Мати Ігоря Тура зустріла сина, який навіки повернувся на Полтавщину на щиті
Ігор Тур загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині. У рідній громаді його провели у вічність.
Про прощання з Ігорем Туром на Полтавщині повідомила Хорольська громада 17 серпня.
Ігор Тур – солдат, водій 3-ої обслуги міномета мінометного взводу Національної гвардії України. Воїн поліг смертю хоробрих, у районі Стельмахівки Сватівського району Луганської області.
«За коротке життя він встиг зробити чимало добрих справ і залишити світлий слід на землі своїм благородним подвигом, захищаючи нас від ворожої орди. Не встиг лише пожити для себе, почути сміх своїх дітей і збудувати дім, де б грів його душу вогник сімейного щастя. Власних дітей не мав, але дуже любив і жив для племінниці Анюти. У нього була кохана жінка Вікторія, але доля не склалася й розпорядилася надто жорстоко», – пишуть земляки.
Ігор Тур народився 28 лютого 1990 року. Атестат про середню освіту здобув у Шишаківській загальноосвітній школі. Був товариським, відкликався на чужі проблеми і завжди був готовий допомогти в скрутних ситуаціях.
Працював різноробочим, мав позитивні відгуки від колег і керівництва. Був незамінним помічником і опорою для мами. З перших днів повномасштабного віроломного вторгнення російської армії, прибув до 1-го відділу Лубенського. Після цього потрапив на лінію зіткнення передових підрозділів протиборчих сторін.
Ігор Тур лишався вірним Україні до останнього подиху.
Захисника поховали у рідних Клепачах, де тіло воїна поховали у ряду з двома полеглими бойовими побратимами – Максимом Новоселецьким та Дмитром Остапенком.
