Історія зруйнованої Полтавської фортеці

Автор: Анна Аксюк, 1 серпня, 13:09

Фото: Реконструкція Подільської вежі (фото - whisper.org.ua)


Полтавська фортеця – комплекс фортифікаційних споруд і оборонних об'єктів довкола Полтави. Існувала у XVII–XVIII століттях. Була заснована 1608 року Станіславом Жолкевським на межі Дикого поля – в Полтаві, на правому високому березі річки Ворскли. ЗМІСТ дізнався, чи є залишки фортеці, чи можливе та чи потрібне її дослідження.

Як йдеться на сайті «Історія Полтави» Бориса Тристанова, фортеця була заснована 1608 року польним коронним гетьманом Станіславом Жолкевським у Полтаві, яка була записана «пустою слободою». Оборонні споруди являти собою земляні вали, рови й частокіл. Дослідниця історії Полтави Оксана Коваленко у своїх дослідженнях відзначає, що в періоді приватного володіння міською територією, у 1430-1648 роках – виникла Полтавська слобода і була зведена фортеця. У цей час сформувалися й основні топографічні складові та розпланування Полтави XVIII ст.

За дослідженням істориків, первісні укріплення були дуже архаїчні – у вигляді невеликих земляних бастіонів напівкруглої та простокутної форми в плані, сполучених валами. На розі, приблизно там, де нині стоїть Ротонда дружби народів, був великий, підковоподібного плану бастіон. Певно, найважливіші ділянки оборони посилювалися рубленими дерев'яними баштами. В'їзна брама містилася з північного заходу.

Земляними валами, ровом і частоколом укріпили трикутний у плані мис, що нині зберігся в середмісті й називається Городищем. Він лежить між двома ярами – Мазурівкою і Панянкою. Під час археологічних розкопів тут виявлено рештки поселень скіфської доби (II ст. до н. е.), роменської культури (VIII ст.), великокнязівських часів (Х-ХІІ ст.).

Полтавська фортеця початку XVIII сторіччя. Наукова реконструкція, графіка кандидата архітектури В. О. Трегубова (фото - histpol.pl.ua)

За військово-топографічними умовами Городище було найвигіднішим місцем для фортеці. Дуже круті східні й південні схили його укріпили частоколом, а з напільного північно-західного боку (нинішня вулиця Небесної Сотні) викопали рів і насипали вал.

Є свідчення, що з півдня фортецю омивала маленька річка Полтавка, що витікала з Мазурівки. Але були у фортеці й недоліки, адже на її території не було проточного джерела води. Тому, трохи згодом, у 40-х роках XVII століття, під орудою коронного гетьмана Станіслава Конецпольського фортецю розширили майже вдвічі, включивши до її складу Мазурівку й частину плато на південний захід від неї. Відповідно і виникли назви фортеці – Стара (первісна частина) і Нова Полтава.

На той час фортеця мала п'ять в'їзних брам: Подільська, Мазурівська, Київська, Спаська, Криловська.

Розширення міської території відбувалось і надалі на Монастирську гору, відбувалась забудова схилів балок та знижених ділянок між згаданими горами.

Крім того, Оксана Коваленко виокремлює етап, який охоплював 1648-1782 роки та був пов'язаний з функціонуванням Полтави як центру Полтавського полку. Тоді, за її словами, міський простір набув своєрідної композиційної структури, оформився адміністративний та торгівельний центр, з'явилися специфічні будівлі, викликані потребами функціонування фортеці та міста.

І вже потім, у 1782 році наше місто перетворилося з полкового на повітове. Уже з 1802 до 1917 року Полтава функціонувала як центр Полтавської губернії та Малоросійського генерал-губернаторства.

Щодо того, як фортеця накладається на структуру сучасного міста і чи збереглися місця які вказують на її сліди однозначної відповіді немає й досі. Директор КЗ «Центр охорони та досліджень пам'яток археології» Полтавської облради В'ячеслав Шерстюк каже, що у будь-якому місті  (і в Полтаві, Лубнах, Гадячі) решток укріплень XVII- XVIII  століття майже не збереглося. 

