Із гумором про війну: у Полтаві презентували збірку оригінальних оповідань «АТОБайки»
Новий жанр і незвичний погляд на складну тему. Підняття нових проблем і жодного шансу на байдужість. Письменник, волонтер і громадський активіст Микита Кашницький презентував у Полтаві збірку оповідань «АТОБайки».
«Ця книжка виникла тому, що виникла війна. Це наша реакція на війну. Це книжка про людей, які воювали, які волонтерили. Можливо, це викликає враження дисонансу, але ми намагалися написати книжку так, щоб її було легко й цікаво читати. Щоб людина посміхалася, коли читала цю книгу, а вже потім, почитавши й відклавши її, – вона замислилася і, можливо, заплакала», – розповідає Микита Кашницький, один із авторів книги.
11 оповідань передають історії справжніх бійців із зони АТО: Микита Кашницький описував сюжети від третьої особи, передані його друзями та знайомими. Співавтор й ініціатор ідеї написати про війну з гумором – учасник АТО, чемпіон світу з кік-боксингу і нині радник міністра молоді й спорту – киянин Володимир Бульба – розповідав про ситуації, що трапилися з ним від свого «я». Книжка розрахована на широку аудиторію: її зрозуміє як дорослий, так і дитина.
Перед розмовою про саму книгу Микита Кашницький багато розповів про свої враження про зону бойових дій і підняв дуже важливу для нього тему – дитини на війні:
«Взагалі моє найбільше враження від війни, якщо чесно, – це діти. Вони настільки спокійні, настільки звиклі до війни! Вони грають, кудись ідуть, не звертаючи уваги на війну. Ці діти чудові, вони шалено чудові. Сьогодні ми маємо охопити їх надзвичайною турботою, маємо кожного дня дякувати за їх мужність, підтримувати, переконати в тому, що вони не одні».
Після перегляду фільму «Уроки мужності. Діти Сходу», Микита Кашницький зачитав два уривки оповідань. Персонажі обох – полтавці, які теж завітали на презентацію.
«Книжка хороша. До ідеї поставився без особливого захвату: ну написав, то й написав. Хай люди читають. Хтось щось почує, хтось щось побачить. Я реально існуюча людина, не вигаданий персонаж», – розповідає прототип героя оповідання В'ячеслав Бондаренко, який прослужив добровольцем в АТО 16 місяців.
Книжку видав навесні 2017 року ВД «Самміт-книга». Вона написана російською мовою, однак уже готовий до друку український варіант, підготувати який авторам допомагала дитяча письменниця Валентина Захабура. Він має вийти в люди вже восени – зазначив Микита Кашницький. Російський же варіант, за словами автора, призначений для розуміння ситуації не лише російськомовними читачами України, а самими росіянами. У цьому ракурсі письменник назвав цю книгу «інформаційною зброєю».
Завершив презентацію Микита Кашницький словами своєї дитячої книги «Уроки мужності»:
«Наше майбутнє з нашою країною. Ми любимо свій край і віримо в себе. Ніхто не зможе любити Україну сильніше за нас. І нікому, крім нас, не подарує наша земля стільки свого тепла, любові і турботи. А ще й мужності. Любов і мужність – нерозривні. Той, хто мріє стати сильним, обов'язково мусить навчитися любити. Ми вміємо любити і любимо. А значить – ми переможемо».
Присутні залюбки ділилися враженнями від почутого та побаченого.
«Для мене це унікальна книжка. Це за останні роки єдина книжка, яку я придбала. Багато читаю, у нас велика бібліотека, але цю книжку мені захотілося придбати одразу. Прочитала її на одному подиху», – зазначила Ольга Стенько, полтавська журналістка й співорганізаторка презентації.
Людмила Власенко, заступниця директора бібліотеки з ІТ, розповіла про «АТОбайки» й активну діяльність закладу в пошуку відомостей на тему війни:
«Не так багато книг про війну. У бібліотеці їх десь дев'ять-десять. Такого плану книги ще не було. Також, як інформаційний центр ми збираємо інформацію з друкованих видань про полтавців, учасників АТО. У каталозі вже понад дві тисячі таких записів».
Анна Потапенко, психологиня Центру психо-соціальної реабілітації госпіталю ветеранів війни, дізналася про захід із соціальних мереж. На думку пані Анни, такі зустрічі з очевидцями подій варто влаштовувати й обговорювати важливі теми:
«Ми з колегою привели своїх бійців із АТО, які лежать зараз у госпіталі. Взагалі дуже цікаво. Книга вразила. Почуті уривки та відео справляють таке враження аж «до мурашок». Про війну треба говорити поки і поки вона триває, і потім. І особливо – з дітьми. Погано, коли батьки замовчують, не пояснюють дітям, що зараз відбувається в країні. Так вони живуть в ізольованому такому середовищі».
На презентації зібралося близько сорока полтавців. Серед них молодь, представники козацтва, ветерани АТО, люди старшого віку. Проте об'єднані всі вони однією проблемою. Микита Кашницький пояснив, чому про війну треба говорити й писати зараз:
«По-перше, ми прямо зараз пишемо сторінку історії, щоб потім не згадувати, що було. Це матеріальні докази того, що відбувається. І по-друге, звичайно, суспільство має розуміти, що війна іде. Щоб воно про це не забувало».