Кукурудза замість історії. Як біля Пирятина розорюють літописне городище
Фото Ольги Усанової
Тисячолітні оборонні вали поступово знищують під посіви кукурудзи. Попри зафіксовані руйнування схилів, землю біля пам’ятки зареєстрували у приватну власність. До справи залучають прокуратуру та юристів ОВА, а в депутати з’ясовують, чому місцева влада та розробники понад рік не можуть встановити навіть межові знаки.
Депутатське звернення щодо вжиття невідкладних заходів для збереження пам’ятки археології «Городище і селище літописного міста Полкостень» розглянули на засіданні депутатської комісії 23 вересня.
Пам’ятка археології «Городище і селище літописного “міста” Полкостень» на території Пирятинської громади опинилася під загрозою поступового знищення сільськогосподарською технікою. Вали історичного об'єкта під час сезонних робіт розорюють важкі трактори, охоронні знаки зникають, а частину суміжних земель у липні 2026 року зареєстрували у приватну власність кілька родин з однаковими прізвищами.
Під час засідання депутати повідомили, що попри наради та виїзди на місце, аграрії продовжують підбиратися до самих валів. Зі слів членів освітньої комісії, ситуація щороку погіршується, бо захисні межі на полі відсутні. Трактористи з дев’ятикорпусними плугами або сучасною широкозахватною технікою під час робіт підрізають схили історичних насипів. Після попередніх перевірок на території встановили інформаційний стенд і шість охоронних дошок, однак невдовзі дві з них зникли, а розорювання тривало далі.
Паралельно з фізичним пошкодженням пам'ятки виникло юридичне протистояння. 22 липня відбулася офіційна реєстрація права приватної власності на земельні ділянки, які межують із пам’яткою або частково накладаються на її ймовірну охоронну зону.
У юридичному департаменті Полтавської ОВА кажуть, що внесення даних до держреєстру не гарантує беззаперечного набуття прав, оскільки землі під пам’ятками археології за законом належать державі. Юристи навели приклад судової практики з Харківської області, де держава відсудила аналогічні території у приватних власників. Проте, аби подати позов до суду, юристам необхідна готова землевпорядна документація з чітко визначеними межами пам’ятки та лініями накладення наділів.
Саме з документацією виникла найбільша затримка. Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам'яток археології» Полтавської обласної ради почав роботи з виготовлення облікової документації лише влітку цього року, хоча завдання ставили ще торік навесні. Обласна рада фінансує цей заклад, проте підготовка паперів затягнулася до жовтня поточного року, що блокує роботу юристів.
Під час комісії спалахнула суперечка між депутатами та представниками Пирятинської громади. Керівник відділу культури Пирятинської міської ради Сергій Валоваженко повідомив, що громада уклала угоду з Центром охорони археологічних пам’яток і заклала кошти в бюджет на 2026 рік:
«Після того, як виїжджали у 2025 році, нам було дано завдання виготовити облікову документацію. Ми запланували кошти в бюджеті на 2026 рік, у квітні сконтактували із Центром охорони та досліджень пам'яток археології обласної ради, уклали з ними договір. Зараз документація на стадії завершення, обіцяють передати в жовтні. Що зроблено з нашого боку – виготовлено стенд і шість охоронних дошок, зараз залишилося чотири. Розорювати більше не стали, бо там іде яр і вал, але кукурудза як росла, так і росте».
На запитання депутатів, чому територія не огороджена фізично і чому посадовці не зупинять заїзд техніки, Сергій Валоваженко відповів, що діє виключно в межах повноважень:
«Поясніть, що саме входить в обов’язок опікуватися цією пам’яткою. Що я маю зробити – огорожу поставити в період воєнного стану чи особисто поїхати й керувати тракторами в полі? Де це передбачено нормами закону? Ми зацікавлені у збереженні об'єкта, документація розробляється, охоронні знаки замовлялися. Складається враження, що обласна рада не підтримує громаду, а просто цькує».
Своєю чергою начальник земельного відділу Пирятинської міськради Євгеній Стадник пояснив, що вилучення цих наділів із приватної власності є неправомірним і нереальним кроком:
«Консультувалися з розробниками землевпорядної документації з Полтави. Після виготовлення документів право власності на суміжні паї не вилучається. Вноситься виключно обмеження щодо використання території. Спроба відібрати паї у людей є незаконною, тим більше в громади немає вільної землі, щоб виділити компенсацію замість цих ділянок. Розпаювання господарства відбулося ще у 2001 році. Тому йдеться виключно про встановлення охоронних обмежень».
З такою позицією не погодився голова комісії Іван Діденко. Він вважає, що пасивність посадовців призводить до руйнування насипів:
«Коли туди заходить трактор на 500 кінських сил з дев'ятьма корпусами, ви оком моргнути не встигнете, як він зріже два метри валу. Ми виїжджали на місце, просили аграріїв відступити – тільки від'їхали, вони знову доорюють до самого пагорба. Потрібно забити чіткі межові знаки, провести трасування, домовитися з орендарями або встановити тимчасові бар'єри перед кожною посівною, а не закривати очі. Землі пам'яток археології підлягають поверненню державі через суд».
За підсумками розгляду комісія вирішила викликати керівництво Центру охорони та досліджень пам'яток археології на наступне засідання у жовтні зі звітом про готовність документації. Після визначення меж хочуть опрацювати разом із юридичним департаментом ОВА питання примусового повернення земель державі або встановлення суворих режимних обмежень і направити пакет матеріалів до правоохоронців для перевірки законності реєстрації прав власності та факту пошкодження пам'ятки.