Полтава у ті часи (фото - tribuna.pl.ua)

За його словами, в окремих містах ще можна вгадати їхнє місце розташування по таких формам укріплень, як розтягнутий вал або ескарп. Останній являє собою штучно зрізаний схил.  Приміром, для Полтави такі місця можна вгадати лише по ескарпах – це круті схили, що нависають зі сторони вулиці Соборності на вулицю Небесної Сотні. Тут такі круті схили природні, які були штучно ескарповані й через це збільшений градус урвища.  Залишків старовинних валів та ровів у Полтаві наразі теж не зафіксовано.  Вали – це стіни які колись обвалилися й утворили високий насип.

Як свідчить науковець, колись щось подібне знайшли лише на розкопках біля нинішньої будівлі Нацбанку на вулиці Соборності.

«Тобто, на сьогодні, жодних візуальних чи археологічних даних про розміщення ліній укріплень немає. Але є таке поняття, як традиції містобудування, тому місце розміщення цих валів можна вгадати у місті по розташуванню окремих вулиць. Скоріш за все, один з таких передових валів розміщувався по ділянці Сонячного парку і по Інститутській площі.  На це вказує містобудівна планографіка. Тому, якщо не збереглися рештки фортеці, то збереглися плани міста, які вказували на місце розташування цих оборонних фортечних укріплень», – говорить В'ячеслав Шерстюк.

 І дійсно, так вимальовується, що передовий вал розміщувався від оглядового майданчика  біля вулиці Панянки, і до Краєзнавчого музею, де  скоріш за все і була вежа. Ця ділянка фіксується на картах і зараз можна визначити її завдяки особливостям містобудування.

Як підсумовує дослідник, сьогодні ні візуально, ні археологічно зафіксувати існування Полтавської фортеці неможливо. Але В’ячеслав Шерстюк каже, що можна припустити – ще одна лінія укріплення знаходилась там, де зараз проходить Першотравневий проспект, що видно і по містобудівним традиціям:

«Ми, наприклад, проводили розкопки й з одного боку проспекту, і з іншого, то об'єкти археологічні там є, але решток укріплень жодних ми не фіксували. Тобто, історичним ареалом міста є Іванова гора та територія, яка йде від неї до Краєзнавчого музею. А споруди на Інститутській гірці виникли тоді, коли місця у місті вже не вистачало».

Запитали ми у науковця і про те, наскільки подібна до тогочасних сторожова вежа біля білої альтанки.

В'ячеслав Шерстюк говорить, що подібні башти зводили та раніше. Адже й тоді були зрубні конструкції, але щодо висоти, форми, чи деталізації сказати важко. Причина – на даний час немає жодного точного малюнку такої споруди, на якому була б правдиво зображена фортеця Полтави. Тому ця башта не претендує на автентичність, але й не суперечить будівельним традиціям того часу.

«Хоча, як на мене, вона більше схожа на будівельні традиції давньоруського часу, коли більше використовувались зрубні конструкції», – відзначає В'ячеслав Шерстюк.

Реконструкція Подільської вежі (фото - wikimapia.org)

Реконструкція Подільської вежі (скриншот)

Загалом, фортеця проіснувала, поступово руйнуючись, до 1805 року, коли вали й рови прорізали новорозпланованими вулицями. 1817 року, за розпорядженням генерал-губернатора, вали розкопали, рови засипали й на місці їх проклали бульвари.

Відновлення та дослідження фортеці Шерстюк вважає це нерентабельним. На його думку, вести розкопки тільки для того, щоб знайти рів чи дослідити його розташування, немає великого сенсу. Адже потрібно досліджувати величезні площі, що потягне за собою значні витрати, а значного зиску (навіть археологічного) – не буде.

Опублікована: 1 серпня 2020


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація