасштабного вторгнення.
Захисник пройшов шлях від роти охорони у Полтаві до інструктора з тактичної медицини у 44 окремій механізованій бригаді. Нині він передає бойовий досвід тим, хто лише стає до лав ЗСУ. Історію воїна розповіли в 44 окремій механізованій бригаді 23 червня.
Інструктор про війну, мотивацію та порятунок побратимів під вогнем
Перший рік війни «Окунь» служив у роті охорони при Полтавському районному ТЦК та СП, згодом його перевели до бойового підрозділу. У медичному відділенні одного з механізованих батальйонів опікувався пораненими, а з березня 2024 року приєднався до інструкторської групи бригади.
Перед цим проходив навчання у Польщі, де чеські інструктори викладали інтенсивний курс тактичної медицини.
«У них є можливість готувати системно, без поспіху. У нас же важко знайти навіть годину, щоб пояснити основи», – розповідає військовий.
На заняттях «Окунь» зосереджується на базових, але життєво важливих навичках: накладення турнікету, зупинка кровотечі, допомога при пневмотораксі, використання кровоспинних засобів та правильне застосування вмісту аптечки.
«Ми постійно працюємо з новими людьми без досвіду. А досвід – це те, що треба нажити. Тому треба передавати кожному все, що знаєш», – каже інструктор.
Мотивацію до служби військовий пояснює близькістю загрози. З Полтавщини до Сумської області лише кількадесят кілометрів, і на початку вторгнення росіяни вже проходили через Охтирку. Далі – рідний дім, тож головним стимулом для нього стало бажання захистити власну землю від ворога.
Бойовий досвід «Окунь» здобував на Куп’янському напрямку. Часто доводилось виносити поранених побратимів із передової, іноді – під ворожим мінометним вогнем.
«Є моменти, які не забуваються. Один товариш загинув, ми з одного села. Виносили його – потрапили під обстріл, понесли не "двохсотого", а двох», – ділиться військовий.
«Окунь» каже, що сучасна війна вимагає обережності: навіть в окопі нині небезпечно. На землю лягати не можна – там дуже видно. Краще притулитися до дерева. Ввечері людське тіло й дерево світяться однаково – так шансів вижити більше
Нагадаємо, що солдат з Полтави пройшов штурми на Луганщині й Авдіївці. Полтавський слюсар Роман Шкурба проміняв ремонт локомотивів на кулемет і дрони й пережив штурми, поранення й нині мріє знову повернутися на передову.
10 січня 2023 року воїн став до лав «Одіна» та разом з побратимами вирушив на Чернігівщину для навчання й охорони кордону. У квітні підрозділ опинився на Луганщині, у Серебрянському лісництві. Там воїн уперше вийшов у штурм.
Роман Шкурба зізнається: найбільше хоче бачити Україну єдиною і сильною, здатною раз і назавжди відбити всі зазіхання ворога.
«Росіяни приходять і роблять із людей рабів. Єдиний спосіб цьому протистояти – бути у складі ЗСУ зі зброєю в руках. Тому всі, хто уникає мобілізації чи не хоче йти до війська, уже погоджуються на рабство. А ми з побратимами – не такі. Ми вільні люди й ми обрали шлях боротьби», – каже воїн.
Роман Шкурба розповідає, що на тих територіях, які пережили жахи російської окупації, люди зовсім інакше ставляться до українських військових, бо добре знають, як росіяни обходяться з мирними мешканцями. За його словами, російські солдати могли вивезти людину в ліс і розстріляти лише через те, що вона комусь не сподобалася чи хтось щось про неї сказав.
ЗМІСТ писав історію 53-річного Сергія з Кременчука, який служить у Збройних силах України понад десять років, на війну його призвали у 2014 році.
У 2014 році Сергій потрапив у 92-гу бригаду, де його спочатку хотіли зробити радіотелеграфістом, адже за цим фахом він проходив строкову службу ще за Радянського Союзу. Але від такого виду зв’язку відмовились, тож Сергій залишився в розвідці.
Рік прослужив стрільцем, а потім став головним сержантом взводу і виконував цю роль до 2017 року. Пізніше працював у ТЦК у Хоролі, займався рекрутингом, допомагав формувати кадри для нових бригад, зокрема й для 32-ї окремої механізованої бригади.
